15. Антидемпінгове та компенсаційне мито.

1. Механізм застосування антидемпінгового мита в Україні

Антидемпінгове мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію країни імпорту товару, який є об'єктом застосування антидемпінгових заходів (попередніх або остаточних) [1].

Антидемпінгове мито застосовується при ввезенні на митну територію країни товарів за ціною істотно нижчою, ніж у країні експорту в момент цього експорту, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва таких товарів.

Механізм використання антидемпінгового мита -- це система заходів, пов'язаних з використанням митного тарифу з метою блокування потоку товарів, реалізація яких відбувається за демпінговими цінами. При цьому під демпінгом розуміється продаж значних за обсягами партій товару за цінами, які суттєво нижчі, ніж при звичайних комерційних операціях на внутрішньому ринку (або в країні походження даного товару) і завдають або можуть завдати економічного збитку національній промисловості або суттєво загальмувати її розвиток.

Дане визначення чітко класифікує два критерії, які необхідні для констатації факту демпінгу, -- ціновий, або вартісний, критерій та критерій економічного збитку. Для першого визначаються поняття «нормальна ціна» і «нормальна вартість». Під «нормальною ціною товару» розуміють ціну, за якою аналогічний товар реалізується на внутрішньому ринку країни експорту або походження. «Нормальна вартість» визначається різними методами залежно від наявності інформації щодо цін, витрат виробництва, а також від напряму поставок товарів (з країн з ринковою економікою або з інших).

Визначаючи економічний збиток, виходять з трьох груп показників:

- динаміки імпорту і динаміки частки ринку, що належить постачальникам демпінгового товару;

- співвідношення імпортних цін на демпінговий товар і внутрішніх цін на аналогічний товар;

- впливу імпорту «демпінгового» товару на економічні показники національних підприємств.

Отже антидемпінгове мито, як правило використовується в разі ввезення на територію, країни товарів за ціною, нижчою за нормальну ціну, яка діє в країні експорту, що завдає шкоди національному виробництву.

Антидемпінгове, мито нараховується в сукупності зі звичайним митом. Воно сплачується в розмірі різниці між демпінговою ціною товару і ціною на аналогічний товар на світовому ринку. Такий вид мита нараховується країною незалежно від того, оподатковується даний товар митом відповідно до законодавства країни чи знаходиться у переліку безмитних.

Антидемпінгове мито нараховується на товари, що є об'єктом застосування антидемпінгових заходів, і слугує тимчасовим збором для компенсації втрати від товарного демпінгу. Таке мито нараховується тільки після проведення антидемпінгового розслідування й одержання об'єктивних доказів нанесення збитку чи погрози нанесення збитку вітчизняній економіці.

В Україні антидемпінгове мито застосовується відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»:

- у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу і при цьому заподіюється шкода національному товаровиробникові;

- у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду [1].

Розмір ставки антидемпінгового мита визначається:

- у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом антидемпінгового розслідування;

- або як різниця між мінімальною ціною і митною вартістю даного товару (як різниця між цінами товару на внутрішньому і зовнішньому ринках). Під мінімальною ціною розуміють ціну зазначеного товару, за якої його продаж не заподіює збиток національному товаровиробнику.

Ставка антидемпінгового мита не повинна перевищувати різницю між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту і заявленою ціною при його ввезенні на митну територію імпортуючої країни, чи різницю між ціною об'єкта демпінгу в імпортуючій країні і середньою ціною експортованих цією країною подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів.

Антидемпінгові мита встановлюються імпортуючою країною з метою протидії демпінгу, для вирівнювання цін до рівня, що вважається нормальним. Нормальна вартість -- це еквівалент ціни товару на внутрішньому ринку. Вона, як правило, визначається на підставі цін, установлених при здійсненні звичайних торгових операцій між незалежними покупцями в країні експорту.

З метою захисту національного товаровиробника в Україні прийнято закони "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту [1].

Закон про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту застосовується щодо імпорту товару, який є об'єктом демпінгу, але за умови, що такий імпорт заподіє шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

Товар вважається об'єктом демпінгу, якщо в Україні його експортна ціна є нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту в звичайних торговельних операціях.

В процесі розслідування, з метою визначення демпінгу та заподіяної шкоди, провадиться визначення нормальної вартості та порівняння її з експортною ціною.

Нормальна вартість, як правило, визначається на підставі цін, установлених під час здійснення звичайних торговельних операцій між незалежними покупцями у країні експорту.

У разі якщо експортер у країні експорту не виробляє або не продає подібного товару, нормальна вартість визначається на основі цін інших продавців або виробників.

Для визначення нормальної вартості використовуються обсяги продажу подібного товару, призначеного для споживання на внутрішньому ринку країни експорту, якщо обсяг такого продажу становить не менше 5 відсотків обсягів продажу в Україні зазначеного товару. Для визначення нормальної вартості можуть бути використані обсяги продажу подібного товару, які є меншими ніж 5 відсотків обсягів продажу в Україні цього товару за умови, що встановлені ціни вважаються показовими на ринку, який є об'єктом розгляду.

Експортною ціною товару вважається ціна, за якою фактично оплачується або підлягає оплаті товар, який продається в Україну з країни експорту.

В результаті порівняння нормальної вартості та експортної ціни визначається демпінгова маржа, величина якої становить різницю, на яку нормальна вартість перевищує експортну ціну.

Визначення демпінгової маржі

ДМ = ЕЦТ - НВ (1)

де:

ДМ - демпінгова маржа

ЕЦТ - експортна ціна товару

НВ - нормальна вартість

У процесі розслідування встановлюється наявність та величина шкоди, що заподіюється національному товаровиробнику в одній із таких форм:

- істотна шкода, заподіяна національному товаровиробнику;

- загроза заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику;

- істотне перешкодження створенню чи розширенню національним товаровиробником виробництва подібного товару, який є об'єктом розгляду.

Визначення наявності шкоди має грунтуватись на доказах і включає об'єктивне дослідження таких факторів:

1. Обсяги демпінгового імпорту та вплив цього імпорту на ціни подібних товарів на ринку України;

2. Наслідок цього імпорту для національного товаровиробника.

При визначенні обсягів демпінгового імпорту встановлюється, чи мало місце значне зростання в абсолютних показниках обсягів демпінгового імпорту стосовно виробництва або споживання відповідних товарів в Україні.

При визначенні впливу демпінгового імпорту на ціни подібного товару на ринку України встановлюється:

1. Чи мало місце значене зниження ціни демпінгового імпорту порівняно з цінами на подібний товар, вироблений національним товаровиробником.

2. Або чи вплив цього імпорту іншим способом значною мірою знижує ціни або значною мірою перешкоджає можливому зростанню цін на подібний товар, вироблений національним товаровиробником, яке інакше мало б місце.

Дослідження наслідку демпінгового імпорту для національного товаровиробника, який є суб'єктом розгляду, включає оцінку всіх економічних факторів і показників, що стосуються цього розгляду та впливають на становище цього товаровиробника.

Вплив демпінгового імпорту оцінюється стосовно виробництва подібного товару національним виробником, якщо наявні фактичні дані дають змогу порівнювати це виробництво на основі таких критеріїв, як виробничий процес, продаж і прибутки виробників. Якщо таке порівняння цього виробництва є неможливим, вплив демпінгового імпорту оцінюється шляхом дослідження виробництва групи або асортименту найбільш споріднених товарів, що включають подібний товар, необхідні дані щодо якого можна одержати.

Антидемпінгові заходи поділяються на попередні і остаточні.

Попередні антидемпінгові заходи можуть застосовуватися шляхом запровадження справляння попереднього антидемпінгового мита. Розмір ставки попереднього мита встановлюється рішенням комісії.

Ставка попереднього мита визначається:

- у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом антидемпінгового розслідування;

- або різницею між мінімальною ціною та митною вартістю товару.

Мінімальна ціна розраховується та встановлюється міністерством.

Попереднє антидемпінгове мито справляється митними органами України за ставкою та на умовах, встановлених відповідним рішенням про застосування попередніх антидемпінгових заходів. Попереднє антидемпінгове мито справляється незалежно від сплати інших податків і зборів, у тому числі мита, митних зборів, які справляються при ввезенні на митну територію України певних товарів [1].

Попередні антидемпінгові заходи застосовуються протягом чотирьох місяців. Цей строк може бути продовжений комісією на два місяці, але загальний строк їх застосування не повинен перевищувати шести місяців.

У разі якщо після консультацій між міністерством і зацікавленими сторонами експортери беруть зобов'язання щодо припинення демпінгового імпорту, міністерство ухвалює попередні висновки про зупинення антидемпінгового розслідування та подає комісії звіт про результати цих консультацій з пропозицією про прийняття комісією рішення про припинення антидемпінгового розслідування.

Міністерство має право вимагати у експортера, який взяв зобов'язання щодо припинення демпінгового імпорту, періодичного подання відомостей про виконання зазначеного зобов'язання та дозволу на проведення перевірки інформації, що стосується виконання такого зобов'язання.

Якщо міністерство зробило остаточний позитивний висновок щодо наявності та шкоди, яка є наслідком цього демпінгу, то воно подає до комісії пропозицію про застосування остаточних антидемпінгових заходів.

Комісія приймає рішення про запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита та встановлює розмір ставки остаточного антидемпінгового мита, який не повинен перевищувати величину демпінгової маржі та повинен бути мешим за величину цієї маржі, якщо такий розмір ставки є достатнім для запобігання шкоди, що заподіюється національному товаровиробнику.

У разі якщо ставка остаточного антидемпінгового мита вища, ніж ставка попереднього антидемпінгового мита, різниця між цими ставками постачальником не сплачується. Якщо ставка остаточного антидемпінгового мита нижча, ніж ставка попереднього антидемпінгового мита, різниця між цими ставками повертається постачальнику.

Загроза заподіяння істотної шкоди визначається на підставі фактів. Обставини, що призведуть до заподіяння демпінгової шкоди, повинні чітко передбачатися та бути неминучими.

Кінцевий ефект введення антидемпінгових мит дуже невизначений. Введення антидемпінгового мита звичайно підвищує рівень добробуту країни, що імпортує, але це підвищення відбувається за рахунок зниження добробуту країн світового співтовариства.

Наступний ефект буде залежати від характеру реакції країни, що здійснила демпінг, на прийнятих заходах. Реакція ця може бути неоднозначною, а отже, неоднозначні будуть і наслідки для добробуту країни, що імпортує, і світового співтовариства. Якщо, наприклад, країна відмовляється від демпінгу і торгові обмеження у відношенні її скасовуються, то країна, що імпортує, програє, а світове господарство залишається у виграші [7].

Проте, якщо країна, викрита в демпінгу, припинить постачання товарів на ринок, захищений антидемпінговими митами, то шкоду понесуть як країна, що імпортує, так і світове господарство.

2. Механізм застосування компенсаційного мита в Україні

Компенсаційне мито, що застосовується при ввезенні на митну територію країни товарів, при виробництві чи експорті яких прямо або побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди національним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва таких товарів.

Компенсаційне мито нараховується після проведення розслідування й одержання об'єктивних доказів нанесення істотного збитку національній економіці.

Компенсаційне мито - це мито, стягнене понад звичайний розмір ввізного мита. Компенсаційне мито застосовується з метою зниження конкурентоздатності імпортних товарів на внутрішньому ринку і тим самим відіграє протекціоністську роль. В умовах різкого загострення проблеми збуту іноземні постачальники, які широко користуються в своїй країні державними субсидіями, стали штучно підвищувати конкурентоздатність експортованих товарів шляхом зниження цін. Ставка компенсаційного мита залежить від розміру субсидій і тому може значно перевищувати ставку ввізного мита на той же товар.

Розмір ставки компенсаційного мита визначається:

-у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом антисубсидиційного розслідування;

- або різницею між мінімальною ціною і митною вартістю зазначеного товару.

Введення компенсаційних мит дозволяє вирівнювати умови торгівлі [3,с.60].

В Україні компенсаційне мито застосовується в разі:

- по-перше, ввезення до митної території України товарів, при виробництві, експорті яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке ввезення завдає або загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

- по-друге, вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, експорту яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення завдає або загрожує завдати шкоди державним інтересам України.

Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру субсидій. Для встановлення факторів, що дають підстави для застосування спеціального, антидемпінгового і компенсаційного мита, проводиться розслідування.

Розслідування проводиться Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків за заявою українських або іноземних зацікавлених державних органів, підприємств, організацій, а також з ініціативи Митно-тарифної ради України.

Відповідно до Закону "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" компенсаційні заходи щодо субсидованого імпорту в Україну застосовуватимуться з метою усунення наслідків субсидії, що безпосередньо або опосередковано надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту товару, ввезення якого на митну територію України завдає шкоди національному товаровиробнику подібного товару [2].

Ввезення в Україну субсидованих товарів є об'єктом компенсаційних заходів, якщо цей імпортований товар користується пільгами від нелегітимної (специфічної) субсидії.

Вважаються нелегітимними субсидії, надання яких відповідно до законодавства або фактично (виключаючи або як одна з інших умов) залежить від результативності експортної операції. Субсидії вважаються такими, що фактично залежать від результативності експортної операції, якщо за допомогою відповідних фактів доводиться, що надання субсидії згідно із законодавством не залежить від результатів експорту, але фактично пов'язується з експортом або надходженнями від експорту.

Вважаються нелегітимними також субсидії, надання яких виключно або як одна з інших умов залежить від переважного використання національних товарів.

У разі якщо державний орган, що надає субсидію, або законодавство, на підставі якого діє цей орган, недвозначно надає доступ до субсидії тільки певним підприємствам, така субсидія вважається нелегітимною (специфічною).

Антисубсидиційне розслідування в Україні здійснюється міністерством, митною службою та створеною комісією.

Розслідування з метою встановлення наявності, величини та впливу субсидії, про яку стверджується, що вона має місце, розпочинається міністерством з порушення антисубсидиційної процедури за скаргою, поданою національним товаровиробником або від його імені.

Після отримання скарги міністерство розпочинає відповідне розслідування шляхом порушення антисубсидиційної процедури, у ході якої розглядає докази, що містяться у скарзі, з метою визначення, чи є докази достатніми для порушення антисубсидиційного розслідування.

Рішення про порушення антисубсидиційного розслідування приймає комісія за поданням міністерства, як правило, в 30-денний строк від дати подання скарги.

Міністерство повідомляє експортерів, імпортерів, відомі об'єднання (асоціації) імпортерів або експортерів, компетентні органи країни експорту та заявників про порушення антисубсидиційного розслідування.

За рішенням комісії можуть бути застосовані попередні компенсаційні заходи, якщо в ході розслідування зроблено позитивний висновок, що товар, який імпортується в Україну, користується пільгами від нелегітимної субсидії, внаслідок чого національному товаровиробнику заподіяна шкода.

Антисубсидиційне розслідування може зупинятися без застосування попереднього або остаточного компенсаційного мита у разі прийняття добровільного та достатнього зобов'язання, відповідно до якого державні органи погоджуються ліквідувати або обмежити субсидію.

Розслідування може бути припинено також у випадку, коли міністерство одержало від експортера задовільне добровільне письмове зобов'язання про перегляд його цін або припинення експорту до регіону України, що є об'єктом розгляду, товарів, які користуються нелегітимною субсидією.

Попередні компенсаційні заходи застосовуються шляхом запровадження справляння попереднього компенсаційного мита. Розмір ставки попереднього компенсаційного мита встановлюється відповідним рішенням комісії одним з таких способів:

- у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом антисубсидиційного розслідування;

- або різницею між мінімальною ціною та митною вартістю зазначеного товару.

Мінімальна ціна розраховується міністерством та подається митній службі не пізніше 1 числа кожного місяця.

Розмір ставки попереднього компенсаційного мита не повинен перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегітимної субсидії та повинен бути нижчим ніж ця сума за умови, що ставка мита буде достатньою для запобігання шкоді, заподіяної національному товаровиробнику.

Попередні компенсаційні заходи застосовуються протягом чотирьох місяців. Цей строк може бути продовжено комісією ще на два місяці.

Якщо міністерство зробило остаточний позитивний висновок стосовно наявності нелегітимної субсидії та шкоди, яка є її наслідком, то комісія приймає рішення про застосування остаточного компенсаційного мита та встановлює розмір ставки цього мита, який не повинен перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегітимної субсидії та бути нижчим, ніж ця сума за умови, що така ставка є достатньою для запобігання шкоди, що заподіюється національному товаровиробнику.

Розмір ставки остаточного компенсаційного мита визначається:

- у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом застосування компенсаційних заходів;

- або різницею між мінімальною ціною та митною вартістю зазначеного товару.

У разі якщо ставка остаточного компенсаційного мита вища, ніж ставка попереднього компенсаційного мита, різниця між цими ставками постачальником не сплачується. Якщо ставка остаточного компенсаційного мита нижча, ніж ставка попереднього компенсаційного мита, різниця між цими ставками повертається постачальнику.

Рішення про застосування компенсаційних заходів втрачає чинність через п'ять років від дати їх застосування або через п'ять років від дати винесення комісією останнього рішення про перегляд компенсаційних заходів.

Попередне або остаточне компенсаційне мито справляється за ставками і на умовах, установлених Комісією. Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію України певних товарів.

При імпорті товару одним постачальником не можуть одночасно застосовуватися компенсаційне та антидемпінгове мито.

Міністерство публікує у газеті повідомлення про рішення, відповідно до якого запроваджується справляння попереднього або остаточного компенсаційного мита, рішення про прийняття зобов'язань експортера щодо припинення субсидиційного імпорту або про припинення антисубсидиційних процедур або антисубсидиційних розслідувань без застосування компенсаційних заходів.

Міністерство закордонних справ повідомляє компетентні органи заінтересованої країни про всі рішення комісії щодо антисубсидиційного розслідування.

16. Адміністративні бар’єри (Сертифікація, стандартизація, технічні бар'єри, вимоги щодо вмісту місцевих компонентів, вимоги щодо упакування та маркування товарів, державні закупівлі) та можливості їх використання в рамках СОТ.

Сертифікація і технічні бар'єри в торгівлі

Ключові слова та поняття: Генеральна угода з тарифів і торгівлі ("Кодекс ОАТТ/ШТО"), національний ринок, національні системи оцінення відповідності, національні системи сертифікації, національні традиції, міжнародні системи оцінення відповідності, однорідна продукція, партнери протекціонізм, процедура оцінки відповідності, регіональні системи оцінення відповідності, світовий ринок, сертифікаційні бар'єри, технічні бар'єри у міжнародній торгівлі, транснаціональні корпорації

Як відомо, важливою функцією сертифікації є захист національного ринку від закордонних несумлінних конкурентів. Разом з тим сертифікація значно впливає на розширення міжнародного економічного співробітництва. Проте наявність великої кількості національних систем сертифікації в країнах Західної Європи, які базуються на нормативних документах цих країн, призвела до ситуації, коли однорідна продукція оцінювалась різними методами за різними показниками.

Сформовані протягом десятиліть ці розходження в національних стандартах і процедурах проведення сертифікації або є результатом національних традицій в організації виробництва і торгівлі, які значною мірою складалися об'єктивно, або створюються спеціально з метою утруднення імпорту товарів іноземних конкурентів.

Це стало технічною перешкодою в торгівлі між країнами-членами Європейського Союзу і заважало реалізації ідеї створення простору без внутрішніх кордонів, у якому забезпечується вільне переміщення товарів та послуг

Проблемам, пов'язаним з нетарифними бар'єрами та шляхами їх усунення, приділяє багато уваги у своїй політиці й ЄС. Нещодавно країни ЄС у своїй державній політиці використовували відмінність технічних норм для захисту інтересів національних виробників від зовнішньої конкуренції. Але глобалізація у світовому господарстві торкнулась і сфери технічних стандартів та норм. Об'єктивні процеси інтернаціоналізації, а також відставання західноєвропейських компаній стали причиною використання стандартів і норм американських та японських транснаціональних корпорацій, особливо у нових прогресивних галузях (електроніка, інформатика, біотехнологїя). Це стало поштовхом для активізації країнами ЄС своїх зусиль у галузі стандартів і норм до їх уніфікації та гармонізації на всіх рівнях - національному, регіональному і міжнародному. На європейському рівні діє Європейський комітет стандартизації, до складу якого входять не лише члени ЄС, а й інші країни західноєвропейського регіону. Україна також має певні домовленості про співробітництво з даним комітетом. Мета політики ЄС у галузі стандартизації полягає у створенні спільного для всіх фірм і підприємців технологічного середовища заради підвищення їхньої конкурентоспроможності.

Для зближення законодавств щодо оцінки відповідності європейські країни-учасниці ЄС використовують європейські директиви, які стосуються конкретної продукції, питань оцінки відповідності та є обов'язковими для них.

Нині у світі існує понад 400 тис. відповідних нормативних документів, які умовно поділяються на дві великі групи. Перша - це норми безпеки для споживачів тієї чи іншої продукції як на виробництві, так і у побуті. Друга охоплює норми техніко-комерційного характеру (йдеться про сумісність різних видів техніки, інформаційні норми, які характеризують вироби та матеріали, з яких вони виготовляються). У практиці ЄС відносно першої групи діє принцип взаємного визнання норм, а стосовно другої групи - уніфікуються лише основні вимоги до товару, які демонструють його відповідність нормам безпеки та здоров'я людини.

Стратегія ЄС на усунення технічних бар'єрів у торгівлі ґрунтується на тому, що для охорони здоров'я та безпеки громадян каїни-члени ЄС можуть видавати обов'язкові технічні умови (технічні правила). Виробник вільний виготовляти продукцію, яка не відповідає стандартам, але він зобов'язаний надавати підтвердження (у різних формах), що його продукція відповідає встановленим вимогам безпеки, зазначеним у директивах.

Стаття

Кабінет Міністрів заснував суспільний комітет з моніторингу дотримання законодавства у сфері розвитку і підтримки підприємництва

Підприємці будь-яких сфер бізнесу сьогодні зіштовхуються з надзвичайно великим числом адміністративних бар’єрів. Кабінет Міністрів нещодавно дав бізнесменам надію на поліпшення ситуації: постановою №80 заснований суспільний комітет з моніторингу дотримання законодавства у сфері розвитку і підтримки підприємництва.

В ідеалі цей комітет повинен стати тим органом, куди зможуть звертатися підприємці після безрезультатного спілкування з іншими державними установами. Він повинен буде займатися громадським моніторингом законодавства, знищенням його огріхів і вдосконаленням законодавчих норм. Тобто проводити широкий аналіз застосування та виконання законодавства центральними органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, влади, виявляти факти його недотримання, розробляти плани виправлення ситуації і представляти їх до розгляду Прем'єр-міністра України, керівників центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

А на сьогодні бізнесменам в нашій країні перешкоджає достатньо адміністративних бар’єрів: непередбачені законодавством процедури, різноманітні заборони, збори та платежі. Це також обмеження конкуренції та надання окремим особам преференцій і привілеїв; вимагання зайвих, не передбачених законодавством, документів і, звичайно ж, тривалі тяганини при розгляді заяв та клопотань. Будемо сподіватися, що одні з перших кроків у напрямку підтримки підприємництва у вигляді цього комітету дійсно в чомусь допоможуть та поліпшать життя підприємців.