Бухгалтерський облік

Станасюк Наталя Степанівна (IV н.к. 207, прак.\ IV н.к. 406, лекція)

Лекція (17.04.14)

Інвентаризація- це сукупність обліково- аналітичних, товарознавчих, юридичних та інших о органолептичних процедур перевірки фактичного стану об’єктів щодо відповідності їх кількісним і якісним характеристикам, відображеним у бухгалтерському обліку.

Результати інвентаризації оформляють типовими формами документів (інвентаризаційний опис - це фактична наявність, порівняльно зіставлювана відомість, акт інвентаризації)

За часом проведення інвентаризації поділяють:

• Планові ( обов’язково перед складанням річного балансу);

• Позапланові

Особливим видом планових інвентаризацій є парламентні, які проводяться в між інвентаризаційний період в строк визначений керівництвом.

Залежно від повноти охоплення перевіркою цінностей інвентаризації бувають:

• Повна (перевірка всіх)

• Вибіркова (певного виду)

Обов’язковим є проведення інвентаризації:

• В строки, встановлені нормативними документами про бухгалтерський облік і звітність;

• В разі зміни матеріально- відповідальних осіб;

• Виявлення фактів крадіжок або зловживань;

• Псування цінностей після пожежі або стихійного лиха;

• Переоцінки основних засобів і товарно- матеріальних цінностей;

• При продажу об’єктів основних засобів іншими підприємствами;

Контроль за проведенням інвентаризації на підприємстві покладається на керівника і головного бухгалтера.

Організацією інвентаризації займаються центральні постійнодіючі інвентаризаційні комісії (створюється наказом керівника)

Для проведення інвентаризації цінностей утворюють робочі інвентаризаційні комісії ( працівники входять і очолюють працівник адміністрації ( технолог))і

У міжінвентаризаційний період вибіркові і перманентні інвентаризації здійснюють за розпорядженням керівника підприємства інвентаризаційні групи.

Призначає інвентаризаційну комісію керівник підприємства письмовим розпорядженням. Голові інвентаризаційної комісії вручають контрольний пломбір. Виконання розпоряджень про проведення інвентаризації контролюють у спеціальному журналі.

Роботу інвентаризаційної комісії оформляють протоколом.

Виявлені при інвентаризаціях розбіжності у показниках цінностей проти даних бухгалтерського обліку регулюють списанням природних втрат товарно- матеріальних норм, за розпорядженням керівництва підприємства, - на витрати виробництва.

Нестачі цінностей понад норми втрат відносять винних осіб.

Нестачі цінностей понад норму природних втрат і втрат від псування, якщо конкретних винуватців не встановлено, можуть бути списані керівниками підприємств за рахунок чистого прибутку.

Лишки цінностей, включаючи і сумові різниці при заліку нестач лишками при пересортуванні, оприбутковують у бухгалтерському обліку на рахунки товарно-матеріальних цінностей.

Протокол засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії затверджує керівник підприємства не пізніше як через 10 днів після закінчення інвентаризації.

Лекція 6 (24.04.2014)

Тема: Облікові реєстри і форми бухгалтерського обліку

1. Облікові реєстри та їх класифікація;

2. Виправлення помилок у бухгалтерському обліку;

3. Виникнення форм бухгалтерського обліку та їх розвиток;

Облікові реєстри – це зведені відомості, складені за економічними ознаками господарських операцій у хронологічній послідовності їх виконання згідно первинних документів.

За призначенням облікові регістри (реєстри) поділяються на:

• Хронологічні (господарські операції записуються у хронологічній послідовності;

• Систематичні (господарські операції згруповані за економічною однорідністю (по-певному обєкту обліку))

• Комбіновані (мають ознаки 1 і 2)

За змістом облікові регістри поділяються на:

• аналітичні

• синтетичні

За структурою облікові реєстри поділяються на:

• книги (касова книга, книга спискового обліку матеріалів)

• окремі листи (відомості), ( складаються з двох сторінок, містять реквізити для запису господарських операцій, виготовляються друкарським способом.

• Картки ( виготовляються друкарським способом, бланки з цупкого паперу)

Види карток:

• Контокорентні (для обліку розрахункових операцій)

• Матеріальні (пов’язані з надходженням і витрачанням матеріальних цінностей)

• Багатоколонкові (для відображення витрат)

За способом графлення облікових регістрів розрізняють:

• Паралельне

• Послідовне

• Мішане графлення

При паралельному графленні записи по дебету і кредиту розташовують на одному паралельному рівні, але у трьох варіантах:

• Односторонній

• Двосторонній

• Багатоколонковий

Односторонній регістр займає повністю одну сторону аркуша паперу, яка може бути:

• Нерозподіленою (колонки для дебету і кредиту розміщують поряд праворуч…

• Розподіленою (колонки дебету розташовують ліворуч від текстової частини, кредит- праворуч).

Двосторонній регістр розміщений а двох сторінках аркуша паперу розгорнуто: одна – для дебетових, друга – для кредитових записів.

Багатоколонковий регістр займає одну сторінку, але у графі «текст» відведено кілька колонок для різних ознак.

При послідовному графленні спочатку розташовують усі дебетові записи, підсумок дебетових оборотів, а потім – кредитові записи і підсумок оборотів по них.

При мішаному графленні у колонках розташовують формули бухгалтерських проводок із кодовою назвою розрахунків.

2. Виправлення облікових запитів може здійснювати способом зворотних записів бухгалтерських правок, тобто не правильно проведена кореспонденція рахунків замінюється зворотними проводками.

Виправлення проводки полягає в тому, що не правильно записана проводка повторюється червоним кольором і віднімається від раніше зробленого запису (суми) і повторно записується правильна проводка.

За значення виділяють 2 типи помилок:

• Локальні (зумовлюють помилку лише в 1 формулі)

• Транзитні (скрізь помилки)

Лекція 7 (08.05.2014)

Форма бухгалтерського обліку (БО) – це система економічно пов’язаних облікових регістрів за певною методологією відображення господарський операцій хронологічними і систематичними записами відповідно до функцій, покладених на БО у суспільстві.

Кожна форма БО включає такі компоненти:

-тип запису;

-послідовність запису;

-узагальнення запису;

-повноту запису.

Староіталійська форма передбачає внесення ГО на підставі первинних документів у міру їх надходження до меморіалу. Потім ці операції переносяться з позначенням кореспондуючих рахунків до журналу реєстрації з подальшим відображенням даних на рахунках головної книги. У кінці звітного періоду записи дебетових і кредитових оборотів Головної книги підсумовують, виводять кінцеве сальдо, складають попередній баланс – оборотну відомість, на основі якої формують заключний баланс.

Французька форма обліку використовує єдиний журнал італійської форми, який включає ще кілька журналів за видами ГО (облікові записи побудовані за принципом накопичення інформації).

Новоіталійська форма обліку відрізняється від староіталійської лише тим, що більш чітко розмежовує синтетичний і аналітичний облік.

Німецька форма обліку має журнал, що складається іх двох реєстрів:

• меморіального журналу;

• касової книги.

Американська форма виникла з тенденцій до синхронізації журналу і Головної книги, тобто об’єднання хронологічного і систематичного записів.

Російська форма передбачає три рахунки:

• рахунок грошей готівкою

• рахунок цінностей

• рахунок власного майна.

Шахова форма суміщає в одному реєстрі Головну книгу і оборотну відомість.

У інтегральній формі на кожний рахунок уже не один, а два регістри: один – для запису дебетових, другий – кредитових оборотів.

Сучасні форми обліку:

Меморіально-ордерна форма передбачає відображення ГО, зафіксованих первинними документами, кореспондецією рахунків БО у меморіальних ордерах, які потім групуються у контрольній відомості, що використовується як Головна книга. (бюджетними установами)

Журнально-орендна форма – це система типових взаємопов’язаних журналів-орендарів, відомостей аналітичного обліку, де комплексно відображається фінансово-господарська діяльність підприємства (просто журнали).

Журнал-Головна - форма бухгалтерського обліку, в якій поєднано хронологічні і систематичні записи облікових регістрів та Головної книги. Аналітичний облік господарських операцій здійснюється у відомостях та картках

Машиноорієнтовані форми бухгалтерського обліку виникли внаслідок впровадження різних класів обчислювальної техніки при обробці економічної інформації.

Лекція 8 (15.05.2014)

Тема: Облік основних господарських процесів

1. Сутність і склад господарських процесів підприємства;

2. Облік процесу оформлення ресурсів підприємства;

3. Облік процесу поживання підприємства;

4. Облік процесу реалізації підприємства.

Господарський процес – це взаємодія матеріально- технічних, трудових і фінансових ресурсів, в результаті якої створюється продукція, виконуються роботи чи надаються послуги.

Господарський процес складається з господарських операцій.

Господарська операція- це дія або подія, яка зумовлює зміни в структурі активів, зобов’язань та у власному капіталі підприємства.

За економічним змістом господарські операції об’єднуються в такі групи:

1. Господарські операції, пов’язані з формуванням матеріально- технічних ресурсів підприємства (закупівля сировинного обладнання)

2. Господарські операції, пов’язані зі споживанням цих ресурсів у процесі виробництва продукції (сировина використовується для виробництва продукції і передається на склад готовою продукцією)

3. Господарські операції, пов’язані з реалізацією продукції (робіт, послуг) підприємства.

Матеріально – технічні ресурси можуть надходити на підприємство в наслідок:

• Придбання у постачальників Дт20 Кт63

• Самостійного створення Дт20 Кт23

• Отримання від засновників як внеску до статутного капіталу Дт20 Кт46

• Обліку на інші активи або депозитного отримання Дт20 Кт71

Основними завданнями БО процесу забезпечення підприємства матеріально технічними ресурсами є формування об’єктивної та своєчасної інформації щодо :

• Обсягів, складу та джерел фінансування ресурсів

• Оцінювання ресурсів та їх відображення в бухгалтерському балансі підприємства

• Контролю за своєчасністю рахунків підприємства з постачальниками ресурсів

• Ефективності використання ресурсів.

Згідно П(С)БО №9 матеріально-технічні ресурси, що надійшли на підприємство оцінюють за первісною вартістю, до складу включаються:

• Ціну придбання (без ПДВ)

• Суму ввізного мита

• Суму не прямих податків, сплачених підприємством при придбанні ресурсів, якщо ці податки не відшкодовуються підприємству із бюджету

• Суму витрат на транспортування ресурсів та вартості вантажно- розвантажувальних робіт

• Суму інших витрат, пов’язаних із придбанням ресурсів та доведенням їх до стану, придатному для використання на підприємство.

Якщо матеріальні чи технічні ресурси створені підприємством самостійно, то їх первісна вартість = сумі витрат пов’язаних з їхнім створенням.

Матеріально- технічні ресурси внесені безоплатно, чи як внесок до статутного капіталу підприємства, в обліку записуються за їхньою справедливою вартістю (домовленою).

Залежно від терміну використання та участі в господарському обороті матеріально- технічні ресурси поділяться на :

• Оборотні (запаси)

• Не оборотні (більше 1 року)

Для ціле БО запаси поділяються на:

• Сировина, основні, допоміжні і матеріально комплектуючі вироби (20)

• Незавершене виробництво (23)

• Готова продукція (26) (на складі)

• Товари (28) (йде в реалізацію)

• Малоцінні та швидкозношувані предмети (22)

Запис на рахунках БО ГО з надходженням запасів

Оприбутковано сировину, матер від постачальників. 20 63

Оприбутковано товари від постачальників 28 63

Необоротні матеріально- технічні ресурси можна об’єднати в такі групи:

• Основні засоби

• Інші необоротні матеріальні активи

• Нематеріальні активи

• Матеріальні активи

• Незавершене будівництво

Оприбутковано об’єкт основних засобів чи матеріальних активів від постачальників (потребує монтажу) Дт 15(12) Кт 63

Віднесено на транспортування об’єкта 03 Дт 15 (12) Кт 68

Введено в експлуатацію Дт 10 Кт 15

В процесі своєї господарської діяльності підприємство споживає накопичені ресурси для:

• Виробництва продукції виконання робіт чи надання послуг Дт 20 Кт23

• Управління виробництвом та його обслуговуванням Дт 91 Кт 20

• Управління підприємством загалом Дт 92 Кт 20

• Реалізації продукції Дт 93 Кт 20

• Здійснення інших видів діяльності

Сукупність усіх витрат на здійснення господарських операцій і процесів формує виробничу собівартість виготовленої на підприємстві продукції.

Виробничу собівартість складають з сукупності прямих і непрямих витрат Дт 23 Кт 91

Прямі витрати – це витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції включаються прямо на основі відповідних первинних документів.

Не прямі витрати, які не пов’язані безпосередньо з виробництвом певного виду продукції (91)

Протягом звітного періоду загального виробничі витрати накопичені на рахунках 91, а в кінці періоду їх розподіл між видами продукції пропорційно до прийнятої бази розподілу і як прямі витрати списуються на 23 рахунок.

Коефіцієнт розподілу загальновиробничих витрат між видами продукції (Кр) обчислюють як відношення суми прямих матеріальних витрат на окремі види продукції (Мпр) до загальної суми прямих матеріальних витрат.

Між видами продукції загальновиробничі витрати розподіляються за формулою:

Вр=Вз*Кр

Де Вр- сума загальновиробничих витрат, що їз відносять до певного виду.

Вартість витрачених запасів в бухгалтерському обліку можна визначити за методами:

• Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасу (запаси списуються за цінами, за якими вини придбані (дороговартісні матеріали)

• Середньозваженої собівартості (визначається шляхом здійснення ділення вартості запасів на поточний період + надійшли запаси \ на кількість запасів на початок періоду + кількість запасів, що надійшли, а тоді кількість витрачених.

• Собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО)

• Собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО)- в Україні не використовується

• Нормативних витрат (за нормативною собівартістю)

• Ціни продажу ( включно торгівельними підприємствами – полягає у застосуванні середнього % торгівельної націнки)