Розділ 1

Теоретичне обгрунування ОЦІНЮВАННЯ ПРОБЛЕМ ТА ПОТРЕБ СІМЕЙ, ЩО ВИХОВУЮТЬ ДІТЕЙ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ОБМЕЖЕННЯМИ

Н.О. Майструк та А.Р. Лучаківська перераховують у своїй роботі найбільш поширені проблеми, що зустрічаються у сімей, які виховують дитину з обмеженнями і описують прояви їх в сучасності[4].

О. Дікова-Фаворська, розглядаючи проблеми соціальної інтеграції дітей з функціональними обмеженнями, детально аналізує питання освіти для таких дітей. Вона вважає, що для того, аби полегшити соціальну інтеграцію дитини з освітніми проблемами, вона має навчатися з однолітками у звичайних умовах, але потрібне введення інклюзивної моделі навчання [5].

О.В.Безпалько вважає, що суспільство має адаптувати існуючі моделі та стандарти, що існують в соціумі, до потреб людей з обмеженнями. – Також автор приєднується до тих поглядів, що ефективна соціальна адаптація чи інтеграція у суспільстві можлива за умов створення інноваційного освітньо-реабілітаційного, корекційно-розвиваючого середовища, яке зможе поєднувати в собі аспекти медичні, психологічні, педагогічні, соціальні, які будуть сприяти само – реабілітації та самостійного розвитку особистості [6].

В курсовій роботі використано такі поняття:

• Соціальна інтеграція;

• Потреби;

• Проблеми;

• Сім’я;

• Дитина з функціональними обмеженнями;

• Дитина – інвалід.

Соціальна інтеграція – процес встановлення оптимальних зв’язків між соціальними інститутами, соціальними групами; форми підтримки соціальними групами певної сталості і рівноваги соціальних відносин.

Життєдіяльність – це активність людини в різних сферах її життя, сукупність процесів її взаємодії із соціальним середовищем в певний період часу

Потреби – це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення; стан організму, людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому, що виражає залежність від об'єктивного змісту умов їхнього існування та розвитку [1, с.196].

Проблема – соціальне протиріччя, усвідомлюване суб'єктом діяльності (як індивідом так і соціальною групою) як значима для нього невідповідність між ціллю діяльності та її результатом. Ця невідповідність, виникає із-зі відсутності або недостатності коштів для досягнення цілі, призводить до незадоволення соціальних потреб суб’єкта діяльності[1, с.210].

Сім’я – соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально – психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Дитина з функціональними обмеженнями – особа до 18 років зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмуванням, вродженими ушкодженнями, що призводять до обмеження життєдіяльності, до потреби в соціальній допомозі та захисті. Українське законодавство визначає її як дитину-інваліда. З метою усунення стигматизації, котра виникає внаслідок використання інституційно закріпленого терміна, вживаємо таке визначення, як дитина з функціональними обмеженнями.

Дитина-інвалід – це особа, яка внаслідок хронічних захворювань, вроджених чи набутих порушень у розвитку має обмеження у життєдіяльності, перебуває в складних і надзвичайних умовах та має особливі потреби у розвитку психофізичних можливостей, природному сімейному оточенні, доступі до об’єктів соціального оточення і засобів комунікації, соціалізації та самореалізації.

Проведений системний аналіз об’єкта та предмета дослідження дозволив виокремити основні характеристики цільової групи:

• Вік батьків

• Вік дитини з функціональними обмеженнями

• Стать дитини з функціональними обмеженнями

• Вид функціональних обмежень дитини

• Освіта дитини

• Статус дитини

• Зайнятість батьків

Перелік індикаторів та засобів оцінювання предмета дослідження представлено в табл. 1.1., 1.2.

Таблиця 1.1