4. Меблі на каркасах із металу і синтетичних матеріалів

Меблі, виготовлені на каркасах з металу і синтетичних матеріалів, знаходить найбільше застосування в оснащенні садів і парків, громадських, адміністративних будинків і виробництві медичних меблів. Трудомісткість цих меблів значно нижче трудомісткості меблів з каркасами з деревних матеріалів; архітектурно-художні і конструктивно-технологічні показники відповідають сучасним вимогам, що висуваються до меблів: міцність і надійність експлуатації вище, ніж меблів з деревних матеріалів; вони володіють підвищеною стійкістю до впливу атмосферного середовища; конструкція цих меблів простіша і дозволяє з найбільшою економічною ефективністю виготовляти, зберігати і транспортувати їх в розібраному виді. В зібраному ж виді вони більш компактні для складування і зберігання.

Стримуючим фактором розширення області застосування меблів на каркасах з металу і синтетичних матеріалів до недавнього часу був їх відносний дефіцит. Металеві каркаси можуть виготовлятися з труб круглого і прямокутного перетину методом гнуття, зварювання чи на болтових (гвинтових) з'єднаннях. Про конструкцію і виготовлення каркасів із пластмас було сказано вище. Функціональні елементи виробів меблів цієї групи для сидіння і лежання можуть бути м'якими і твердими. Виготовлення м'яких елементів меблів на каркасах з металу аналогічно виготовленню меблів з каркасами з деревних матеріалів. Основи м'яких елементів також можуть бути твердими, гнучкими, еластичними (рис. 12). Меблі з каркасами із пластмас можуть бути різноманітної архітектурної форми, при цьому м'які елементи можна облицьовувати тканиною одночасно з виготовленням каркасу. Найчастіше лицювальну тканину для таких меблів шиють чохлом. При оббивних роботах використовують ті ж матеріали, металовироби й інструмент, що і при оббиванні меблів з каркасом з деревних матеріалів.

Рис. 12. Крісло м'яке для відпочинку з каркасом із металевих труб і еластичною основою.

Садово-паркові меблі. Ці меблі виготовляються в наборах і окремих предметах. До складу наборів входять стільці, крісла, банкетки, шезлонги, ослони (лавки), дивани, розкладні ліжка й ін.

Тверді основи виробів садово-паркових меблів можуть бути з деревини, пофарбованої захисною емаллю, поліхлорвінілового джгута, пластмасової стрічки, переплетеної різними способами, чи пластмасових брусків. Фарбування цих матеріалів у різні кольори атмосферостійкими матеріалами і їх різні комбінації у виробі додають йому красивий зовнішній вигляд і надійність при експлуатації в будь-який час року. Одна з важливих вимог до садово-паркових меблів - її транспортабельність (переміщення без великих витрат фізичної праці) і здатність до компактного складання. Такі меблі у визначені проміжки часу рідко встановлюються стаціонарно (рис. 13).

Рис. 13. Вироби садово-паркових меблів: а - лави, б - диван для відпочинку

Рис. 14. Складне крісло для відпочинку (а) і ліжко з гнучкою основою (б).

Для сидіння і лежання в теплу погоду застосовують розкладні ослони, стільці, крісла, ліжка, шезлонги, у яких гнучкими основами є полотнища з тканини (рис. 14, а, б). Для відпочинку можуть бути використані як самі гнучкі основи, так і покладені на них безпружинні елементи (з настиловим матеріалом - поропласт) - наматрацники (рис. 15). Такі меблі дуже зручні для відпочинку і транспортування.

Часто садово-паркові меблі бувають плетені (з вербової лози чи очерету) чи на металевих каркасах. Плетені меблі дуже легкі, до недоліків її варто віднести велику трудомісткість.

Рис. 15. Крісло для відпочинку на металевому каркасі з м’яким наматрацником

Меблі з гнучкою основою з капронових стрічок. У трубах металевого каркасу свердлять ряд отворів для установки спеціальних захоплювачів, у яких кріплять кінці капронових стрічок. Капронова стрічка в натягнутому стані пружна і незначно подовжується, додає виробу красивий вид.

Захоплювачі (рис. 16) являють собою пряжку, що утримує стрічку двома зубцюватими чи плоскими гранями з перемичкою, навколо якої обертається стрічка. Захоплювачі мають хвостовики-тримачі 1, за допомогою яких вони кріпляться в отвори труб, і сферичну поверхню для щільного прилягання до труб.

Рис. 16. Захоплювачі для кріплення капронових стрічок: 1 - хвостовик, 2 - перемичка захоплювача для утримання капронових стрічок.

Каркас переплітають стрічками в такій послідовності. Поздовжні і поперечні стрічки нарізають на відрізки, рівні довжині і ширині каркаса, із припуском на два захоплення. Стрічки натягають спочатку в поперечному напрямку каркаса, причому один кінець вставляють у захоплювач і затягують остаточно. Захоплювач зі стрічками вставляють в отвори однієї труби. Вільні кінці стрічок закріплюють у протилежних захоплювачах і вставляють в отвори іншої труби. Натягають стрічки на каркас у поперечному напрямку кліщами за виступаючі кінці. Після натягування вільні кінці стрічок відрізають і зашивають капроновими нитками того ж кольору, що і стрічки. Поздовжні стрічки натягають у тій же послідовності, що і поперечні, перехрещуючи їх зверху і знизу через одну. У лежаку, каркас якого не має середників, при натягуванні поздовжніх стрічок на місця перегину каркаса підкладають круглий брусок. Капронові стрічки можуть заміняти гумові.

Меблі з застосуванням поліхлорвінілового джгута. Поліхлорвінілові джгути випускають у мотках довжиною 50...60 м різних кольорів. На металевому каркасі з внутрішньої сторони просвердлюють чотири отвори, два з яких служать для початку плетива джгута на каркасі і два - для закріплення джгута після закінчення плетива.

Плетіння джгутом виконують в такий спосіб. Кінець джгута вставляють в отвір труби. У місці перегину на джгуті роблять трикутний надріз ножем для закріплення джгута зі стінкою труби. Потім джгут обертають двома витками навколо труби і переносять на протилежну трубу каркасу з натягом.

В отвір протилежної труби каркаса також вставляють відрізок джгута. У натягнутому положенні джгут з мотка двома витками охоплює трубу, одночасно один виток (перший) проходить під кінцем джгута, вставленим в отвір труби, а другий притискає до труби кінець вставленого витка. Таким чином, виключається можливість сповзання джгута з труб каркасу.

Моток джгута переносять з натягом на першу трубу каркаса й охоплює її одним чи двома витками, але вже зверху (з лицевої сторони труби). Плетіння ведуть послідовно, утворюючи на каркасі вісімку з джгута. Якщо при плетінні джгутом мотка недостатньо, довжину джгута нарощують, зварюючи кінці стикуємих джгутів.

У шезлонгу обплітають не тільки сидіння і спинки, але і підлокітники (рис. 17). Перед плетінням кінці підлокітників запилюють рашпілем і на торець надівають джгут. Кінці закріпленого на торці джгута закривають при наступному плетінні. Площини підлокітника мають отвори для початку плетіння і заведення кінця джгута.

Рис. 17. Плетіння підлокітника шезлонга поліхлорвініловим джгутом

Меблі для громадських будинків. Для обладнання кафе, їдалень, ресторанів застосовують меблі на металевих каркасах з оббивкою м'яких елементів шкірою чи шкірзамінниками. Крісла, дивани і табурети можуть бути з пружинами і безпружинні. Металеві каркаси цих меблів обробляють емалями різних яскравих кольорів. Дуже часто сидіння і спинки стільців обплітають полівінілхлоридним шнуром чи оздоблюють накладними пластмасовими пластинками.

Меблі для торгових приміщень відрізняються великою розмаїтістю форм, розмірів і оздоблення. Частина меблів, наприклад обстановка ательє, подібна з побутовими меблями, інша ж, наприклад для устаткування буфета, має спеціальний характер, що відповідає прямому призначенню.

Для устаткування глядацьких залів, приміщень клубів і театрів використовують театральні меблі - крісла, дивани, стільці. Цим меблям здебільшого надають особливі форми, художню виразність і відповідну призначенню оздобу.

Найчастіше на металевих каркасах виготовляють крісла робочі і для відпочинку, дивани, банкетки. Основи м'яких елементів можуть бути тверді, гнучкі й еластичні, а м'які елементи такі ж, як у меблях на каркасах з деревних матеріалів. Переважно такі меблі виготовляють на гнучких основах, а м'які елементи - безпружинні з настиловим матеріалом тваринного і синтетичного походження чи гумованим. У цих меблях легко замінити лицювальну тканину чи в цілому м'який елемент зі збереженням каркасу основи.

Меблі з каркасами із синтетичних матеріалів. Про технологію формування каркасів зі спіненого полістиролу було розказано вище, слід тільки зазначити, що, оскільки каркас крісла має закінчені форми, техніка і технологія оббивних робіт значно спрощуються. Крісло (рис. 18) має знімну подушку сидіння з поролону й ослін, виклеєний зі шпону. Основою сидіння служить дерев'яна рамка з переплетеними гумовими стрічками. Каркас з пінополістиролу кріплять до рамки на клею та шурупами.

Рис. 18. Крісло для відпочинку з каркасом із пінополістиролу.

М'яким елементом каркасу служить шар поролону товщиною 20 мм, який приклеюють до внутрішньої поверхні каркасу. Лицювальну тканину крісла викроюють по шаблонах, шиють у виді чохла, надягають на каркас і кріплять до нього скобами. З зовнішньої увігнутої сторони каркаса лицювальну тканину приклеюють наіритовим клеєм.