1. Сутність поняття «зовнішньоекономічна діяльність», основні види зовнішньоекономічної діяльності. Принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Поняття об'єктів та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність сприяє розвитку перспективних напрямів експортного потенціалу; саме за рахунок зовнішньоекономічної діяльності наша країна вирішує проблему нестачі енергоносіїв, новітніх машин та устаткування, технологій, деяких товарів народного споживання.

Економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) виявляється в такому:

o це важливий і потужний фактор економічного зростання і розвитку кожної країни (національний аспект ЗЕД);

o це спосіб включення економіки кожної країни до системи світового господарства, а отже, і до процесів міжнародного поділу праці та міжнародної кооперації, що особливо актуально в умовах зростаючих тенденцій до глобалізації (регіональний і глобальний аспект ЗЕД) [3].

Поняття "зовнішньоекономічна діяльність" з'явилось в Україні з початком економічної реформи 1987 року, сутність якої полягала у поступовій відміні монополії держави на здійснення будь-яких економічних операцій, у тому числі й зовнішньоекономічних, наданні підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішні ринки, а також стимулюванні розвитку ЗЕД на рівні суб'єктів господарювання.

На підставі основних господарських підходів до ведення ЗЕД відокремлені та сформувалися два основні поняття - "зовнішньоекономічні зв'язки" (ЗЕЗ) і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД).

Зовнішньоекономічні зв'язки (ЗЕЗ) - це сукупність форм, засобів і методів зовнішньоекономічних відносин між країнами. Як економічна категорія "зовнішньоекономічні зв'язки" відображає систему економічних взаємин, що виникають внаслідок руху ресурсів всіх видів між державами та економічними суб'єктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють всі сфери економічного життя держави і передусім виробничу, торговельну, інвестиційну та фінансову діяльність.

Зовнішньоекономічна діяльність як економічна категорія висвітлює передусім відповідні (пов'язані зі здійсненням міжнародного бізнесу) функції виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань та ін.). Згідно з Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" поширеним є таке визначення: зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами [8].

ЗЕД в усіх країнах спрямована на таке:

o реалізація переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних економік;

o сприяння вирівнюванню темпів економічного розвитку;

o порівнянність витрат виробництва на національному і світовому рівнях.

Функції ЗЕД:

o організація міжнародного обміну природними ресурсами і результатами праці в їх матеріальній та вартісній формах;

o міжнародне визначення споживної вартості продуктів, що виготовляються відповідно до міжнародного поділу праці;

o організація міжнародного грошового обігу.

Матеріальною основою ЗЕД є зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону), що являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, які виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.

Одним із основних суб'єктів ЗЕД є підприємство. Світова практика показує, що близько 85 % зовнішньоекономічних операцій здійснюють підприємства, фірми, організації, а 15 % - міністерства, відомства, союзи підприємців.

Підприємство - це самостійний суб'єкт господарської діяльності, який виготовляє продукцію або надає послуги з метою задоволення потреб суспільства та одержання прибутку.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства ґрунтується на можливості одержання економічних вигод виходячи з переваг міжнародного поділу праці, міжнародних ділових відносин. Це пов'язано з тим, що виробництво певного товару, його збут або надання певного виду послуг в іншій країні має більше переваг, ніж така діяльність всередині країни. Таким чином, ЗЕД здійснюється в тій країні і з тими партнерами, які є найвигіднішими

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства (ЗЕДП) - це сфера господарської діяльності, пов'язана з міжнародною виробничою і науково-технічною кооперацією, експортом та імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ринок.

Структурною одиницею ЗЕД є зовнішньоекономічна операція.

Зовнішньоекономічна операція (ЗЕО) - це комплекс дій контрагентів різних країн з підготовки, укладання і виконання торгової, інвестиційної чи іншої угоди економічного характеру [2].

ЗЕО можуть здійснюватися за такими основними напрямами:

o міжнародна торгівля (експортно-імпортні операції, включаючи реекспорт та реімпорт, операції зустрічної торгівлі, торгові операції суперницького типу);

o міжнародний трансфер технологій (укладання ліцензійних і франчайзингових угод, інжиніринг, реінжиніринг, консалтинг тощо);

o міжнародні інвестиції (створення спільних підприємств з іноземним капіталом, інвестиції в межах вільних економічних зон).

2. Характеристика системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності: принципи, цілі, методи.

Зовнішньоекономічна діяльність є складовою національної економічної політики, а тому підлягає регулюванню з боку держави. Це пов'язано, головним чином, з метою захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, заохочення конкуренції й ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності, більш повного використання ЗЕД як фактору економічного росту.

Регулювання діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання зовнішньої торгівлі може бути одностороннім та багатостороннім. Одностороннє полягає в застосуванні певних методів регулювання міжнародної торговельної діяльності з боку однієї країни без погодження з іншими торговельними партнерами. Важливим напрямом багатостороннього регулювання зовнішньоекономічних відносин є діяльність міжнародних об'єднань і організацій, які ставлять за мету уніфікацію та стандартизацію системи регулювання зовнішньоекономічних операцій. Багатостороннє регулювання передбачає попереднє узгодження регулюючих механізмів між державами, що мають торговельні угоди.

Загалом система регулювання зовнішньоекономічної діяльності функціонує на п'яти рівнях [56]:

- мікрорівень - рівень суб'єктів господарювання як юридичних, так і фізичних осіб - це підприємства, фірми, організації, які експортують чи імпортують товари, предмети, послуги;

- мезорівень - рівень різного виду національних галузевих і регіональних об'єднань. Це, насамперед, міністерства і відомства, які безпосередньо здійснюють регулювання зовнішньоекономічних, а також міністерства та відомства, які відіграють досить активну роль, особливо, що стосується питань тарифного регулювання експорту чи імпорту;

- макрорівень - рівень держави. Основними суб'єктами цього рівня є, безперечно, уряд країни та парламент;

- метарівень - становлення митно-тарифних пріоритетів у процесі міжнародної регіональної інтеграції. Особливо це стосується співпраці митних органів на стадії створення і розвитку митних союзів.

- мегарівень - рівень міжнародних об'єднань, організацій. Це, насамперед, Генеральна асоціація з тарифів і торгівлі (ГАТТ), Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Рада митного співробітництва.

На сьогодні головними цілями державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- захист економічних інтересів України та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

- створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;

- заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності

- наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами (ст.. 2 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність"):

- Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

- Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

- Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

- Принцип верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

- Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

- Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Принципи здійснення державної митної справи визначені у ст..8 Митного Кодексу України, зокрема:

1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення державної митної справи;

3) законності та презумпції невинуватості;

4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;

5) спрощення законної торгівлі;

6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності;

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб;

8) заохочення доброчесності;

9) гласності та прозорості;

10) відповідальності всіх учасників відносин.

3. Органи державного та регіонального управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні та їх компетенції. Недержавні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності: торгово-промислові палати, фондові та валютні біржі.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

1. Україною як державою в особі її органів у межах їх компетенції.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. Компетенція Верховної Ради України в галузі державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю визначається Конституцією України, Законами України "Про зовнішньоекономічну діяльність", іншими законами України. Перш за все це прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності; затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України; встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України і т. ін.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються Конституцією України, законами України "Про Кабінет Міністрів України", "Про зовнішньоекономічну діяльність". Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України; здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах; приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України; проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах, здійснює інші функції відповідно до своєї компетенції.

Головною ланкою в системі державного управління зовнішньоекономічною діяльністю є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України1, на яке покладено забезпечення проведення єдиної зовнішньоекономічної політики в цій сфері. Окремі сфери зовнішньоекономічної діяльності регулюють Національний банк України, Міністерство фінансів України, Міністерство іноземних справ, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі.

2. Органами місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю (органи місцевого самоврядування, територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України).

3. Недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів.

4. Самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними (ст. 7 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

5. Міжнародними організаціями, які здійснюють регулювання різноманітних аспектів взаємовідносин учасників зовнішньоекономічної діяльності із різних країн. Серед них можна виділити такі, як: Міжнародна торгова палата (МТП), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародний банк економічного співробітництва (МБЕС), Міжнародний інвестиційний банк (МІБ), Морська міжнародна організація (ІМО), Світова організація торгівлі (СОТ), Організація міжнародної цивільної авіації (ІКАО), Система електронної передачі інформації з міжнародних розрахунків (СВІФТ), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Конференція ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Організація ООН із промислового розвитку (ЮНІДО), Європейське агентство по координації наукових досліджень (Еврика) та ін.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою: 1) законів України; 2) передбачених у законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; 3) економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України; 4) рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України; 5) угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та які не суперечать законам України.

Джерелами правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є не тільки правові норми, прийняті на рівні держав, а й норми, які створюються безпосередньо учасниками зовнішньоекономічних відносин. Такі норми називають Lex mercatorio, що в перекладі з латині означає "торгове право". Міжнародні торгові звичаї (Lex mercatoria) являють собою диспозитивні норми (правила), що, як правило, закріплюються в актах міжнародного характеру в результаті уніфікації міжнародними організаціями норм та правил здійснення зовнішньої торгівлі і які в подальшому можуть бути інкорпоровані в національне право. Міжнародні акти не містять визначення міжнародного торгового звичаю. Проте ех 38 Статуту Міжнародного Суду закріплене визначення міжнародно-правового звичаю, що дає можливість правильного розуміння правової природи міжнародного торгового звичаю. Міжнародно-правові звичаї формуються у практиці міжнародного спілкування.

До міжнародних організацій, які здійснюють уніфікацію міжнародних торгових звичаїв, передусім належить Міжнародна торговельна палата в Парижі, яка створена в 1919 р. Міжнародною торговельною палатою (МТП) підготовлені такі документи, як: Правила інтерпретації комерційних термінів (INKOTERMS); Уніфіковані правила (звичаї та практика) для документарних акредитивів (Uniform Rules (Customs and Practice) for Documentary Credits, UCP-500); Уніфіковані правила по інкасо (Uniform Rules for Collection, UCP-522), Уніфіковані правила по договірних гарантіях (публікація 325) і т. ін.

Крім МТП уніфікацією міжнародних торговельних звичаїв займається Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН). ЄЕК ООН розробляє типові контракти, загальні умови зовнішньоекономічних угод, рекомендації щодо їх укладання для найбільш складних видів договорів