Самостійна робота з дисципліни Психологія

учня II курсу, група №23

Васильєва О.С.

1 Методи підвищення ефективності пізнавальних процес.

Пізнавальні процеси (сприйняття, пам'ять, мислення, уява) входять як складова частина в будь-яку людську діяльність і забезпечують ту або іншу її ефективність. Пізнавальні процеси дозволяють людині намічати наперед мету, плани і зміст майбутньої діяльності, програвати, в думці хід цієї діяльності, свої дії і поведінку, передбачати результати своїх дій і управляти ними по мірі виконання. Коли говорять про загальні здібності людину, то також мають на увазі рівень розвитку і характерні особливості її пізнавальних процесів, бо чим краще розвинуті у людини ці процеси, тим більш здатною вона є, тим більшими можливостями вона володіє. Від рівня розвитку пізнавальних процесів студента залежить легкість і ефективність його навчання. Людина народжується, з достатньо розвинутими завдатками до пізнавальної діяльності, проте пізнавальні процеси новонароджений здійснює спочатку несвідомо, інстинктивно. Йому ще належить розвинути свої пізнавальні можливості, навчитися управляти ними. Тому рівень розвитку пізнавальних можливостей людини залежить не тільки від отриманих при народженні завдатків (хоча вони грають значну роль в розвитку пізнавальних процесів), але в більшій мірі від характеру виховання дитини в сім'ї, в школі, від власної її діяльності по саморозвитку своїх інтелектуальних здібностей. Пізнавальні процеси здійснюються у вигляді окремих пізнавальних дій, кожне з яких є цілісним психічним актом, що складається нероздільно зі всіх видів психічних процесів.

Методи – це ті способи застосування знарядь, що використовуються у процесі пізнання, а об'єкт – це річ, явище чи процес, що пізнається. Один і тон же об'єкт має багато властивостей, котрі можуть вивчати різні науки при різних обставинах. Сторона об'єкта, що пізнається, називається предметом.

Бекон запропонував оригінальну метафору щодо основних методів пізнання: «шлях павука» (здобуття істини із «власної свідомості»); «шлях мурахи» (безсистемне збирання фактичних даних); «шлях бджоли» (поєднання здібностей досвіду — збирання нектару і роботи розуму — перетворення його на мед (знання)).

Методи організації і здійснення пізнавальної діяльності виконують освітню функцію та поділяються на такі види :

а) методи словесної передачі та слухового сприйняття інформації;

б) методи наочної передачі та зорового сприйняття інформації;

в) методи передачі шляхом практичних дій.

Людям доводиться пізнавати світ у різних обставинах і різними методами. Пізнання може бути спеціально організоване і забезпечене необхідними засобами, щоб люди постійно одержували нові знання. Така організація здобула назву науки поза якою у суспільстві також відбуваються пізнавальні дії, властиві різним галузям діяльності і культури. Виділяються також такі види пізнання, як практично-досвідне і дослідне (емпіричне) – і теоретичне. Буває і так, що об'єкт пізнання спеціально приховується, через що в суспільстві виникли форми таємного пізнання (розвідка, неоголошений нагляд тощо) Пізнання може бути фундаментальним коли метою є відкриття принципово невідомих явищ і законів, І прикладним, коли вивчаються способи й умови застосування відкритого та його законів. Пізнання може бути необхідним, якщо без нього люди не можуть обійтись (наприклад, пізнання, що пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС) і злучне, коли внаслідок некерованого збігу обставин виявляються нові факти, явища, чинники

Успіх у пізнанні досягається, таким чином, різними шляхами. Проте особливе значення має співвідношення мети, знарядь і методів пізнання. Невірно визначена мета може привести до хибних результатів, а неадекватні пізнавальному об'єкту і меті знаряддя та методи можуть також негативно вплинути на підсумки пізнання.