3.Статистичне вивчення руху чисельності працівників.
Чисельність працівників є показник моментний , оскільки одні працівники
влаштовуються на підприємство , а інші звільняються, крім цього можливі внутрішні переміщення на підприємстві.
Рух робочої сили – це процес поповнення , вивільнення та переміщення облікової чисельності.
При вивченні руху працівників користуються абсолютними та відносними показниками.
До абсолютних належать( осіб):
оборот по прийому (Т пр)– включає зовнішній оборот з прийому та внутрішній .
Зовнішній - це прийняття робітників на підприємства та їх звільнення.
Внітрішній - характеризується переходом працівників підприємства з однієї категорії в іншу, переміщення в середині підприємства.
оборот зі звільнення ( Т зв)- характеризує загальну кількість звільнених з усіх причин з підприємства.
Відносні показники руху ( %):
1)
коефіцієнт обороту з прийняття:
2)
коефіцієнт обороту зі звільнення:
Тпр та Тзв- чисельність прийнятих на підприємство працівників та звільнених.
3)
коефіцієнт плинності кадрів:
Надлишковий оборот-загальна кількість працівників , звільнених за звітний період за власним бажанням та порушенням трудової дисципліни та невідповідність займаній посаді.
4)
коефіцієнт загального обороту:
5) коефіцієнт постійності кадрів: це відношення чисельності працівників , які входили до облікового складу протягом звітного періоду до середньооблікової чисельності.
Приклад 2.
На 1 січня чисельність працівників підприємства становила 130 чоловік. 10 січня за власним бажанням звільнилось 3 чоловіки, 12 січня у зв’язку з виходом на пенсію звільнилось 2 чоловіки, 25 січня прийняли на роботу за контрактом 3 чоловіки, 27 січня у зв’язку з порушенням трудової дисципліни звільнили 1, та за власним бажанням 2 працівника. Обчислити середню чисельність працівників та показники їх руху.
Розв’язання:
1.01 – 130 чол.;
10. 01 – 127 чол.;
12.01 – 125 чол.;
25.01 – 128 чол.;
27.01 – 125 чол.
чоловік.
Показники руху:
1) коефіцієнт обороту з прийняття:
,
2) коефіцієнт обороту зі звільнення:
3) коефіцієнт плинності кадрів:
Отже коефіцієнт обороту зі звільнення перевищує коефіцієнт обороту з прийняття майже на 4%.
Сутність і структура робочого часу.
Робочий час – це та частина фонду часу працівників , яка використовується чи має використовуватись на виробництво матеріальних та духовних благ.
Основні завдання статистики робочого часу є:
1) визначення загальної суми наявного і фактично-відпрацьованого часу;
2) вивчення використання робочого часу і виявлення втрат.
В статистичній практиці одиницею виміру робочого часу є людино-година, людино - день.
Відпрацьований людино – день - це день коли працівник прийшов на роботу та розпочав її незалежно від кількості годин його практичної роботи в цей день.
Людино – день цілодобового простою – день коли робітник вийшов на роботу, але через незалежних від нього причин до роботи не приступив.
Людино – днем неявки вважається день коли працівник не з’явився на роботу, незважаючи на те, повинен він працювати в цей день чи ні.
В аналіз рівня використання ресурсів робочого часу використовують такі фонди часу як календарний, табельний, максимально – можливий, фактичний.
Календарний фонд робочого часу дорівнює сумі всіх явок та неявок на роботу, або добутку середньооблікової чисельності на кількість календарних днів в періоді, що розглядається.
Табельний фонд – це різниця календарного та святкових та вихідних людино-днів.
Максимально – можливий - це різниця табельного фонду та чергових відпусток.