6. Самостійна музична діяльність

Самостійна музична діяльність сприяє розвитку координації слуху, голосу і руху, тонального і ритмічного почуття; виховання любові до музики та співу; збагачення емоційного життя дітей і дорослих.

Самостійна музична діяльність тісно пов'язана з музичною грою. Займалися за своєю ініціативою співають, водять хороводи, виконують танці, підбирають мелодії на дитячих або справжніх музичних інструментах.

Отримані на заняттях знання діти переносять в самостійну діяльність; це свята, розваги. На них діти негайно відгукуються в своїх іграх: чим яскравіше отримані враження, тим цікавіше дітям музикувати. Різноманітні джерела самостійної музичної діяльності й у родині. Найпоширеніші з них - це дитячі музичні радиои телепередачі.

На заняттях діти імпровізують однотипні дії; наприклад, наїзники їдуть на конях, льотчики ведуть літаки, дроворуби рубають дрова, трактористи заводять мотор, швачки шиють голкою і т.д Потім музично-ігровий образ створюється у розвитку, наприклад, садівник копає землю, сіяти рослини, поливає їх, білить паркан. доглядає за рослинами (рихлить землю навколо, обрізає засохлі гілочки, підгодовують добривами і т.п.). збирає плоди, пригощає друзів. Далі музичне дія ускладнюється за рахунок введення в гру кількох персонажів. І, нарешті, грають самі будують композицію дії.

Музична діяльність дітей проявляється в дитячих ранках, у виступах лялькового театру, у святах та розвагах, в індивідуальних заняттях. Мета лялькового театру, розваг - у цікавій формі закріпити знання і навички, отримані на інших заняттях.

Індивідуальні заняття проводяться вихователем по рекомендації логопеда та музичного керівника і мають точну мету.

ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Ігри в руховій терапії можна використовувати самостійно або в поєднанні з різними ритмічними, логоритмическими, музично-ритмічними комплексами. Ігри вносять розманітність і емоційність у лікувальні процедури (при дизартриях, ринолалиях, афазиях). Ігровий метод у вигляді лікувальної процедури знаходить усе більше застосування на практиці. Відповідно до психофізичного розвитку діти легко піддаються впливові за допомогою ігор. Але у дитини увага нестійка, він важко затримується на одному предметі тривалий час, забуває правильно дихати або зупиняє подих на якийсь час при виконанні рухових завдань. Тому для дитячої практики не підходять ігри зі складною методикою, з рухами, які вимагають великої затрати сил, швидкості і складної координації.

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНІЦІАТИВИ

До цих вправ відносяться диригування, вільні рухові імпровізації під музику, рухові інсценування пісень, рухово-музичні вправи, в яких на перший план висувається творчість. Важливо проводити їх в полегшених варіантах з початку корекційного курсу, стимулюючи уяву і фантазію дітей і дорослих, звертаючи увагу на різний характер музики, який по-різному повинен бути оформлений в русі; на особливості тих чи інших персонажів пісень, ігор-драматизаций, хороводів і т.п., які для свого вираження вимагають особливих, індивідуальних рухів.

ЗАКЛЮЧНІ ВПРАВИ Мета цих вправ – заспокоїти, переключити їх увагу на інші заняття. Ці вправи можуть проводитись у різній формі: звичайне марширування під музику, перестроювання, слухання музики з наступним визначенням характеру твору, наприклад : «Гра в коники» П. Чайковського або «Маленький вальс» А. Лядова; або слухання музики і наступна розповідь про тих образах і уявленнях, які вона пробудила.