
- •2. Характеристика системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності: принципи, цілі, методи.
- •4. Економічні та адміністративні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •5. Протекціонізм і лібералізація торгівлі. Аргументи прихильників та противників протекціонізму
- •6. Регулювання міжнародних торговельних відносин. Діяльність міжнародних торговельних організацій гатт– сот та юнктад (Конференція оон з питань торгівлі й розвитку).
- •7. Митне законодавство та принципи митного регулювання. Державна митна служба України: завдання, функції, структура.
- •8. Порядок митного контролю та оформлення товарів. Декларування товарів, форми декларування, процедура декларування.
- •9. Митні режими та особливості пропуску товарів через митний кордон.
- •10. Товарна номенклатура зед. Єдиний митний тариф.
- •11. Нетарифні засоби регулювання, їх класифікація і характеристика.
- •12. Механізм впливу нетарифних засобів регулювання на економіку країни.
- •13. Система ліцензування і квотування.
- •14. Фінансові засоби нетарифного регулювання: експортні кредити, експортні субсидії, імпортні депозити.
- •15. Антидемпінгове та компенсаційне мито.
- •1. Механізм застосування антидемпінгового мита в Україні
- •17. Валютні системи, їх сутність та елементи. Валютні ринки та валютні операції.
- •18. Механізм міжнародних розрахунків. Платіжний баланс як індикатор взаємин національної економіки з зовнішнім світом. Методи регулювання платіжного балансу.
- •19. Механізм та інструменти валютного регулювання. Державна політика в Україні щодо валютного регулювання. Порядок придбання і використання валюти, здійснення розрахунків в іноземній валюті.
- •20. Особливості цінової політики на зовнішньому ринку. Світові ціни та особливості їх визначення.
- •21. Основні фактори ціноутворення в зед. Поняття «умови торгівлі» і його економічний зміст.
- •22. Основні етапи встановлення цін. Рівень ціни, базис ціни. Спосіб фіксації ціни.
- •23. Поняття твердої ціни, ковзної ціни, рухомої ціни та ціни з наступною фіксацією.
- •24. Діяльність Міжнародної торговельної палати. Правила Інкотермс 2010 та їх використання у зовнішньоекономічній діяльності
- •25. Принципи й умови здійснення міжнародного маркетингу.
- •26. Основні напрями маркетингових досліджень світової ринкової кон’юнктури.
- •27. Організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •28. Стратегії виходу на зовнішній ринок. Критерії вибору форм виходу підприємств на зовнішні ринки.
- •29. Види і форми міжнародної торгівлі (зустрічна, торги, біржові угоди тощо). Основні тенденції розвитку міжнародної торгівлі. (товарна регіональна структура),
- •30. Прямий і непрямий експорт.
- •33. Регулювання міжнародної інвестиційної діяльності в Україні: суть, його цілі, інструменти. Закон України «Про режим іноземного інвестування»
- •34. Сутність і класифікація посередницьких операцій.
- •35. Торгові, комісійні, агентські, представницькі, брокерські фірми, особливості їх діяльності в сучасних умовах.
- •36. Принципи складання та реалізації міжнародних господарських контрактів мгк
- •37. Структура мгк та зміст його основних розділів
- •40. Основні види банківських послуг у сфері зед.
- •42. Документальне оформлення депозитних, розрахункових, кредитних та валютообмінних операцій.
- •43. Форми банківських розрахунків, види і засоби платежу.
- •44. Платіжні системи swift, снірs, target. Система клірингу.
- •2.1 Міжнародна електронна система swift
17. Валютні системи, їх сутність та елементи. Валютні ринки та валютні операції.
Основною сферою взаємодії суб'єктів валютних відносин, яка визначає можливості реалізації валютної політики, є валютний ринок. Саме функціонування валютного ринку є основним об'єктом впливу системи валютного регулювання і валютного контролю з боку держави у процесі реалізації валютної політики.
У зв'язку з тим, що міжнародні економічні відносини породжують відповідні грошові вимоги і зобов'язання сторін, необхідною умовою їх урегулювання с використання національної валюти тієї чи іншої країни, оскільки єдиного універсального світового платіжного засобу поки що не існує. Це зумовлює потребу обміну однієї валюти на іншу у формі купівлі-пролажу іноземної валюти платником або одержувачем коштів при здійсненні міжнародних операцій. Саме міжнародний платіжний оборот, пов'язаний з оплатою грошових вимог і зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн, обслуговується валютним ринком, визначаючи його об'єктивну необхідність.
Досліджуючи сутність поняття "валютний ринок", варто заточити, що у сучасній вітчизняній та іноземній літературі не існує загальноприйнятого підходу до визначення цієї економічної категорії. Деякі дослідники-економісти не надають їй належного значення, не включаючи до підручників з економіки або лише згадуючи про валютний ринок.
Таким чином, першим етапом дослідження г аналіз різноманітних поглядів щодо трактування категорії "валютний ринок", визначення його основних функцій та структури.
Валютний ринок - складне економічне поняття. Тому в економічній літературі важко знайти два однакові його визначення. Отже, кращому розумінню сутності валютного ринку сприятиме наведення різних визначень, що акцентують увагу на його певних аспектах.
Поняття валютного ринку не с новим, воно зустрічається ніс в Українській радянській енциклопедії 1978 р.: "Валютний ринок - це особлива сфера економічних відносин за капіталізму, пов'язана з проведенням операцій з іноземною валютою і платіжними документами в іноземних валютах (чеки, векселі, телеграфні й поштові перекази, акредитиви)
A.M. Мороз дає таке визначення: "Валютний ринок за своїм економічним змістом - це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта" [18].
В. А. Ющенко та В. І. Міщенко пропонують розглядати валютний ринок і як економічну категорію, і з практичної точки зору, подаючи таке визначення: "Валютний ринок як економічна категорія відображає певну сукупність відносин щодо здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, інших валютних цінностей, цінних паперів у іноземній валюті та руху іноземних капіталів. З практичної точки зору, під валютним ринком розуміють офіційні фінансові центри, в яких зосереджено здійснення валютних операцій" [19].
А. С. Гальчинський характеризує валютний ринок як відносини не тільки між банками, а й між їх клієнтами. Головна характерна риса валютного ринку полягає у тому, що тут грошові одиниці протидіють одна одній тільки у вигляді записів на кореспондентських рахунках [6].
Досить широке визначення подає Є. В. Савельєв, стверджуючи, що валютний ринок є:
o по-перше, особливим ринком, на якому продають шляхом обміну не матеріальні цінності, а валютні цінності (грошові знаки) різних країн;
o по-друге, як ціни на ньому виступають номінальні валютні курси;
o по-третє, здійснення обмінних операцій на валютному ринку дає змогу проводити операції з обміну факторами виробництва, товарами і послугами;
o по-четверте, в організаційно-технічному аспекті валютні ринки складаються з їх учасників і певної сукупності сучасних засобів збору, передачі й обробки інформації, що розділені на національні та світові валютні ринки [17].
Досить влучним є визначення, яке у своєму підручнику "Валютна політика" пропонує О. В. Дзюблюк: "Валютний ринок - це система економічних відносин, що виникають при здійсненні операцій із купівлі-продажу іноземної валюти за курсом, що формується на основі попиту і пропозиції" [7].
У працях деяких науковців є згадки про валютний ринок, але не дано його визначення і не досліджено його сутність, хоча розглянуто основні його складові: валюта, валютні цінності, валютний, курс, валютні операції, валютні ризики тощо.
Перелік визначень поняття "валютний ринок" можна продовжити, але їх аналіз і порівняння дозволяє дати наступне визначення цієї економічної категорії: валютний ринок - це система економічних відносин між його суб'єктами щодо здійснення операцій з купівлі-продажу іноземних валют, цінних паперів, фінансових деривативів, банківських металів, інших валютних цінностей, де цінами виступають встановлені під впливом попиту і пропозиції валютні курси
Сутність валютного ринку знаходить безпосереднє відображення у його функціях. Основні функції валютного ринку:
o мінімізація ризику, пов'язаного з коливанням обмінних курсів іноземних валют, шляхом формування відповідних механізмів для розподілу цього ризику між різними суб'єктами ринку;
o своєчасне здійснення міжнародних розрахунків шляхом обміну валют різних країн та переказу коштів через міжнародні платіжні системи банківських установ;
o визначення та регулювання валютних курсів, формування попиту та пропозиції на іноземні валюти;
o можливість використання операцій з валютними деривативами як з метою хеджування валютних ризиків, так і з метою валютного арбітражу;
o диверсифікація валютних резервів підприємств, банків, держави шляхом своєчасного обміну одних валют на інші та формування портфеля валютних вкладень із найстабільніших валют;
o отримання прибутку учасниками ринку у вигляді різниці, що виникає при обміні іноземних валют унаслідок коливання обмінних курсів;
o сприяння поглибленню міжнародного розподілу праці та розширенню обсягів міжнародної торгівлі;
o забезпечення можливості реалізації валютної політики, спрямованої на державне регулювання економічних процесів на національному рівні, а також узгодження відповідних регулятивних заходів у рамках світового господарства.
Функціонування валютного ринку в будь-якій країні тією чи іншою мірою зазнає безпосереднього впливу валютної політики держави, що через дію відповідних економічних чи адміністративних інструментів позначається на формуванні кон'юнктури ринку та умовах діяльності його учасників. Такі умови можуть мати більш жорсткий або ліберальний характер залежно від того, які пріоритети визначені валютною політикою держави на певному етапі економічного розвитку країни. З урахуванням цього на практиці проводяться адекватні заходи валютного регулювання і валютного контролю, що й визначають можливості учасників валютного ринку здійснювати на ньому ті чи інші операції з валютними цінностями, тобто валютні операції.
Валютні операції - це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, включаючи операції з використання валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, а також операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.