Завдання 5.

Проаналізувати та оцінити реальні можливості відновлення ( або втрати) платоспроможності підприємства. Зробити висновки.

Методичні вказівки

Основним показником, який характеризує наявність реальної можливості у підприємства відновити (або втратити) свою платоспроможність впродовж визначеного періоду, є коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.

Якщо коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпеченості власними засобами менше нормативу (Кп< 2, Кз < 0,1), то розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за встановлений період (6 місяців). У разі перевищення нормативу даних коефіцієнтів розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності за встановлений період (3 місяці).

Коефіцієнт відновлення платоспроможності (Квід) знаходиться як відношення розрахункового коефіцієнта покриття до його нормативу:

, (7)

де: Клзк, Клзп – фактичне значення коефіцієнта покриття (загальної ліквідності ) відповідно на кінець і початок періоду;

Т – звітний період у місяцях;

6 – період втрати платоспроможності в місяцях;

Кн – нормативне значення коефіцієнта загальної ліквідності.

При Квід<1 у підприємства упродовж 6-ти місяців немає реальної можливості відновити платоспроможність, коли Квід>1, у підприємства є можливість за 6 місяців відновити платоспроможність.

Коефіцієнт втрати платоспроможності (Квтр) знаходиться як відношення розрахункового коефіцієнта покриття до його встановленого значення. Розрахунковий коефіцієнт визначається аналогічно коефіцієнту відновлення платоспроможності в перерахунку на період втрати платоспроможності, що дорівнює трьом місяцям:

₍₈₎

де. 3 - період втрати платоспроможності підприємства, міс.

Коефіцієнт втрати платоспроможності зі значенням більше 1 свідчить про реальну можливість підприємства не втратити платоспроможність. Якщо значення коефіцієнта втрати платоспроможності менше за і. то це свідчить про те, що підприємство у найближчі три місяці може втратити платоспроможність.

Таблиця 13

Показник	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилен-ня
Коефіцієнт покриття
Коеф. забезпеченості власними засобами
Коеф. відновлення платоспроможності
Коефіцієнт втрати платоспроможності

Висновки:

Завдання 6.

На основі зробленого аналізу ймовірності банкрутства підприємства запропонувати механізм його фінансової стабілізації.

Методичні вказівки

На наступних етапах аналізу детально вивчаються шляхи поліпшення структури балансу підприємства та його платоспроможності.

Неплатоспроможність підприємства є передумовою до застосування процедури санації.

До санаційних заходів можуть входити:

• рефінансування дебіторської заборгованості (форфейтинг, факторинг, звернення до арбітражного суду);

• мобілізація прихованих резервів завдяки продажу окремих позицій активів;

• зменшення та збільшення статутного капіталу;

• реструктуризація кредиторської заборгованості;

• заморожування інвестиційних вкладень;

• зворотний лізинг;

• розпродаж за зниженими цінами товарів, попит на які низький.

Основна роль у системі антикризового управління підприємством відводиться широкому використанню внутрішніх механізмів фінансової стабілізації. Не виключене використання в якості стабілізаційних заходів і санації системи заходів, що реалізуються з допомогою сторонніх фізичних і юридичних осіб, спрямованих на запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації.

Внутрішня фінансова стабілізація в умовах кризової ситуації здійснюється за такими етапами:

Ліквідація неплатоспроможності, тобто відновлення здатності підприємства здійснювати платежі за своїми невідкладними фінансовими зобов’язаннями.

Механізм фінансової стабілізації може включати:

а) ріст позитивного грошового потоку;

б) прискорене скорочення розміру фінансових зобов’язань.

Ріст позитивного грошового потоку в короткотерміновому періоді досягається за рахунок продажу короткострокових і довгострокових інструментів фінансового інвестування; наднормативних виробничих запасів; обладнання, яке не використовується; уцінки важколіквідних видів товарно-матеріальних цінностей до рівня ціни попиту з подальшою їх реалізацією та інших заходів.

Прискорене скорочення розміру короткотермінових фінансових зобов’язань, яке забезпечує зниження обсягу негативного грошового потоку в короткотерміновому періоді, досягається за рахунок реструктуризації портфеля короткострокових фінансових кредитів з переводом окремих з них у довготермінові.

Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо ліквідована поточна неплатоспроможність підприємства, тобто обсяг надходжень грошових засобів перевищує обсяг невідкладних фінансових зобов’язань у короткотерміновому періоді. Особливістю даного етапу стабілізаційних заходів є те, що загрозу банкрутства не ліквідовано, а відкладено на пізніше.

Відновлення фінансової стійкості підприємства.

В умовах кризового стану підприємства модель антикризового фінансового управління повинна забезпечити перевищення обсягу власних фінансових ресурсів підприємства над обсягом їх споживання. Чим у більшій мірі підприємство забезпечить позитивну різницю відповідних грошових потоків (надходження і витрачання фінансових ресурсів), тим швидше воно досягне точки фінансової рівноваги в процесі виходу із кризи.

Збільшити обсяг власних фінансових ресурсів можна за рахунок:

1. правильної цінової політики, що забезпечує додатковий розмір операційного прибутку;

2. раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів;

3. скорочення витрат і підвищення ефективності основного виробництва, відмови від деяких видів діяльності, що обслуговували основне виробництво (будівництво, ремонт, транспорт і ін.) і переходу до послуг спеціалізованих організацій;

4. більш повного використання виробничих потужностей;

5. підвищення якості продукції;

6. проведення прискореної амортизації активної частини основних засобів з метою росту обсягу амортизаційного потоку; своєчасної реалізації майна з високим рівнем зношеності, або майна, що не використовується;

7. додаткової емісії акцій чи залучення додаткового пайового капіталу; збільшення частки реінвестованого прибутку і т.п.

Скорочення необхідного рівня споживання власних фінансових ресурсів можливе при:

8. зниженні інвестиційної активності підприємства;

9. відкладенні розрахунків за нарахованими дивідендами і процентами до завершення фінансової стабілізації підприємства;

10. зниженні розміру відрахувань, що здійснюються за рахунок прибутку та інших заходів, що дозволяють збалансувати грошові потоки в довгостроковому періоді.