2.3. Методичні рекомендації щодо шляхів подолання конфлікту

Сімейні міжособистісні конфлікти завжди залишають важкі негативні емоційні наслідки у вигляді дискомфорту, стресів і депресій. Тому конфлікти краще попереджати. Для цього психологи і конфліктологи пропонують багато різних варіантів власної поведінки:

1) витримка в будь-якій ситуації, не втягувати у конфлікт, дати повністю висловитися стороні, що провокує конфлікт:

2) ставитися до будь-якого інциденту з пильною увагою, піддавати його аналізу:

3) виключати зі спілкування будь-які претензії на перевагу, приниженням іншого не підносити себе, показуючи свою невихованість:

4) визнавати і аналізувати відкрито свої помилки, не переносити свою провину на інших;

5) не робити катастрофи для сім'ї, коли помиляються;

6) надмірне переживання і співпереживання втрат загрожує фізичним руйнуванням організму кожного з членів сім'ї;

7) будь-які зауваження один до одного з'ясовувати тільки наодинці, а всі претензії висловлюйте виключно в доброзичливій поважній формі;

8) шукати недоліки в собі, а не у своїх близьких;

9) всі непорозуміння між собою з'ясовувати в відсутність дітей, не втягувати у вирішення конфліктів родичів, друзів;

10) зусилля у вирішенні конфлікту спрямовувати не на перемогу своєї близької людини, а на спільне вирішення ситуації, що створилася;

11) позиція по відношенню до дій дітей повинна бути єдиною;

Якщо ж конфлікту уникнути неможливо, то слід виділити типові методи вирішення сімейних конфліктів:

1)Пояснення (спокійна розмова про ситуацію в коректній формі із з'ясуванням причин проблем та шляхів їх подолання)

2) Всяке утримання від конфліктних ситуацій;

3) Згладжування (дозволяє зняти напруженість, добитися нормальних відносин);

4) Адекватне реагування на будь-яку сімейну проблему з одночасною тенденцією вчитися на чужих помилках;

5) Інтуїтивна (несистематично) взаємна поступка (поступливість подружжя у складних і простих ситуаціях сімейного життя).

Тактика подолання сімейного конфлікту, як правило, передбачає:

6) Підтримку почуття особистої гідності. У старих російських інтелігентних сім'ях існував звичай: при сварках і конфліктах дружини переходили від спорідненого «ти» до холодно офіційним «ви». Такий перехід дозволяв зберігати почуття власної гідності і не принижував гідності іншої людини;

7) Постійну демонстрацію взаємної поваги і вдячності;

8) Прагнення викликати підйом, ентузіазм в іншого чоловіка, стримування в собі проявів дратівливості, злості, гніву;

9) Не акцентувати уваги на помилках і прорахунках свого партнера;

10) Не дорікати минулим взагалі, в тому числі у скоєних помилках;

11) Зняття або гальмування наростаючої психічної напруги різними прийомами;

12) Вирішення назріваючого конфлікту відволіканням на інші безпечні теми, перемикання уваги на інші менш конфліктні проблеми;

13) Гасити в собі підозри в невірності партнера, його зраду, стримувати себе від самозвинувачень, ревнощів, підозріливості;

14) Розуміння того, що в шлюбному і сімейному житті в цілому необхідні величезне терпіння, поблажливість, доброзичливість, увага й інші позитивні якості.

Виходячи із розглянутих методик і тих показників, що були досягнуті шляхом їх проведення, найпоширенішим способом вирішення конфліктів є компроміс та співробітництво. Виконуючи відповідні пункти тактики подолання сімейного конфлікту, можна досягнути цих способів і вийти із конфліктної ситуації. При раціональній поведінці подружжя сімейний конфлікт - це нормальний компонент здорового перебігу їхнього життя, який грає конструктивно-творчу роль. Вибір того чи іншого шляху розвитку конфлікту багато в чому залежить від психологічної культури подружжя, їх вміння усвідомити свої труднощі, в тому числі і психологічні.

В другому розділі курсової роботи було проведено дослідження сімейних конфліктів за методикою К. Томаса «Стилі конфліктної поведінки», та методикою «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях» і встановлено:

Існують відмінності в стилях поведінки в сімейних конфліктах між чоловіками і жінками: у чоловіків більше виражений стиль суперництво і менш виражене пристосування, ніж у жінок.

Не існує відмінності між стилем поведінки подружжя в конфліктних ситуаціях на різних етапах шлюбу

Існує залежність між стилем поведінки в конфліктних ситуаціях і характером взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях: у процесі виховання дітей частіше використовуються такі стилі як пристосування і компроміс; при конфліктних ситуаціях, пов'язаних з самоствердженням, проявом незалежності найменше використовується співробітництво.