
- •Український наголос. Норми наголошування.
- •Фонетичні норми. Милозвучність української мови. Фонетичні засоби милозвучності.
- •Характерні для української мови чергування голосних та приголосних звуків.
- •Принципи української орфографії. Правила вживання буквосполучень йо, ьо, ьйо.
- •Правила вживання м’якого знака в українських та іншомовних словах.
- •Апостроф. Правила вживання апострофа в українських та іншомовних словах.
- •Правила подвоєння приголосних в українських та іншомовних словах.
- •Розрізнення и, і в українських словах. Правопис голосних у словах іншомовного походження.
- •Правопис префіксів.
- •Абревіатури та графічні скорочення в документах, правила їх написання.
- •Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Мовна, мовленнєва, комунікативна професійна компетенція.
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •Комунікативна професіограма фахівця.
- •Словники у професійному мовлення. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.
- •Мовний етикет. Поняття етикету. Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет.
- •Мовний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.
- •Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності.
- •Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •Види і форми спілкування.
- •Мова, мовлення і спілкування. Етапи спілкування.
- •Невербальні засоби спілкування, їх функції. Вміння користуватися невербальними засобами спілкування.
- •Гендерні аспекти спілкування.
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Архітектоніка (будова) виступу.
- •Мистецтво аргументації.
- •Презентація як різновид публічного мовлення.
- •Культура сприймання публічного виступу. Види запитань.
- •Особливості усного спілкування. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
- •Функції та види бесід. Стратегія поведінки під час ділової бесіди.
- •Співбесіда з роботодавцем.
- •Етикет телефонної розмови. Етичні питання використання мобільних телефонів.
- •Мистецтво перемовин, підготовка і проведення.
- •Збори як форма прийняття колективного рішення.
- •Нарада. Класифікація ділових нарад, їх підготовка і проведення.
- •Дискусія, форми організації, методика проведення.
- •Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації. Класифікація документів.
- •Реквізит. Вимоги до змісту та розташування реквізитів.
- •Вимоги до тексту документа та оформлювання сторінки.
- •Документація з кадрово-контрактних питань. Резюме. Автобіографія.
- •Характеристика. Рекомендаційний лист. Формуляр-зразок документів.
- •Звіт. Реквізити документа. Вимоги до оформлення.
- •Довідка. Службові записки. Реквізити та оформлення документів.
- •Протокол. Витяг з протоколу. Формуляр зразок цих документів.
- •Класифікація ділових листів. Різни типи листів.
- •Реквізити листа та їх оформлення.
- •Оформлювання результатів наукової діяльності: план, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •Анотування і реферування наукових текстів.
- •Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт.
- •Рецензія. Відгук. Реквізити цих документів. Вимоги до оформлення.
- •Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.
Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
2.1.1. Спілкування і комунікація
Успіхи людини в житті, її взаємини з іншими членами суспільства залежать від уміння спілкуватися.
Спілкування - це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми34, взаємодії особистостей, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.
Отже, спілкування - це "цілеспрямований, соціально зумовлений процес обміну інформацією між людьми в різних сферах їхньої пізнавально-трудової та творчої діяльності, який реалізується переважно за допомоги вербальних засобів"35.
Спілкування зазвичай спрямоване на досягнення певного результату, вирішення конкретної проблеми або реалізацію професійної цілі. Воно є необхідною умовою будь-якої діяльності. Через спілкування відбувається навчання й виховання людини, засвоєння нею різних форм соціального досвіду, норм і правил поведінки, традицій і звичаїв.
Фахівці з проблем спілкування виокремлюють професійне (ділове) спілкування36, що відбувається в умовах конкретної діяльності і є її засобом. Воно вбирає в себе особливості цієї діяльності і є її важливою частиною. Професійне спілкування, спираючись на загальні норми, часто має індивідуальний характер і виявляється у способах спілкування, що їх вибирає суб'єкт у певних комунікативних ситуаціях.
Спілкування відбувається за визначеними правилами і вимагає серйозної, ґрунтовної підготовки.
Правила спілкування - "рекомендації щодо ефективного спілкування, які склалися в суспільстві й віддзеркалюють комунікативні традиції певного етносу"37. Ці правила засвоюються у процесі навчання та шляхом наслідування й репрезентуються в спілкуванні автоматично.
Спілкування іноді ототожнюють із комунікацією, одначе вони не є синонімами. У сучасній лінгвістиці існує 100 дефініцій комунікації, що зумовлені різноманітністю її способів, специфікою мети передачі та способом адресованості інформації.
Комунікація - це цілеспрямований інформаційний обмін в різноманітних процесах спілкування.
Комунікація опосередковує всі види соціальної діяльності; акумулює суспільний досвід і передає його від покоління до покоління, є чинником етнічної ідентифікації, зберігає культуру. Поняття "комунікація" ширше поняття "спілкування". Ми розглядатимемо ці терміни як синоніми "з метою наголошення на процесах соціальної взаємодії, що розглядаються в їхньому знаковому втіленні"38.
2.1.2. Функції спілкування
Функції спілкування (від лат. function - виконання, здійснення) - це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивіда в соціумі.
Відомі різні класифікації функцій спілкування: одні науковці, виокремлюючи їх, розглядають спілкування в контексті його органічної єдності з життям суспільства в цілому та безпосередніми контактами людей, інші - як обмін інформацією, взаємодію та сприйняття людьми один одного, ще інші - з погляду мети спілкування. Узагальнюючи різні підходи до проблеми функцій спілкування, можна говорити про багатоаспектний характер цього феномену.
Відомий фахівець з теорії та практики спілкування Ф.С. Бацевич виокремлює такі функції спілкування39:
^ контактну (створення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати інформацію та підтримувати зв'язок до завершення акту спілкування;
^ інформаційну (обмін інформацією, запитаннями і відповідями);
^ спонукальну (заохочення адресата до певних дій);
/ координаційну (узгодження дій комун і канті в):
пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень);
У емотивну (обмін емоціями);
^ налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі рольових, статус них, ділових, міжособистісних стосунків); регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адресант, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії й тактики).
Усі ці функції між собою тісно взаємодіють у процесі спілкування.
Професійне спілкування у сфері ділових взаємостосунків репрезентує й інші функції:
o інструментальну (отримання і передавання інформації, необхідної для здійснення певної професійної дії, прийняття рішення);
o інтегративну (засіб об'єднання ділових партнерів для спільного комунікативного процесу);
o функцію самовираження (демонстрування особистісного інтелекту і потенціалу);
o трансляційну (передавання конкретних способів діяльності);
o функцію соціального контролю (регламентування поведінки, а іноді (коли йдеться про комерційну таємницю) й мовної акції учасників ділової взаємодії);
o функцію соціалізації (розвиток навичок культури ділового спілкування);
o експресивну (намагання ділових партнерів передати і зрозуміти емоційні переживання один одного.)