З

Липа серцелиста Льон звичайний (Linum usitatissimum)

астосування. Настій з липового цвіту застосову­ють при гарячкових і прос­туд­них захворюваннях (грип, катар брон­хів), запаленні нирок і се­чо­вого міхура та при підвищеному нер­вовому збудженні у хворих мо­лод­шо­го і похилого віку. У народ­ній медицині липовий цвіт вико­ристовують при непритомності, головному болі, істерії та епілеп­сії, а також при кашлі, болях у шлунку й кишкових коліках. Міс­цево настій липового цвіту вико­ристовують для полоскання при запаленнях слизової оболонки ро­та і дихальних шляхів (стоматит, гінгівіт, ангіна, ларингіт), а у виг­ляді при­па­рок і примочок – при опіках, виразках, запаленні гемо­роїдальних вузлів, ревматичних і по­­дагричних болях у суглобах. При нервових захво­рю­ван-нях приймають ванни з липового цві­ту. Липовий цвіт входить до скла­ду по­тогінних чаїв і чаїв для по­лос­кання горла, до складу сумі­шей, якими лі­ку­ють хвороби шлунка, печінки, кишок, нирок і сечового міхура, нирко­во­кам’яну хворобу, запальні захворювання жіночих статевих органів та ін. Розім’яті до консистенції тіста бруньки липи прикладають до опі­ків, на гемороїдальні вузли і абс­цеси, використовують для компре­сів при маститі й подагрі. Порош­ком з плодів спиняють кровотечі з носа (в лежачому по­ло­женні) і з ран. Плоди липи їстівні, за смаком подібні до горіхів. З бру­ньок і мо­лодих змор­ще­них листочків го­тують весняні вітамінні сала­ти. Липа – найкращий медонос. Легку деревину використовують у то­ка­р­но­му, різб’ярському і столярному ви­роб­ництві.

Р одина льонові (Linaceae).

Морфологія. Одно­річна трав’яниста рослина. Стеб­ло дов­ге, заввишки 70-100 см, гладке, без гілок при зем­лі, густо вкрите сидячими листками. Квітки прави­льні, 5-членні, бла­кит­­ні, зібрані в несправжні зон­тики, розкри­ваю­ться вранці, після полуд­ня облітають. Плід – коро­бочка. У суцвітті не­ве­ли­ка кількість коро­бочок, на­сіння дріб­не, зав­довжки 3,5-5 мм, на смак солодке, без запаху. Цвіте у травні-серпні.

Формула квітки:

* Са_4-5 Со_4-5 А_4-5 G _(3-5).

Екологія і поширення. Льон звичай­ний куль­тиву­ють як прядивну і олійну рос­ли­­ну.

Сировина. На­сіння.

Дія. Відхар­ку­вальна, проти­запальна, обволікаюча, по­слаб­­лююча.

З

Льон звичайний

астосування. Набухаючи в шлунко­во-кишковому трак­ті, насіння льону под­раз­нює слизову оболонку ки­шок і цим по­­­силює перистальтику. Швидкому про­су­ван­ню кишко­вого вміс­ту сприяє й жир­на олія, що є в на­сін­ні. Поряд з цим пре­парати з на­сіння льону мають обво­лі­ка­ю­чі й протизапальні вла­с­тивості, зумовлені наяв­ністю в ньому значної кількості сли­­­зу. Найдоці­льніша форма застосу­вання насіння льону – у вигляді слизу. Всередину його дають при за­паленні слизової обо­лонки ди­хальних шляхів, травного кана­лу і органів сечо­ви­­ділення, при за­гос­тренні виразкової хво­ро­би шлунка і два­над­­цятипалої кишки, при харчовому отруєнні та у ви­падку за­по­рів. Лі­ку­вальні власти­вості має і лляна олія. Її приймають усе­­­ре­дину при спастичних запорах, дизен­терії, геморої, нир­ко­вокам’яній і жовчнокам’яній хворобах, у ра­зі по­ру­шень жирового обміну та при атеросклерозі. Настій су­хої трави рослини ви­ко­рис­тову­ють як сечогінний засіб при захворюванні нирок і сечового мі­ху­ра. Свіжо­потов­чене лляне на­сіння використовують у вигляді припарок при фурун­кулах і на­ривах як засіб, що прискорює на­ри­ван­ня їх. Лляну олію засто­совують для гоєння ран і опіків (в останньому випадку її змі­шують із сирим яйцем). З неї виго­тов­ляють препарат лінетол, який використовують для про­філактики й лікування атеро­склерозу. Маку­ху на­сін­ня вико­ристовують для годівлі сільськогосподар­сь­ких тва­рин. З волокон льо­­ну виробляють най­різ­но­­ма­ніт­ніші тканини, нитки.

Обліпиха крушиноподібна (Hippophaё rhamnoides)

Родина лохові (Elaea­g­na­ceae).

М орфологія. Колючий, дуже розгалужений кущ або невелике розлоге дерево заввишки до 5-6 метрів. Кора гілок темно-сіра з буруватим відтінком. Молоді гілки мають сріб­ляс­тий відтінок. Гіл­ки дугоподібно зігнуті. Лист­­ки чергові, лінійні, ці­ло­краї, зву­же­ні в дуже короткий черешок; зверху зелені, знизу сріблясті, восени набу­вають золота­во­го відтінку. Рослина дводомна. Квітки роздільностатеві, зеле­ну­­ва­то-бурі. Оцвіти­на проста, з двох часток. Ти­чинкові квітки міс­тять по 4 тичинки і зібрані в колоски. Тичинки у 1,5-2 рази коротші від часток оцвітини. Маточ­ко­ві квітки міс­тять 1 ма­точ­ку, приймочка видається з трубчастої оцвітини. Ці квітки зібрані по 2-5 у па­зухах гілок і колючок. Плід – сферична або ова­­­­льна оранжева, м’ясиста, со­ко­ви­та ягода, май­же без плодоніжки. Дозрівають плоди в серп­ні-ве­ресні. Цвіте одно­час­но з роз­пус­канням лист­ків у квітні-травні.

Формули квіток: * ♀ Р₍₂₎ G₁ ; * ♂ Р₂ А₄.