8.4 Вимога до висвітлення й розрахунки освітленості

При монтажі друкованих плат рівень освітленості повинен бути оптимальним. При зайво яскравому висвітленні виникає швидке стомлення робітника, що може привести до втрати працездатності й травми.

Природнє висвітлення приміщення здійснюється бічним світлом через світлові прорізи в зовнішніх стінах або через прозорі частини стін.

Основна величина для розрахунків висвітлення (КЕО). Він залежить від широти місцевості, пори року й погоди. По ньому проводиться нормування природнього висвітлення.

При однобічному бічному висвітленні нормується мінімальне значення КЕО в крапці, розташованої на відстані 1 метр від найбільш вилученої від світлових прорізів стіни, на перетинанні характерного розміру приміщення й умовної робочої поверхні.

Методика розрахунків викладена в [8]. Згідно СНиП ІІ-4-79/85 нормоване значення КЕО для робіт високої точності(об'єкт розрізнення від 0.3 до 0.5мм) із середнім контрастом об'єкта розрізнення із тлом і середнім тлом для Ііі-Го пояса .Для м.Київ (ІV пояс світлового клімату) КЕО:

(7.2),де

-КЕО для Ііі-Го пояса;

m – коефіцієнт світлового клімату; по таблиці 1.2 з [8] знаходимо m=0.9

c- коефіцієнт сонячності клімату по табл. 1.3. [8], для світлових прорізів орієнтованих по азимуту 70град. коефіцієнт із=0.8

(7.3)

Фактичесоке значення КЕО для бічного овещения расчитываем по формулі: (7.4), де

- геометричні КЕО в розрахунковій крапці при бічному висвітленні, що враховують пряме світло неба й світло відбитий від конфронтуючого будинку соответсвенно;

n1,n1`,n2,n2` -кількість променів по графіках І й ІІ [8] минаючим від неба й конфронтуючого будинку в розрахункову крапку на поперечному розрізі й плані приміщення;

(7.5)

(7.6)

q –коефіцієнт, що враховує нерівномірну яскравість хмарного неба з таблиці 2.4. [8] для кутової висоти середини світлового прорізу над робочою поверхнею (мал.8.1);

R – коефіцієнт враховуючий відносну яскравість противосто-ящего будинку, для будинку із цегли з урахуванням індексів конфронтуючого будинку в плані Z1 і в розрізі Z2.

; ; (7.7)

- відповідно довга й висота конфронтуючого будинку ;

-відстань від розрахункової крапки в приміщенні до зовнішньої поверхні зовнішньої стіни будинку;

р –відстань між розглянутими будинками;

а –ширина вікна в плані;

r1- коефіцієнт враховуючий збільшення КЕО при бічному висвітленні через відбиття від поверхонь приміщення й підстильного шару. Залежить від відношення глибини В до висоти верху вікна до рівня робочої поверхні h1, відносини l до В, і відносини довгі приміщення довгі приміщення до його глибини В, середньозваженого коэфициента відбиття поверхонь приміщення :

(7.8)

- коефіцієнти відбиття відповідно стелі, стін, підлоги з таблиці 1.7 [8]

- площі соответсвенно стелі, підлоги й стін;

- загальний коефіцієнт светопропускания;

(7.9)

- коефіцієнт светопропускания матеріалу остекления, береться з таблиці 1.8 [8] для подвійного віконного листового скла;

- коефіцієнт учитываующий втрати в плетіннях светопроёма з таблиці 1.9. [8]

- коефіцієнт запасу, обумовлений по таблиці 1.12 [8].

Значення параметрів обумовлені по таблицях [8], а також за планом і розрізу приміщення, результати проміжних обчислень зведені в таб. 8.7 підставляючи чисельні значення знаходимо:

Таблица 8.7 Вихідні дані й значення коефіцієнтів необходиых для розрахунків КЕО.

Вихідні дані коефіцієнти	Значення	Вихідні дані коефіцієнти	Значення
n1 n1` n2 n2`  q p a h1` h1 B Z1 Z2	4 1 31 19 1.24 0.19 14 0.64 30м 10м 4,25м 40м 3,6м 2,8м 2,1м 5м 5м 0,8 0,27 0,7	B/h1 R	0,7 0,1 25 49 25 0,55 2,4 0,8 1 2,5 0,8 0,7 1 1 1 0,56 1,5 0,25

,

У результаті одержуємо:

Расчитанный КЕО в 2 рази менше нормованого. Отже робочі місця слід розташовувати ближче до вікон приміщення, так щоб вони перебували в зоні, у межах якої фактичесоке значення КЕО більше або рівне нормованому, або потрібно застосувати сполучене висвітлення при соответсвующей йому нормі КЕО при цьому по формулі (7.2) визначаємо:

При цьому норми Снип ІІ-4-79/85 будуть виконаються в межах усього приміщення.

Зробимо перевірочний розрахунки штучного висвітлення за методикою викладеної в [9]. На малюнку 8.2 Представлена схема для визначення умов застосування методів розрахунків . При рядах невеликої довжини (ln/n <3), фактичну освітленість робочої поверхні визначаємо по формулі:

(7.10)

N – кількість світильників у приміщенні;

n – кількість ламп у світильнику;

- Світловий потік лампи, лм;

- коефіцієнт враховуючий збільшення освітленості;

- відносна освітленість у розрахунковій крапці, створювана i-м напіврядом світильників.

- коефіцієнт запасу;

h – висота підвісів світильника;

lp – довга ряду світильників;

Висота підвісу світильників h=3-0.3-0.8=3м

Довга ряду світильників lp=3.4м

Для ламп типу ЛБ40, застосовуваних для висвітлення даного приміщення, світловий потік по таблиці 1.1.[9] =3120лм

Маємо n=4, N=4, =1.5, =1.2, m=2

Для визначення табличного значення функції знаходимо відношення

p` і l` :

p`=p/n, p – відстань від розрахункової крапки до проекції ряду світильників на горизонтальну площину.

l`=l2/n, l2 – відстань до розрахункової крапки від стіни.

p'=1/4=0.25 l'=2.5/4=0.62

Для кута =25 під яким падає світло В=162лм. По табл.1.10 [9] по В, для світильників 9-й групи визначаємо f(p`,l`)=0.55

Тоді = f(p`,l`) В=0.55*162=89

Поставляючи чисельні значення у формулу (7.10), одержуємо:

По таблиці П1 [9] визначаємо значення нормованої освітленості. Для робіт високої точності (об'єкт розрізнення від 0.3 до 0.5 мм) із середнім контрастом об'єкта розрізнення із тлом при середньому тлі знаходимо Ен=400лк.

Тому що розраховане фактичне значення освітленості більше нормованого, робимо вивід про придатність системи висвітлення в приміщенні.