5. Кваліфікаційна характеристика вихователя-логопеда

Учителями-логопедами призначають осіб, які мають вищу дефектологічну освіту.

Учителі-логопеди призначаються і звільняються у порядку, встановленому для вчителів загальноосвітніх шкіл.

Учитель-логопед відповідає за організацію і проведення роботи на логопедичному пункті перед районним (міським) органом державного управління освітою.

Праця вчителів-логопедів, які працюють на логопедичних пунктах, оплачується в установленому порядку відповідно до чинного законодавства.

Учитель-логопед веде заняття з дітьми по виправленню дефектів усної і писемної мови, сприяє подоланню зумовленої ними неуспішності з рідної мови; здійснює систематичний зв'язок із заступниками директорів шкіл з навчальної роботи і класними керівниками учнів, що відвідують логопедичний пункт, відвідує уроки у прикріплених школах, щоб виробити єдину спрямованість у роботі з учнями, які мають вади мови; складає щорічний звіт про роботу і подає його у районний (міський) орган державного управління освітою; бере участь у засіданнях методичних об'єднань учителів-логопедів; інформує педагогічні ради прикріплених шкіл про завдання, зміст, наслідки роботи логопедичного пункту; здійснює зв'язок з дошкільними закладами, школами для дітей з важкими порушеннями мови, логопедами та лікарями-спеціалістами дитячих поліклінік; веде пропаганду логопедичних знань серед батьків; періодично виступає на батьківських зборах з доповідями про завдання і специфіку логопедичної роботи щодо підвищенняуспішності учнів; надає батькам консультації, які занотовуються ужурналі обліку консультацій.

Учитель-логопед зобов'язаний систематично підвищувати свою кваліфікацію. логопед проходить перепідготовку та атестацію у порядку, передбаченому для вчителів-дефектологів.

Для вчителів-логопедів логопедичних пунктів діючим законодавством передбачені всі пільги і переваги, тривалість чергової відпустки і порядок пенсійного забезпечення, встановлені для вчителів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.

6. Організація роботи логопеда у спеціальному днз для дітей логопатів

Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-логопеда ? діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення); ? складання індивідуальних корекційно-комленсаторних планів роботи з кожною дитиною; ? визначення доцільних форм взаємодії з дитиною, видів корекційно- розвивальної роботи; ? корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення; ? надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родин до активної практичної співпраці; ? співпраця з психологом, соціальним педагогом, вихователем, учителем щодо коригування педагогічного, корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення; ? співпраця з медичним персоналом закладу та поліклініки; ? аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ? ведення документації та складання звітів; ? участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта; ? пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю. Пріоритетні завдання логопедичної корекції: ? подолання порушень усного і писемного мовлення; ? розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо); ? формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови, звязного мовлення;? формування комунікативних умінь; ? розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики; ? вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення; ? розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційне забарвлення тощо); ? розвиток психічних процесів (увага, память, мислення, уява тощо). ? зміст корекційної роботи; ? взаємодія вчителя-логопеда з дитиною через різні форми роботи й види діяльності; ? етапи корекції фонетичних порушень; ? види артотерапії; ? форми взаємодії між учителем-логопедом, родиною та громадськістю Основне змістове наповнення корекційно-компенсаторної роботи з дітьми, що мають особливі потреби, відповідає державним вимогам до рівня загальноосвітньої підготовки учнів та стандарту спеціальної освіти і реалі- зується через застосування спеціальних методів та форм навчання, технічних засобів, спеціального обладнання. Модель взаємодії вчителя-логопеда з дитиною через різні форми роботи і види діяльності Види діяльності Форми роботи-Ранкові -Вправи на розвиток - дидактичні ігризустрічі дихання - музичні ігри ігротерапія -вправи на розвиток - ігри - етюди- підгрупові загальної та дрібної - ігри -«танграм» заняття артотерапія моторики - ігри - вікторини -спеціальні голосові - ребуси-індивідуальні логоритміка артикуляційні вправи - кросворди заняття -артикуляційні вправи-ігри - шаради логопедичний та вправи на розвиток - модлювання-бінарні заняття масаж фонематичних процесів - завдання - жарти -імітаційні вправи - завдання - роздуми- заняття - релаксація -пантоміма - ігри та вправи на розвиток подорожі - пальчикова зарядка графічних навичок психо- -пальчиковий ігор тренінг • диктанти різних видів-зустрічі вдома гімнастика -пальчйковий театр • самоперевірка -руханкова зарядка • взаємоперевірка 29 -проблемні ситуації -лялькові вистави Реалізація такої системи корекційної роботи, спільні дії педагогів, батьків,медиків безсумнівно забезпечать високу результативність. Інформаційний матеріал до семінару-практикуму вчителів-логопедів міста «Розвиток фонематичного боку мовлення у молодших дошкільнят із ЗНМ» Формування правильної звуковимови — один із найголовніших напрямківмовленнєвого розвитку дітей. Лише за повноцінної сформованості та рухливостіорганів артикуляційного апарату (щік, губ, язика, твердого та мякогопіднебіння), достатнього рівня розвитку фонематичного сприймання(розрізнення фонем) можливе вчасне правильне оволодіння звуками рідноїмови. Тому такою важливою у корекційно-розвивальній роботі спеціальногодошкільного закладу, а також у пропедевтичній роботі масового ДНЗ є розвитокфонематичного боку мовлення вихованців, починаючи з молодшої віковоїгрупи. Розвиток артикуляційної моторики в освітньо-виховному процесіспеціального дошкільного закладу посідає одне з чільних місць. Це особливоактуальне для контингенту молодшої логопедичної групи, куди приходятьтрирічні діти з першим і другим рівнями мовленнєвого недорозвитку (власне, ті,які практично не говорять). За таких умов одним із провідних напрямків упроцесі як корекційно-розвивальної, так і загально-пропедевтичної роботи є:вироблення у дитини повноцінних рухів та певних положень органівмовнорухового апарату; формування вміння синтезувати прості артикуляційнірухи у складні, необхідні для подальшої правильної вимови звуків. У ході дослідження ми зясували, що для молодших дошкільнят із ЗНМнедостатньо виконувати спеціальні вправи на розвиток артикуляційноїмоторики лише на короткотривалих індивідуальних заняттях. Окрім того,традиційні "Казочки про Язичка", які пропонуються дітям середнього тастаршого дошкільного віку, для переважної більшості дітей четвертого рокужиття виявляються заскладними для сприймання. З огляду на це вважаємо задоцільне виконання молодшими дошкільнятами із ЗНМ лише окремихартикуляційних рухів. Зокрема, ми розробили та апробували різноманітні ігровіприйоми, які можна вводити і на логопедичних, і на загальнорозвивальнихзаняттях, що сприятиме належному розвиткові мовнорухового апарату дитини.Додатковим мотиваційним та контролюючим елементом при цьому слугуєвідповідна наочність: фотознімки дітей, які виконують аналогічні вправи. Використовуються також віршовані тексти до певних артикуляційнихвправ, які не лише зацікавлюють і заохочують малят виконувати окремі рухи, ай розвивають у них увагу до звукового боку мовлення, відчуття ритму,вдосконалюють мовленнєвий слух, збагачують словниковий запас. Засвоювати ту чи іншу артикуляційну вправу допомагають дітям реальніпредмети та предметні картинки в ролі одинарних і подвійних карток-символів.Так, на одинарних картках-символах вміщені контурні зображення предметів напозначення однієї, а на подвійних — серії артикуляційних вправ. Вонивикористовуються на більш пізніх строках навчання, коли діти вже засвоятьосновні види артикуляційних вправ. Для ознайомлення молодших дошкільнят з органами артикуляційногоапарату проводяться заняття з невеличкими підгрупками (по 2-3 дитини), аокремі вправи відпрацьовуються лише індивідуально. 1. Використання ігрових завдань для дітей. "Є у мене, є у тебе". Обладнання: індивідуальні люстерка. Хід. Педагогпропонує дитині уважно розглянути в люстерку органи артикуляції: "У мене єзуби, — каже він. А у тебе?" Дитина показує свої зуби й самостійно контролюєправильність виконання завдання за допомогою люстерка. "Що почуєш — покажи". Матеріал вірш В. Паронової "Моє тіло" (язик,щоки, губи, зуби). Хід. Педагог читає дитині віршовані рядки й пропонує показати на собі, про що йдеться у віршику: В хатинці теплій та мякій. Язичоксховався мій. Як захочу розмовляти, Починає він стрибати. "Зроби, як я". Обладнання: іграшки та реальні предмети, предметнікартинки, картки-символи (одинарні та подвійні) на позначення артикуляційнихвправ, фотознімки дітей, які виконують вправи вірш В. Ліщука "Котик пємолочко". Хід. Педагог показує дитині іграшку та обіг рує П: "Поглянь, це —кошеня. Воно ще зовсім маленьке і не вміє пити молочко. Правильно молочкотреба пити ось так (Показує). Біле-біле молочко Кошеня пє язичком, А ще білуюсметанку Всю злизав він до останку. Зараз ми навчимо кошеня правильно питимолочко". Логопед разом із дитиною виконує вправу. На подальших заняттях,уже тільки-но побачивши іграшку, дитина вправлнється самостійно. Можливе також використання окремих артикуляційних вправ і на заняттяхз ліплення та малювання, де одночасно відбуваються розвиток артикуляційної тапальчикової моторик, ознайомлення з кольором, формою, просторовими тарозміровими поняттями. Слухаючи віршик і водночас розминаючи пальцямиглину, дитині легше зрозуміти, як має виконуватися та чи інша артикуляційнавправа. Скажімо, вона ліпить "млинець" і практично так само робить у вправісвій язичок розслабленим: Для синків-молодців Мати напекла млинців. І хвалилимолодці Ті млинці на молоці. (Ю. Клен). У молодшій групі діти вчаться користуватися фарбою та пензликом,проводити прямі лінії. Можна запропонувати їм, малюючи, виконувати йартикуляційні вправи для губ. Наприклад, дошкільнята малюють доріжку длямишки, а водночас розтягують губи та промовляють- "і-і-Г", малювання дорогидля машини супроводжується вібрацією губ: "б-б-б". При цьому закріплюютьсяназви кольорів: чорний — автомобіль їде (мишка біжить) по дорозі; коричневий— по землі; жовтий — по піску; зелений — по траві. А щоб малюкам було щецікавіше працювати, знадобляться насадки-символи на пензлики. Подобається малим і друкування штампиками (з картоплі, моркви),супроводжуване артикуляційними вправами. Скажімо, штампуючи підківку.