5. Протекціонізм і лібералізація торгівлі. Аргументи прихильників та противників протекціонізму

Лібералізація і регулювання світової торгівлі в рамках системи ГАТТ/СОТ

Якісно новий рівень лібералізації світової торгівлі, досягнутий на основі домовленостей в рамках ГАТТ/СОТ, характеризує значне посилення універсальності в дії регулятивних принципів цієї інституції – як в секторальному, так і територіальному (географічному) аспектах.

Так, якщо раніше регулюючі норми ГАТТ у повному обсязі розповсюджувались практично тільки країни з розвинутою ринковою економікою, то тепер в сферу їх безпосереднього системного впливу потрапила не тільки значна кількість країн, що розвиваються, але й держав з перехідною економікою. Більше того, внаслідок універсалізації ГАТТ об’єктивно виникла нова ситуація, коли залишатись поза межами міжнародних норм ГАТТ/СОТ стало стратегічно невигідним для будь-якої країни, яка розраховує на тісну інтеграцію в міжнародні економічні структури та повне використання переваг міжнародного поділу праці.

З іншого боку, почалося поширення процесу лібералізації торгівлі та міжнародних регулюючих норм на ті сфери, які раніше були прерогативою виключно національного або регіонального (у випадку ЄС) регулювання. Мова йде про регулювання ринків сільськогосподарської продукції, текстильних виробів і готового одягу, ринки послуг, іноземні інвестиції, питання інтелектуальної власності, проблеми, пов’язані з технічними бар’єрами у торгівлі, які раніше переважно випадали з цієї системи. Таким чином міжнародна торговельна система переростає у комплексну систему лібералізації та регулювання міжнародних економічних відносин в цілому. В своєму нинішньому вигляді вона спрямована насамперед на гармонізоване міжнародне регулювання наступних питань:

– основні принципи та умови лібералізації торгівлі (із врахуванням специфіки країн, що розвиваються, та перехідних економік);

– основні багатосторонні механізми, які полегшують доступ до товарних ринків та забезпечують регулювання торговельних відносин, включаючи регулювання:

 імпорту з метою виправлення різких порушень рівноваги на внутрішньому ринку (так звані захисні заходи – safeguard measures),

 імпорту з метою ліквідації значної нерівноваги платіжного балансу

 відносин в рамках митних союзів та зон вільної торгівлі,

 антидемпінгових процедур та випадків, пов’язаних з наданням субсидій,

 питань, пов’язаних з технічними бар’єрами у торгівлі;

– торгівлі в окремих ринкових секторах, передусім на ринку сільськогосподарської продукції та текстильних виробів і готового одягу;

– в рамках нової багатосторонньої системи регулювання торгівлі послугами (система GATS);

– питань інтелектуальної власності, що відносяться до торгівлі (система TRIР);

– в рамках інвестиційних заходів, що відносяться до торгівлі (система TRIM);

– питань, пов’язаних з державними закупками.

Протекціонізм - політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень: імпортних та експортних мит, субсидій та інших заходів. З одного боку, така політика сприяє розвитку національного виробництва.

В економічній теорії протекціоністська доктрина є протилежною доктрині вільної торгівлі - фритредерству, суперечка між цими двома доктринами триває з часів Адама Сміта. Прихильники протекціонізму критикують доктрину вільної торгівлі з позицій зростання національного виробництва, зайнятості населення та покращення демографічних показників. Опоненти протекціонізму критикують його з позицій свободи підприємництва та захисту прав споживачів.

Основні види протекціонізму

Селективний протекціонізм - захист від конкретного товару, або проти конкретної держави;

Галузевий протекціонізм - захист конкретної галузі;

Колективний протекціонізм - взаємний захист декількох об'єдналися в союз країн;

Прихований протекціонізм - протекціонізм при допомоги нетаможенних методів;

Місцевий протекціонізм - протекціонізм продукції та послуг місцевих підприємств;

Зелений протекціонізм - протекціонізм за допомогою норм екологічного права;

Корупційний протекціонізм "- коли політичні діячі діють в інтересах не масового виборця, а організованих бюрократичних і фінансових груп.

Аргументи на користь та проти політики протекціонізму.

Слід зазначити, що витрати протекціонізму приховані, оскільки тарифи і квоти включені в ціни товарів. Таким чином, політичні діячі стикаються з меншими політичними обмеженнями, йдучи назустріч вимогам ввести протекціоністські санкції.

Аналіз попиту і пропозиції виявляє, що захисні мита призводять до підвищення цін і знижують обсяги товарів, на які ці мита поширюються. Іноземні експортери виявляють, що продаж їхніх товарів скоротився. Однак місцеві виробники виграють від зростання цін і збільшення обсягу продажу. Мита ведуть до менш ефективного розподілу внутрішніх і світових ресурсів.

Хоча більшість економістів захищає вільну торгівлю, іноді домінують протекціоністи, їхні аргументи носять швидше військово-політичний, ніж економічний характер: захисні мита потрібні для збереження і посилення галузей, що випускають стратегічні товари і матеріали, необхідні для оборони або ведення війни. Вони вважають, що в нестабільному світі військово-політичні цілі (самозабезпеченість) повинні переважати над економічними (ефективність розташування світових ресурсів). Посилення національної безпеки, з одного боку, і послаблення економічної ефективності, з іншого, супроводжуються перерозподілом ресурсів на користь стратегічних галузей.

Досягнення самозабезпеченості з допомогою мита породжує витрати в формі вищих внутрішніх цін на продукцію захищених галузей. Видатки на обороноздатність розподіляються в обов'язковому порядку між тими споживачами, які купують продукцію цих галузей. Практично всі економісти погоджуються з тим, що прямі субсидії стратегічним галузям, які фінансуються із спільних податкових надходжень, спричинили б рівномірніший розподіл цих видатків. Більшість інших аргументів на користь протекціонізму (збільшення внутрішньої зайнятості, диверсифікація задля стабільності, захист молодих галузей) є напівправдою, емоційними закликами або помилковими твердженнями, які, здебільшого, підкреслюють миттєвий ефект від введення торгових бар'єрів та ігнорують довгострокові наслідки. Можна навести чимало історичних прикладів, які показують, що вільна торгівля стимулює економічне зростання, протекціонізм цьому процесу не сприяє.

Важливим засобом лібералізації торгівлі є економічна інтеграція. Найяскравішим прикладом її ефективності є Європейський Союз, який усунув внутрішні торгові бар'єри, застосовує загальну митну систему стосовно третіх країн і передбачає вільний рух робочої сили і капіталу. Хоча в останні роки спостерігається певне відродження протекціонізму, аналіз емпіричних даних показує, що втрати від протекціоністської політики перевищують її вигоди.