1 Загальна характеристика стратегічного менеджменту

Для розуміння сутності стратегічного управління (чи стратегічного менеджменту) доцільно насамперед розкласти поняття на дві складові, а саме: «стратегічний» і «управління» (чи «менеджмент»). Далі, поглибивши аналіз цих складових, ми зможемо виявити сутність кожної, і поєднавши результати аналізу, отримаємо синтезоване значення категорії «стратегічний менеджмент».

Сутність складової «стратегічний» походить від категорії «стратегія». Поняття «стратегія» - грецького походження. Цей термін прийшов у науку управління з військового лексикону і первісно означав «мистецтво генерала» знаходити правильні шляхи в досягненні перемоги. Стратегія передбачає наявність мети і засобів її досягнення. Запозичення категорії “стратегія” з військового лексикону пояснюється тим, що підприємства в розвинених країнах опинилися в умовах, близьких до “воєнних дій” наприкінці 1950-х років, пов'язаних із насиченням ринку, зростанням конкуренції, коли, щоб вижити треба було боротися. Цей період характеризується світовою кризою 1937 р., яка була перервана другою світовою війною 1939 -- 1945 рр. та локальною економічною кризою 1948 / 1949 рр. Перша криза проходила досить гостро: загальний обсяг промислового виробництва в капіталістичному світі скоротився на 11 %, а для США зазначена цифра навіть досягла 21 %. Зазнала «фіаско» й така прибуткова галузь, як автомобілебудування -- випуск автомобілів скоротився на 40 %.

Чергова локальна економічна криза вибухнула після другої світової війни і найбільшою мірою стосувалася також США та Канади. У США обсяг випуску промислової продукції впав на той період на 18,2 %, Канаді -- на 12, при тому що загальний обсяг промислового виробництва розвинутих капіталістичних країн понизився на 6 %.

Процес створення та впровадження стратегій обговорюється вже багато років. Його називали бюджетування, довгострокове планування, стратегічне планування та стратегічне ринкове управління. Усі перелічені поняття мають багато в чому схожий зміст та нерідко використовуються як синоніми. Хоча, і відмінності між ними є. Найчастіше стратегію ототожнюють з позицією на ринках, із заходами, що дають змогу зміцнити конкурентну позицію та збільшити частку на освоєних ринках, вести боротьбу за завоювання нових ринків.

Таким чином, визначимо стратегію організації як план дій, спрямованих на досягнення довгострокових цілей компанії, забезпечення її успішного функціонування на ринку чи окремому його сегменті та задоволення потреб клієнтів краще за конкурентів.

Поряд із вищенаведеним, можна визначити і інші важливі характеристики цього поняття, які доповнюють та ширше відображають сутність категорії, в як складової поняття «стратегічне управління». Такими рисами можна вважати:

· творчий характер, що виражається у мистецтві керівництва розробляти стратегічні рішення у відповідь на динамічні зміни навколишнього середовища;

· координуючий характер, логічність, що визначаються сукупністю норм та правил, які покладені в основу вироблення і прийняття стратегічних рішень;

· практична спрямованість, масштабність та орієнтованість на довгострокову перспективу;

· інтеграційний характер, що реалізується через поєднання факторів та умов функціонування внутрішнього та зовнішнього середовища;

· комплексність та багатофункціональність;

· багаторівневість, оскільки вона може існувати та існує на різних рівнях;

· відсутність кінцевої визначеності;

· складність, оскільки внаслідок змін організація вимушена мати справу з новими комбінаціями умов, а отже зміст стратегії не може бути ні структурованим, ні запрограмованим, ні шаблонним, ні таким, що повторюється.

Таким чином, досліджувана частина поняття стратегічного управління, а саме «стратегічний» містить в собі направленість на своєчасну адаптацію суб'єктом ринку поставлених цілей та дій до умов зовнішнього середовища функціонування.

Щодо другої частини поняття стратегічного управління, то слід зазначити, що термін «управління» використовується для позначення дії керування різними об'єктами: механізмами, життям суспільства загалом, членами суспільства окремо а також виробничою та економічною діяльністю комерційних і некомерційних організацій, які функціонують у межах ринкових відносин. Власне, для позначення останнього в наш час у всьому світі використовують термін «менеджмент». У загальному розумінні менеджмент -- це наука про найбільш раціональні системи організації та управління певними видами діяльності. Зазначимо, що єдиної думки щодо визначення терміна «менеджмент» в економічній літературі не існує. У широкому розумінні менеджмент - це вміння досягати поставлених цілей організації, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей Але менеджмент - це не тільки господарське управління, він має місце тільки тоді, коли господарюючий суб'єкт повністю вільний, коли він функціонує в умовах ринку та орієнтується на його потреби і вимоги, незалежно від того, чи ставить він своє безпосередньою метою отримання прибутку, чи ні.

Визначившись із поняттями «стратегія» та «менеджмент», наступним етапом визначення сутності поняття «стратегічний менеджмент» є синтез понять «стратегія» та «менеджмент».

Враховуючи все вищенаведене, можемо сказати, що стратегічний менеджмент - це діяльність, напрямлена на досягнення цілей організації в умовах динамічного, мінливого і нестабільного зовнішнього оточення, шляхом проведення своєчасних змін, як всередині організації у відповідності з потребами середовища, так і у зовнішньому оточенні з метою формування конкурентних переваг, які дозволять компанії ефективно функціонувати в довгостроковій перспективі.

Під стратегічним управлінням варто розуміти управління, що:

· здійснюється вищим керівництвом;

· сприймає людський ресурс як основу розвитку організації;

· орієнтує продаж продукції та послуг на запити клієнтів;

· гнучко реагує на зміни ринку й робить необхідні своєчасні коректування в організації, домагаючись конкурентних переваг;

· дозволяє виживати компанії в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей і завдань.