6 Вплив мотивацій на безпеку життєдіяльності

Потреби в безпеці та захисті передбачають такі компоненти: наявність робочого місця, яке забезпечувало б відповідний рівень оплати праці та давало б перспективи на пенсію, гарантію медичного обслуговування, страхування життя та майна від нещасних випадків, стихійного лиха та ш. Ці потреби іноді називають потребами завтрашнього дня. Вони додають впевненості у майбутньому і захищають від фізичних та психологічних небезпек.

7 Психологічна сумісність. Конфлікт у міжособистісних стосунках

Міжособистісні стосунки складаються в реальних умовах життя та діяльності людей, у процесі їх взаємодії. На тому, як розвиваються стосунки, істотно позначаються різні об’єктивні чинники, що визначають успішність таких контактів або ускладнюють їх формування.

Так, комфортні виробничі умови, забезпеченість необхідними засобами праці, чітка організація роботи неодмінно створюють сприятливі для взаємодії людей умови. Разом з тим важливий вплив на ефективність такої взаємодії справляє психологічний чинник — їх ставлення один до одного, психологічна та практична готовність до співпраці, індивідуально-психологічні особливості людей та ін. Найповніше суб’єктивний характер міжособистісних стосунків виявляється в сумісності людей.

Сумісність — це оптимальне поєднання якостей людей у процесі взаємодії, що сприяє успішному виконанню спільної діяльності.

У психології виокремлюють такі чотири різновиди сумісності: фізичну, психофізіологічну, соціально-психологічну та психологічну.

Фізична сумісність виявляється в гармонійному поєднанні фізичних якостей двох або кількох людей, що разом виконують певну спільну діяльність. Наприклад, максимальна продуктивність фізичної праці можлива лише за умов, коли ті, хто разом її виконує, не поступаються один одному в силі та витривалості. Досить поширеними є критерії відбору за показниками фізичної сумісності у спорті при комплектуванні команд (групування за ваговими категоріями у важкій атлетиці).

Засадовими щодо психофізіологічної сумісності є особливості аналізаторних систем, а також властивостей нервової системи. Цей різновид сумісності передбачає успішність взаємодії людей у тих видах діяльності, де чутливість у межах тієї чи іншої аналізаторної системи є вирішальною. Так, робота на конвеєрі потребує певного темпу виконання виробничих операцій від кожного працівника.

Соціально-психологічна сумісність передбачає взаємини людей з такими особистісними властивостями, які сприяють успішному виконанню соціальних ролей. У цьому разі необов’язковою має бути схожість характерів, здібностей, але обов’язковою — їх гармонія. Життєвий досвід показує, що контакти встановлюються швидше й виявляються міцнішими у людей з рисами характеру, що доповнюють одна одну: одна людина — запальна та імпульсивна, інша — спокійна, поміркована, хтось є теоретиком, а дехто — практиком тощо.

Проте це не означає, що сумісними виявляються лише люди з протилежними рисами. Сумісність можлива і в разі збігу рис характеру чи інших особистісних якостей, проте ймовірність руйнування спільноти за цих обставин вища.

Психологічна сумісність передбачає спільність поглядів, переконань, соціальних і моральних установок, цінностей, ставлень. Усе це найбільше духовно зближує людей. Психологічна сумісність, яка на них базується, — це вищий інтегративний рівень сумісності людей, яка характеризує глибокий, змістовий бік взаємодії та зумовлює її ефективність.

Відсутність сумісності у групі людей, включених у виконання суспільно чи особистісно значущої діяльності, за певних умов може спричинитися до конфлікту.

Конфлікт — це суперечність, що виникає між людьми у зв’язку з розв’язанням тих чи інших питань соціального чи особистого життя.

Стан конфлікту характеризується гострими негативними емоційними переживаннями його учасників. Конфлікт може виявитися на рівні свідомості окремо взятої людини — це внутрішньоособистісний конфлікт, а також у міжособистісній взаємодії та на рівні міжособистісних групових стосунків.

Міжособистісний конфлікт спричиняється ситуацією, в якій члени групи прагнуть до несумісних цілей або керуються несумісними цінностями чи нормами, намагаючись реалізувати їх у спільній діяльності.

Конфлікт може виникнути при розподілі функціональних обов’язків між членами групи чи при обговоренні шляхів досягнення спільної мети діяльності.

Міжгруповий конфлікт спостерігається там, де гострі суперечності виявляються у стосунках між окремими соціальними групами, що мають на меті власні інтереси, причому своїми практичними діями перешкоджають одна одній. До такого конфлікту можуть призвести шпигунство, суперництво у боротьбі за зони впливу тощо.

Суперечності в міжособистісних стосунках не завжди спричинюються до конфлікту: чимало з них розв’язуються шляхом домовленості, досягнення консенсусу. У групах і колективах, які вже сформувалися і члени яких мають достатній досвід спільного співжиття, суперечності виникають не так часто, як у новоутворених. Це пов’язане з тим, що завдяки взаємопізнанню та взаємній адаптації досягається такий рівень сумісності членів, коли небезпека розв’язання конфлікту зводиться до мінімуму. У групах і колективах, що перебувають у стадії становлення та розвитку, суперечності часто завершуються конфліктами. Причинами цьому можуть бути психофізологічна та соціально-психологічна несумісності, важкий характер окремих членів, завищена самооцінка тощо. В особистих

взаємовідносинах, що грунтуються на дружніх стосунках і спільності життєвих інтересів, несумісність рідко буває причиною конфліктів. Коли ж з якихось причин тенденції несумісності починають виявлятися у стосунках, взаємовідносини людей припиняються.

Дослідження сумісності при комплектуванні груп для виконання складної діяльності, пов’язаної з ризиком, має важливе значення для забезпечення її надійності та ефективності.

8 Пізнавальні та емоційні процеси. Психічні властивості підліткового віку.

Щоб зрозуміти суть пізнання, важливо розрізняти пізнавальні здібності людини і сам процес пізнавання. Пізнавальні здібності – це ті функції нервової системи. за допомогою яких люди отримують інформацію про довкілля та стани власного тіла. До них належать емоційно-вольові властивості, відчуття, уявлення, мислення, свідомість та пам'ять. Усі ці властивості (здібності) спеціально вивчаються психологією, котра давно показала, то не завжди відчуття чи свідомість свідчать про акт пізнання. Адже не можуть бути процеси узнавання, згадування чи навіть механічного відтворення операцій мислення без усвідомлення суті предмета чи засобів мислення. Власне ж пізнання має місце тільки там і тоді, де результатом є пізнанність, тобто нова інформація про світ.

Пізнання через це є таке застосування людиною пізнавальних здібностей, що завершується новим знанням. Необхідність застосування пізнавальних здібностей з метою здобуття нової інформації виникає не завжди. а тільки тоді, коли людина у своїх діях зустрічає перепони, труднощі, викликані відсутністю знань про нові обставини, умови чи відношення, у які потрапила людина. Тоді людина свої емоції, волю, чуттєвість, мислення і свідомість скеровує не на те, щоб діяти у звичних і відомих умовах, а на те, щоб знайти спосіб поведінки і дії у незвичних та невідомих обставинах.

Пізнання, таким чином, – це діяльність, що ставить мету оволодіння незвичним і невідомим у світі через вироблення нової інформації, знання. Тому пізнання завжди творчий акт, у якому поєднані суб'єкт, засоби, методи й об'єкт. Суб'єкт – це людина, яка пізнає, користуючись певними знаряддями пізнання. Ними можуть бути не тільки органи людського тіла – руки, ноги, зір, вуха, язик та ін., але й прилади та механізми. Наприклад, автомобіль у пізнанні може бути засобом, якщо він виконує функції пересувної дослідницької лабораторії. Засобами пізнання у юристів, істориків та ін. є книги, юридичні акти чи навіть лопата під час археологічних розкопок.

Емоційний процес, - психофізіологічний процес, що мотивує і регулює діяльність (поведінка, сприйняття, мислення), що відображає суб'єктивне значення об'єктів і ситуацій, і представлений в свідомості в формі переживання. Серед емоційних процесів виділяють афекти, емоції, почуття і настрої.

Психічні процеси — це складні утворення, в яких беруть участь різні психофізіологічні функції та різні сторони свідомості. Психічні процеси мають свій специфічний зміст (пізнавальні, емоційні, вольові) і розкриваються через розвиток цього змісту.

До емоційних процесів відноситься широкий клас процесів, внутрішньої регуляції діяльності. Цю функцію вони виконують, відбиваючи той зміст, який мають об'єкти і ситуації, що впливають на суб'єкта, їх значення для здійснення його життя. У людини емоції породжують переживання задоволення, невдоволення, страх а, боязкості і т.п., які грають роль орієнтувальних суб'єктивних сигналів. Найпростіші емоційні процеси виражаються в органічних, рухових і секреторних змінах і належать до числа вроджених реакцій. Однак у ході розвитку емоції втрачають свою, пряму інстинкт івную основу, набувають складнообумовленого характеру, диференціюються й утворять різноманітні види так званих вищих емоційних процесів: соціальних, інтелектуальних і естетичних, що у людини складають головний зміст його емоційного життя.

У вітчизняній психології широке поширення набула практика класифікації емоційних процесів на афекти, емоції, почуття, в залежності від їх психологічних особливостей та закономірностей протікання. Часто настрої так само виділяють як окремий клас. У результаті виходить наступна класифікація:

• Афекти - короткочасні й інтенсивні емоційні процеси, що супроводжується різко вираженими руховими проявами та змінами в роботі внутрішніх органів. Наприклад переляк.

• Емоції - більш тривалі і менш інтенсивні ніж афекти емоційні процеси, що відображають суб'єктивне значення ситуацій, але не конкретних об'єктів самих по собі. Наприклад тривога.

• Почуття - більш тривалі і менш інтенсивні ніж афекти емоційні процеси, що відображають суб'єктивне значення конкретних об'єктів. Наприклад ненависть.

• Настрої - досить тривалі емоційні процеси невисокої інтенсивності.