Береза бородавчаста (Betula verrucosa)

Родина березові (Betulaceae).

М орфологія. Дерево з гладкою білою корою, до 20 м зав­виш­ки. Листки трикутні або ром­бо­видні, загостре­ні, запашні. Мо­лоді гілки і листки вкриті смолистими боро­давками. Суцвіття – се­реж­ки, формуються наприкінці літа і розквітають наступ­но­го ро­ку на початку трав­ня. Чоловічі і жіночі суц­віття вини­ка­ють на різних пагонах: чо­ло­вічі по 2-3 сидять на верхівках минуло­річних па­гонів, а жіночі – по одному на ко­ротких цьо­горічних гілочках. Тичинкова сережка довга, на її осі на коротких ніж­ках розташовані пу­чеч­ки (дихазії) квіток. Кожен дихазій пере­бу­ває під за­хистом кри­ю­чої лусочки. Квітки опушені, мають оцвітину з двох листочків і дві тичинки. Ма­точ­ко­ва сережка побу­до­­­вана так само, але в пазусі кожної криючої лусоч­ки розташовані по 3 го­лі маточ­кові квітки. Кожна з них складається з ма­точки з дво­ма приймочками і двогніздою зав’яззю; в кож­но­му гнізді міс­ти­ться по одному насіннєвому зачатку; один з них не­до­розви­ну­тий, тому плід містить тільки одну насінину. Плід – горішок, має крильця і поширюється вітром. Цвіте береза у квітні-травні.

Формули квіток: * ♀ G₍₂₎ ; * ♂ Р₍₄₎ А₍₂₎.

Екологія і поширення. Росте в лісових і лі­состепових райо­нах, у Степу – по до­ли­нах річок, утворюючи чисті й змі­шані з іншими поро­дами насадження. Роз­во­дять у са­дах і пар­ках.

Сировина. Бруньки, молоді листки, сік.

Д

Береза бородавчаста

ія. Жов­чо­гінна, се­чогін­на, відхаркувальна, проти­спаз­ма­тична, протизапальна, раноза­гою­ва­льна, антивірусна.

Застосування. Препарати берези ре­гулюють обмін речо­вин, функцію травного тракту й жіночих стате­вих органів. Бере­зо­вий сік вияв­ляє й загальнозміцнюючу дію. Галенові препарати бруньок і листя вживають при гіпо- й аві­тамінозі, при набряках (особливо серцевого походження), атеріосклерозі, виразці шлунка, при хро­нічних хво­робах нирок і запа­леннях сечового міхура, нирко­вокам'яній хворобі, при ларин­гі­тах, бронхітах і трахеїтах) засіб. Настій листя використовують як загально­зміц­ню­ю­чий засіб і як засіб, що виявляє дермо­то­ніч­ну дію при вуграх, інфекційних гриб­ко­вих тріщинах куточків рота, мокнучій екземі. Березовий сік виявляє се­чо­гінну й відхаркувальну дію, сприяє виведенню з організму шкідливих речовин, допомагає при серце­вих набряках. Його використову­ють у комплексній терапії при нирко­во-ка­м'яній хворобі, як за­гальнозміцнюючий та кровоочис­ний засіб при втратах крові, порушенні обміну речовин, при хворобах шкіри, дихальних шля­хів і при хворобах, що супрово­дяться високою температурою тіла. Ефективним є використання пре­па­ра­тів берези в акушерсько-гі­некологічній практиці: настій листя вживають при гі­по­мен­струальному синдромі, при набряках вагітних, неф­ро­патії, клімакте­ричних нев­ро­зах; відвар бру­ньок – при нефропатії; настойку листя і березовий сік – як за­га­ль­но­зміцнюючий засіб при ане­мії в післяпологовий період і при клімактеричних нев­ро­зах. При зовніш­ньому застосуванні препарати берези широко викори­стовують у дерматології й кос­метиці, при невралгічних болях, міо­зитах, артритах, ревматизмі, хро­нічних гнійних ранах, трофіч­них виразках, пролежнях, саднах тощо. Відвар або настойка бруньок, крім того, вважаються ефективними засобами при хро­нічній діа­реї та глистяній інва­зії (аскаридами і гостриками). Препарати з бруньок і листя, а також свіжий березовий сік вживають у народі в усіх випад­ках, коли необхідне за­га­ль­не оздо­ровлення й поліпшення обміну речовин в організмі. Вико­рис­тання бере­зо­вих віників у парильнях лазень вважається корисним при болях у суглобах, подагрі й ра­дикулітах, а також при простуд­них і шкірних захворюваннях. Береза – корис­на ме­доносна рослина. Її кора – цінне джерело ду­би­ль­них речовин. Дереви­на високо ціниться у сто­лярному виробниц­тві. З лубу гонять дьоготь, з деревини – ме­ти­ловий спирт, ацетон.