34. Калькуляція собівартості

Калькуляція — це обчислення собівартості одиниці продукції або послуг по статтях видатків. На відміну від елементів кошторису витрат, статті калькуляції собівартості поєднують витрати з обліком їх конкретного цільового призначення й місця утворення

Об'єктом калькулювання є продукція чи послуги, собівартість яких обчислюється. Калькуляційною є одиниця кількісного вимірювання продукції (штуки, тонни, метри тощо).

Існує типова номенклатура витрат по статтях калькуляції, однак міністерства й відомства можуть вносити в неї зміни залежно від галузевих особливостей.

Типова номенклатура включає наступні статті:

1. Сировина й матеріали.

2. Поворотні відходи (віднімаються).

3.   Покупні вироби, напівфабрикати й послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій.

4.           Паливо й енергія на технологічні цілі.

5.           Заробітна плата виробничих робітників.

6.           Відрахування на соціальні потреби.

7.           Видатки на підготовку й освоєння виробництва,

8.           Загальновиробничі видатки

9.           Загальногосподарські видатки.

10.         Втрати від браку.

11.         Інші виробничі видатки.

12.        Комерційні виДатки.

Підсумок перших 9 статей утворює цехову собівартість, підсумок 11 статей — виробничу собівартість, підсумок усіх 12 статей — повну собівартість.

Цехова собівартість являє собою витрати виробничого підрозділу підприємства на виробництво продукції.

Виробнича собівартість крім витрат цехів включає загальні по підприємству витрати.

Повна собівартість включає витрати й на виробництво ^ на реалізацію продукції.

Загальновиробничі видатки — це видатки а обслуговування й керування виробництвом. У їхній склад входять видатки на утримання й експлуатацію встаткування й цехових видатків^

Загальногосподарські видатки — це Видатки, пов’язані з керуванням підприємством у цілому: адміністративно-управлінські, загальногосподарські, податки, обов’язкові платежі й т. д.

До складу комерційних видатків включають видатки на тару й упакування, видатки на транспортування, витрати на рекламу, інші видатки по збуту.

Статті витрат, що входять до складу калькуляції поділяють на прості й комплексні. Прості складаються з одного економічного елемента (заробітна плата). Комплексні статті включають кілька елементів витрат і можуть бути розкладені на прості складові (загальновиробничі, загальногосподарські видатки).

35. Кошторис витрат

Кошторис витрат — це плановий розрахунок витрат на всі потреби підприємства за певний проміжок часу (як правило, рік). Такий кошторис дає можливість визначити потреби підприємства у кожному виді ресурсів (сировині, матеріалах, паливі, фонді заробітної плати тощо).

Кошториси витрат підрозділів розробляються на основі їх виробничих програм, норм витрат ресурсів. Варто наголосити, що за умов нестабільної виробничо-збутової діяльності підприємства для виробничих підрозділів основного виробництва доцільно встановлювати кошториси витрат на виконання окремих замовлень (угод), а нормативи витрат — на одиницю обсягу виробництва продукції (робіт, послуг). Діяльність виробничих допоміжних підрозділів має комплексний характер, складніший ніж для основних підрозділів. Іноді він є настільки складним, що скласти загальний кошторис для цих підрозділів практично неможливо. У таких випадках уважають за доцільне обчислювати витрати за кожним видом діяльності, на основі визначення нормативів витрат на виконання окремих робіт (замовлень).