4. Стан, проблеми та перспективи розвитку масової фізичної культури та спорту в Україні.

Здоров'я населення, його фізична підготовленість є предметом уваги Верховної Ради та уряду України. Доказом цього є прийняття Закону України "Про фізичну культуру і спорт" (1993 р.).

На даний час в Україні посилилися загрозливі тенденції зниження рівня здоров'я, середньої тривалості життя, зростання кількості дітей з відхиленнями генетичного походження. Близько 90% дітей, учнів і студентів мають відхилення у стані здоров'я, з них понад 50% - незадовільний рівень фізичної підготовки .

Система фізичної культури України перебуває у кризовому стані і не може вирішити проблем, які постають перед нею. Головними недоліками її функціонування є:

1) недостатній обсяг рухової активності різних верств населення і низька якість освітнього процесу в навчально-виховній сфері;

2) руйнація управління фізкультурно-оздоровчою роботою з населенням, яке раніше здійснювалося через систему взаємодії органів житлово-комунального господарства та органів управління фізичною культурою в соціально-побутовій сфері;

3) згортання фізкультурно-масової роботи у виробничій сфері;

4) значне відставання матеріально-технічної бази фізичної культури і спорту від реальних потреб населення, її незадовільний технічний стан та умови утримання.

У «Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту» визначено найбільш актуальні завдання, які слід вирішити до 2016 року:

• розбудова фізкультурно-спортивного руху з урахуванням змін в усіх сферах суспільного життя та ціннісних орієнтацій населення;

• забезпечення переорієнтації практичної діяльності сфери на пріоритетну проблему - зміцнення здоров'я різних верств населення засобами фізичного виховання і спорту;

• створення умов для задоволення потреб кожного громадянина України у підвищенні рівня здоров'я, фізичного і духовного розвитку;

• виховання у населення України активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя.

У вітчизняній сфері фізичної культури і спорту мають місце і певні позитивні аспекти:

• збережена ефективна система проведення спортивних заходів, з-поміж яких особливе місце посідають комплексні та багатоступеневі змагання;

• реалізуються окремі оригінальні авторські методики фізичного виховання в навчально-виховній сфері;

• розпочато формування мережі центрів фізичного здоров’я населення "Спорт для всіх" від центрального до базового рівня;

• уведені державні тести оцінки фізичної підготовленості населення;

• реорганізується спортивний рух у сільській місцевості;

• зростає кількість громадських організацій фізкультурно-спортивного спрямування (добровільні товариства, федерації, асоціації, клуби);

• створюються приватні фітнес-центри, інші суб’єкти активного відпочинку, спортивні клуби різних форм власності.

5. Історія міжнародного спортивно-оздоровчого руху "Спорт для всіх"

Міжнародний рух «Спорт для всіх» був започаткований Радою Європи у середині 60-х років, поступово вийшов за кордони Європи і на сьогодні є популярним більше, ніж у 80 країнах різних континентів. Мета руху − залучення якомога більшої кількості населення різних країн до систематичних занять фізичними вправами для оздоровлення та активного відпочинку.

Рада Європи виступає як орган, що здійснює загальну координацію, формування спільної програми, планування. Вона виконує три основні функції:

- створює умови для обміну інформацією з питань розвитку руху “Спорт для всіх” між країнами − учасницями;

- надає консультативну допомогу;

- ініціює здійснення спільних європейських акцій у різних аспектах руху “Спорт для всіх”.

Особлива увага Ради привернена до обміну інформацією, експериментальними даними й досвідом, визначенню спортивної політики, практичного здійснення програм “Спорт для всіх”.

Новий етап у розвитку руху був закріплений Європейською Хартією “Спорт для всіх” (1975 р.), у якій визначено цілі та засоби організації руху, напрями діяльності урядових і неурядових організацій.

Згідно з Європейською Хартією, оздоровчі програми, які поширюються в країнах – членах міжнародного руху, повинні враховувати їх особливості: політико-адміністративні, культурні, соціальні, економічні та ін. Саме тому кожна країна має свої програми. Вони можуть бути подібними або значно відрізнятися одна від одної.

Рух “Спорт для всіх” розвивається під керівництвом Міжнародної федерації “Спорт для всіх” та за підтримки більше ніж двадцяти міжнародних організацій, в тому числі МОК.

Україна є членом Європейської конфедерації “Спорт і здоров’я”, прагне стати повноправним членом Раді Європи, тому останнім часом особлива увага приділяється в ній руху “Спорт для всіх”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 49 в країні розпочалося утворення Центрів фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх” .

На сьогодні під керівництвом Всеукраїнського центру фізичного здоров’я “Спорт для всіх” функціонує більше 160 обласних, міських, районних центрів, однак ще не отримали наукового підґрунтя організаційні та методичні аспекти їх діяльності.

Починаючи з 2003 року в Україні формується розгалужена мережа центрів фізичного здоров’я населення. Очолює систему Центрів – Всеукраїнський центр фізичного здоров’я населення. Аналіз інформації на інтернет - сайті Всеукраїнського центру дав змогу скласти уявлення про сьогоднішні складники мережі центрів та перспективи її подальшого розвитку. В категорії планування «обласні центри», до якої, окрім обласних, умовно віднесено Кримський республіканський і два міських: Київський та Севастопольський, за планом має функціонувати 27 центрів, на сьогодні їх утворено 25 (відсутні у Києві та Севастополі).

Міських центрів утворено 103, а заплановано їх утворити в 458 містах. Таким чином реально утворені центри складають 22,49% від запланованої кількості. Наприклад, мають бути утворені центри у 44 містах Львівської області, тоді як на сьогодні вони функціонують лише в 10 містах, що складає 22,73% від запланованої кількості. Сусідня Волинська область має менший розрив між реальними та запланованими показниками: тут центри утворено в десяти із одинадцяти містах.

Виявлена цікава інформація, яка стосується кількості утворених центрів в районах міст. На сьогодні кількість районів в містах України складає 118, а створено районних (в містах) центрів фізичного здоров’я населення лише 7, в тому числі: 4 – в Києві, 2 – в Полтаві і 1 – в Запоріжжі.

В Методичні рекомендації щодо діяльності центрів фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх», затверджених наказом Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту № 805 від 28.03.2003 року, не йшлося про необхідність утворення центрів у районах областей. Однак інформація, яка аналізується, свідчить про те, що Всеукраїнський центр сьогодні планує розвиток Україні і за рахунок названого типу центрів. Так, кількість районів (в областях) складає 490 і в кожному з них має функціонувати центр «Спорт для всіх». На сьогодні таких центрів є 34. Найбільша кількість – у Тернопільський області – 8; по 5 центрів в Івано-Франківській, Кіровоградській, Черкаській областях; 4 – в Закарпатській; по одному – в Криму, Донецькій, Запорізькій, Рівненській, Чернігівській областях.

В цілому в Україні має бути утворення 1093 центри «Спорт для всіх» різних типів. На сьогодні їх функціонує 169, що складає 15,46% від запланованої кількості. Така розгалужена мережа бюджетних установ, які є спеціалізованими щодо активізації фізкультурно-оздоровчої діяльності населення може відіграти активну роль у вирішенні проблеми оздоровлення населення засобами фізичної культури і спорту, за умови чіткого виконання завдань та реалізації видів діяльності, зазначених в документах організаційного регламентування.

Незалежна Україна прагне стати повноправним членом Євросоюзу, що передбачає приєднання до конвенцій Ради Європи, які мають за мету покращення стану здоров’я населення країн та рівня їх рухової активності.