Тема 7.Консюмерський рух та проблеми якості.

План

1.основні етапи розвитку руху споживачів.

2.Міжнародні організації захисту прав споживачів.

3.Керівні принципи ООН на захист прав споживачів.

4.Розвиток руху споживачів в Україні.

І. основні етапи розвитку руху споживач.:

Перший етап

Протягом першого етапу (кінець XIX — початок XX ст.) сформувалися перші громадянські виступи на захист прав споживачів, викликані певними політичними, соціальними, економічними та моральними причинами. Створення перших товариств споживачів пов'язано зі зростанням цін, широким розповсюдженням фальсифікації м'ясних консервів та інших продуктів харчування, а також ліків.

На другому етапі (30—50-ті pp. XX ст.) здійснюється процес удосконалення законодавства та створення національних асоціацій споживачів, відбувається пожвавлення руху на захист прав споживачів. У країнах розширюються державні соціальні програми, прискореними темпами розвивається наука, техніка і промисловість, ринок значно насичується різними товарами та послугами, які стають більш доступними населенню. Виникають передумови для перших розробок концепції руху споживачів, а також появи його як соціального явища, яке отримало назву — "конс'юмеризм".

Конс'юмеризм — це організований рух громадян, а також діяльність державних і громадських установ за розширення прав і впливу споживачів на виробників і продавців у комерційних і некомерційних сферах.

Третій етап (60—90-і рр. XX ст.) в історії конс'юмеризму пов'язаний з тим, що рух споживачів набуває міжнародного характеру і знаходить підтримку на державному рівні.

З 1960 р. рух споживачів виходить на міжнародний рівень. Створюється Міжнародна організація споживчих товариств — International Organization of Consmner Union (IOCU) з резиденцією в Гаазі (Нідерланди). У 1995 р. організація отримала нову назву — Всесвітня організація споживачів^.

Основні права споживачів згідно з  Ф. Кеннед:

— на безпеку товарів та послуг;

— на вибір і вільний доступ до товарів та послуг за доступними цінами;

— на інформацію про товари та послуги;

— бути вислуханим.

Четвертий етап.

В основу адміністративно-правового механізму захисту прав споживачів закладені методологічні засади основних міжнародних документів руху споживачів.

 Активно діють регіональні споживчі організації: Європейське бюро споживачів, Міжскандинавський комітет з питань споживання, Міжнародна конфедерація товариств споживачів країн СНД (КонфТС).

ІІ. На міжнародному рівні рух споживачів представлений двома незалежними некомерційними, неполітичними організаціями споживачів:

1.Всесвітньою організацією споживачів (СІ). Членами СІ можуть стати тільки некомерційні організації, що не пов'язані з промисловістю або торгівлею. 

Сьогодні СІ вважають голосом міжнародного руху споживачів щодо таких різних понять, як товари й продукти харчування, здоров'я і права пацієнтів, навколишнє середовище та споживання, регулювання міжнародної торгівлі тощо.

2. Європейське бюро споживачів (ЄВС) засновано в 1972 р. і об'єднує майже 20 споживчих організацій з усіх 15-ти країн — членів ЄС. У 1973 р. уряди членів ЄС підписали "Хартію на захист споживачів", яка складається з п'яти розділів основних прав споживачів.

1) Право споживачів на захист і допомогу.

2) Право на компенсацію в разі збитків.

3) Право на споживчу інформацію.

4) Право на споживчу освіту.

5) Право на представництво та консультації.

ІІІ. Гарантом захисту інтересів і прав споживачів у світі є ООН.  Керівні принципи на захист інтересів споживачів (резолюція №248) прийняті ООН 09.04.1985 р.

Міжнародний досвід споживачів у Керівних принципах висвітлюється у чотирьох розділах: пріоритетні напрямки; загальні принци-пи; керівні принципи; міжнародне співробітництво — та 46 статтях.

ООН визначила пріоритетні напрямки (цілі) своєї діяльності в сфері захисту інтересів і прав споживачів:

а) сприяти країнам у встановленні та подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів;

б) допомагати у створенні структур виробництва та розподілення, здатних задовольнити потреби та запити споживачів;

в) заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов'язаний з виробництвом та розподіленням товарів та послуг для споживачів;

г) сприяти країнам у боротьбі із шкідливою діловою практикою підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах;

д) допомагати у створенні незалежних груп споживачів;

е) розширювати міжнародне співробітництво в галузі захисту інтересів споживачів;

є) заохочувати створення ринкових умов, які надають споживачам найширший вибір при найнижчих цінах.

ІV. Наприкінці 80-х рр. XX ст. на теренах Радянської України виявив себе і громадський рух споживачів. Перші центри з'являються в Одесі, Києві, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові.

1989 р. було засновано Українську асоціацію споживачів в Києві, Всеукраїнську громадську професійну організацію — Українську асоціацію якості, а також конс'юмерські центри в інших містах України.

Першою серед колишніх радянських республік Україна приймає закон "Про захист прав споживачів" (1991 р.), права споживачів гарантуються Конституцією України.

У 1992 р. був створений Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, який займався перевіркою, обстеженням та експертизою якості товарів та послуг, додержання правил торгівлі та послуг.