15. Психолого-педагогічна характеристика дітей-логопатів

Дослідниками в галузі психології та логопедії давно виявлено тісний взаємозв'язок мови і загальних психологічних проявів: пізнавальної, особистісної, поведінкової сфери (А. Р. Лурія, Н. А. Власова та ін). У зв'язку з цим мовним порушень зазвичай супроводжують порушення в організації пізнавальних психічних процесів, у формуванні особистості і в поведінці. Тому правильно організоване корекційне навчання і виховання дітей у логопедичній групі вимагає всебічного обстеження їх мовних і немовних процесів, сенсомоторної сфери, інтелектуального розвитку, а також особистісних особливостей та соціального оточення. Чим сильніше виражено мовленнєвий розлад як первинний фактор впливу на розвиток, тим частіше і сильніше вдруге страждають когнітивні та особистісні характеристики дітей.

При вивченні дітей дошкільного віку повинні бути враховані такі принципи:

· Онтогенетичних (віковий);

· Етіопатогенетичний (облік симптоматики мовної аномалії);

· Взаємозв'язок мовленнєвого та загального психічного розвитку.

У процесі комплексного обстеження дитини необхідно з урахуванням вікових нормативів зіставити рівень мовного і немовного розвитку, визначити співвідношення мовного дефекту і компенсаторного фону, мовної та комунікативної активності та інших видів психічної діяльності.

Згідно психолого-педагогічної класифікації, розглянемо основні мовні порушення і охарактеризуємо відповідні їм особливості мовлення дітей дошкільного віку, а також супутні порушення психологічного розвитку.

Фонетичне порушення мови (дислалія) - це порушення звуковимови при нормальному слуху і збереженій іннервації мовного апарату. Ці порушення проявляються в дефектах відтворення звуків рідної мови: спотвореному їх проголошенні, заміни одних звуків іншими, змішуванні звуків і - рідше - їх пропусках. Вимовні дефекти досліджувалися в науці, починаючи з робіт Хватцева М.Є., Правдиної О.В., Ляпідевського С.С., Смирнової А.М.. Ними вивчені нейрофізіологічні і психологічні механізми, причини виникнення, роль їх у загальному мовному розвитку дитини, вікові аспекти, різні методи їх подолання.

Для позначення спотвореного вимови звуків використовуються міжнародні терміни:

· Ротацизм - дефект вимови р-рь;

· Ламбдацизм - л і ль;

· Сигматизм - свистячих і шиплячих звуків (с-сь, з-зь, ц, ш, ж, щ, ч);

· Йотацізм - йот (j);

· Каппацізм - до і кь;

· Гаммацізм - г і гь;

· Хітізм - х і хь.

У тих випадках, коли відзначається заміна звуку, до назви дефекту додають приставку пара - параротацізм, парасігматізм і пр.

До категорії дітей з фонетико-фонематичним порушенням мови (ФФНР) належать діти з нормальним слухом та інтелектом. Дослідження в області логопедії, а також фізіології і психології дозволили встановити, що у випадках порушення артикуляторной інтерпретації чутного звуку може в різній мірі погіршуватися і його сприйняття (Боскіс Р.М., Левіна Р.Е., Лурія А.Р., Чистович Л . Ф., Швачкін Н.Х. та ін.)

Таким чином, недоліки звуковимови можуть бути зведені до наступних характерних проявів: а) заміна звуків більш простими за артикуляцією (з або ш замінюються на ф), б) наявність дифузної артикуляції звуків, що замінює цілу групу звуків; в) нестабільне використання звуків у різних формах мовлення; г) спотворена вимова одного або декількох звуків.

У дошкільнят з вадами мовлення найбільш розвинена моторна пам'ять і найменш - слухова. Знижені показники обсягу пам'яті, особливо вербальної. Діти, що мають недорозвинення фонематичного сприйняття важко запам'ятовують складні інструкції, плутають порядок дій, пропускають елементи дій та операцій. У найбільш слабких дітей низька активність пригадування, яка поєднується з обмеженими можливостями розвитку пізнавальної діяльності в цілому.

Логопедична допомога цій категорії дітей дошкільного віку здійснюється в спеціальних садах або групах і включає формування вимовних навичок, розвиток фонематичного сприйняття і навичок звукового аналізу та синтезу. Корекційне навчання передбачає також певне коло знань про навколишній і відповідний обсяг словника, мовленнєвих умінь і навичок, які повинні бути засвоєні дітьми дошкільного віку (Волосовець Т.В., Каші Г.А., Туманова Т.В., Філічева Т.Б. , Чіркіна Г.В.). На матеріалі правильної вимови звуків здійснюються також такі завдання:

- Розвиток уваги до морфологічним складом слів, зміни слів та їх поєднань у реченнях;

- Виховання у дітей уміння правильно складати прості поширені і складні пропозиції, вживати різні конструкції речень у зв'язного мовлення;

- Розвиток зв'язного мовлення, робота над розповіддю, переказом з постановкою якої-небудь корекційної задачі;

- Розвиток словника дітей шляхом залучення уваги до способів словотвору, до емоційно-оціночному значенням слів;

- Розвиток довільної уваги.

До кінця навчання діти дошкільного віку повинні опанувати свідомим послоговой читанням; вміти читати не тільки слова, але і прості речення, тексти; вміти розрізняти і диференціювати на слух і у вимові всі фонеми рідної мови; усвідомлено контролювати звучання власної та чужої мови; послідовно виділяти звуки зі складу слова; самостійно визначати звукові його елементи. Діти вчаться розподіляти увагу між різними звуковими елементами, утримувати в пам'яті порядок звуків і їх позицію в слові, що є вирішальним чинником у попередженні порушень письма і читання.

Загальне недорозвинення мовлення може спостерігатися при найбільш складних формах дитячої мовленнєвої патології: алалії, афазії, ринолалии, дизартрії, коли виявляються одночасно недостатність словникового запасу, граматичного ладу і прогалини в фонетико-фонематическом розвитку. Незважаючи на різну природу дефектів, у цих дітей є типові прояви, що вказують на системне порушення мовленнєвої діяльності. Одним з провідних ознак є більш пізній початок промови: перші слова з'являються до трьох-чотирьох років, а іноді й до п'яти. Мова аграмматічна і недостатньо фонетично оформлена, малозрозуміла.