Міністерство освіти і науки України

Національний лісотехнічний університет України

Кафедра технології виробів з деревини

С.А. ГРИЦАК

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни:

”Технологія м’яких меблевих виробів”

Частина 5. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ПІДГОТОВКА ПОКРИВНИХ ТА ЛИЧКУВАЛЬНИХ матеріалів

Львів-2009

Розглянуто i рекомендовано для використання в навчальному процесі на засіданні Ради технологічного факультету НЛТУ України

(протокол № ______ від "_____"___________________ 2009 р.)

АВТОР: к.т.н., доцент С. А. Грицак

РЕЦЕНЗЕНТИ: к.т.н., професор І.Г. Войтович (НЛТУ України)

ЗМІСТ

1. Загальна характеристика тканин

2. Покривні тканини

3. Лицювальні тканини

4. Шкіра і шкірозамінники

5. Розкрій матеріалів та пошиття чохлів

6. Методика розрахунку норм витрати тканин

Загальна характеристика та підготовка покривних та личкувальних тканин

1. Загальна характеристика тканин

1.1. Структура тканин

Ткане текстильне полотно (тканина) утворюється шляхом взаємного переплетення ниток двох систем, розташованих по двох взаємно перпендикулярних напрямках.

Нитки, що йдуть уздовж тканини, називаються основними, поперек тканини - човниковими. При виготовленні тканини застосовують різноманітні способи переплетення човникових ниток з основою. Безліч ткацьких переплетень утвориться комбінаціями наступних основних переплетень: полотняного, саржевого, атласного сатинового, які виробляються на звичайних ткацьких верстатах. При виготовленні тканин з великими тканими візерунками і дрібними застосовують комбіновані і складні переплетення. Зовнішній вигляд меблевої тканини характеризується також малюнком і кольором.

Полотняне переплетення (рис. 1, а) найбільш просте і розповсюджене. Воно має тільки одиночні перекриття, розташовані в шаховому порядку. Лицева і виворітна сторони тканини такого переплетення мають однакову будову і зовнішній вигляд.

Рис. 1. Переплетення тканин: а - полотняне чи гарнітурне, б - саржеве, в - атласно-сатинове

Часте перекриття основних ниток човниковими додає тканині полотняного переплетення міцність.

У саржевому переплетенні (рис. 1, б) основні й човникові перекриття розташовуються зі зміщенням в одну сторону на одну нитку. У результаті на тканині утворюються косі смужки, що йдуть під деяким кутом, що залежить від співвідношення щільності основи і човника. Частіше напрямок діагональних смужок йде знизу ліворуч нагору праворуч.

Атласно-сатинове переплетення (рис. 1, в) характеризується наступними особливостями: перев'язка основних і човникових ниток здійснюється за допомогою одиночних основних чи човникових перекриттів, що не стикаються одне з одним; перекриття зміщені одне щодо іншого на постійне число ниток, але не менше ніж на дві.

На поверхні тканини атласного-сатинового переплетення з однієї сторони виступають довгі перекриття човникових ниток, з іншого боку - перекриття основних ниток. Кількість ниток основи і човника в раппорті атласного переплетення завжди однакова. Раппорт - закінчена частина малюнка, при повторенні якої виходить безупинний малюнок у напрямку основи і човникових ниток.

У малюнку похідних переплетень (рис. 2) зберігається розташування перекриттів якого-небудь головного переплетення. Вони розділяються на похідні саржевого, полотняного й атласного переплетень.

Рис. 2. Види похідних переплетень: а - шашкове, б – репсове

До комбінованого відносяться такі переплетення, при побудові яких використовують одночасно кілька видів переплетень, різних за будовою, розмірами раппорта і зовнішнім виглядом.

У залежності від використовуваного устаткування розрізняють два види ткацтва: ремізне (рис. 3) і жакардове (рис. 4). Основна кількість меблевих тканин - жакардового ткацтва з крупноузорчатим переплетенням. У залежності від зовнішнього вигляду візерунка в малюнках крупноузорчатх переплетень можуть бути використані усі види переплетень (прості, похідні, комбіновані і ін.).

Тканини, виготовлені складними переплетеннями (ремізними, жакардовими), мають наступні особливості:

- для виготовлення тканини може бути використано кілька систем основних і човникових ниток, причому нитки різних систем розташовуються в тканині окремими шарами.

- у процесі формування тканини утворюється кілька шарів, що розташовуються один над іншим і можуть бути зв'язані один з одним визначеними способами чи роз'єднані;

- при виготовленні ворсових тканин використовують спеціальні додаткові нитки основи, що утворюють на поверхні тканини петлі чи ворс із виступаючих кінців розрізаних основних чи човникових ниток (рис. 5).

Рис. 3. Меблева тканина ремізного ткацтва

Рис. 4. Меблева тканина жакардового ткацтва

На структуру поверхні, властивості меблевої тканини, у тому числі і на малюнок, впливає співвідношення щільності пряжі по основних і човникових нитках. Якщо товщина і властивості пряжі ниток однакові, структура урівноважена. Тканини з урівноваженою структурою дозволяють одержати кращу якість оббивання і в умовах експлуатації (завдяки рівномірному розтяганню по основних і човникових нитках) утворять менше складок і зморщок.

Крім ткацького способу одержання тканин існує спосіб одержання нетканого холстопрошивного і ниткопрошивного полотна. В окремих випадках неткані матеріали дублюють пінопластом для поліпшення їхніх пружних властивостей, надання їм об'ємності.

Великий вплив на будову і властивості тканин, у тому числі на міцність і повітропроникність, робить їхня відносна щільність - відношення фактичної щільності до максимально можливої. При доборі меблевих тканин варто застосовувати візуальну оцінку щільності (порівнюючи їх із традиційними тканинами). Тканини з розрідженою структурою рухливі, мають низьку міцність, перекошуються при оббиванні. Однак тканини з більш щільною структурою (особливо дубльовані) можуть бути повітронепроникними, що негативно позначається на властивостях тканин, що виявляються в процесі експлуатації.

Рис. 5. Ворсова тканина з петлями на поверхні.