Особливості агротехніки деяких видів лікарських рослин, які мають промислове значення

Валеріана лікарська

Валеріана лікарська – багаторічна трав'яниста рослина. Валеріана лікарська володіє високою екологічною пластичністю, і особливо вдало вирощується на чорноземних легких суглинних і супіщаних ґрунтах, окультурених торфовищах з орним горизонтом не менше 22-25 см і з високим вмістом поживних речовин. Валеріана розмножується насінням, схожість яких значно падає вже на

13

другий рік зберігання. Тому для посіву слід використовувати свіжозібране насіння.

Основна підготовка ґрунту проводиться за загальними правилами, яких дотримуються при обробленні лікарських культур. У зв'язку з трьома термінами посіву валеріани – ранньовесняний, літній і підзимовий – слід знати про особливості передпосівної підготовки ґрунту. Передпосівна підготовка ділянки для ранньовесняного посіву полягає в двох-триразовому боронуванні, а на щільному ґрунті – у легкій культивації на глибину 5-7 см та боронуванні. Не можна допускати розриву між підготовкою ґрунту і посівом.

Передпосівна підготовка ґрунту для літнього та зимового посівів повинна бути закінчена за 10-12 днів; вона полягає в культивації на глибину 5 - 7 см, в боронуванні, вирівнюванні, коткуванні. Безпосередньо перед посівом знову проводять боронування.

Система добрив включає внесення з осені на 1 м² до 4-5 кг органічного добрива, 20 г азотних, 30 г фосфорних і 15 г калійних мінеральних добрив. Підживлення проводять ранньою весною на другий рік життя рослин мінеральними добривами з розрахунку 15-20 г/м² гранульованого суперфосфату або нітрофоски. Весняний посів краще проводити насінням, стратифікованим протягом 1-1,5 міс. Літній посів ефективний у районах, з достатнім зволоженням у другій половині літа. Кращий строк – друга половина липня. Підзимовий посів може бути рекомендований для всіх зон обробітку, але тільки на легких ґрунтах. Валеріану висівають з міжряддям 45 см на глибину 1,5-2 см нормою висіву насіння 0,8-1 г/м².

Догляд за ділянкою, де росте валеріана лікарська, звичайний. Лише на другий рік життя рослини, там, де її вирощують для отримання кореня, у фазі цвітіння проводять видалення квітконосів (вершкування). На насінниках вершкування не проводять. Скошування квітконосів здійснюють двічі на висоті 15 см від поверхні ґрунту.

Д

14

о збирання кореня приступають у вересні - жовтні. Викопане і обтрушене від ґрунту коріння валеріани миють, видаляють надземну частину, товсті кореневища розрізають хрестоподібно,

7. Періодичність заготівлі: плоди збирають щорічно.

Заповнюємо картку обліку ресурсознавчих робіт та розробляємо екологічно виправдані рекомендації.

Картка обліку ресурсознавчих робіт по визначенню запасів лрс

№ п/п	Назва ЛРС	Географіч. р-н та орієнтир місцевості	Загальна S зарості	Запас сировини	% покриття	Біологічний запас	Рекомендації щодо заготівлі	Вихід сухої речовини
1.	Трава чистотілу звич. З площі 1 га на вказаній місцевості щорічно можна збирати 12 кг сировини чистотілу Рекомендації:	м. Луцьк, парк ім.. Лесі Українки	1 га	1,5 г/м3	25%	150 кг	40% 60кг	4 роки
2	З площі 500 м3 на вказаній місцевості щорічно можна збирати 1,6 кг сировини Трава чебрецю плазкого Рекомендації:	С. Рокині	500 м2	1,6 г/дм2	25%	20 кг	40% 80кг	1 раз в 4 роки
3	Плоди горобини звичайної З площі де росте 20 дерев горобини звичайної щорічно можна збирати 3,1 кг сировини Рекомендації	М. Луць вул.. Гулака-Артемовського	20 дерев 100 гілок	0,5 кг з гілки	25% 12,5 кг	100 кг	25% 3,1 кг	Щорічно

35

ІІІ. Метод модельного зразка.

Метод використовується при визначенні запасів сировини з кущів, напівкущів, дерев. Для визначення урожайності необхідно знати кількість зразків рослин на обліковій ділянці. Розміри облікових ділянок залежать від життєвої форми рослин і можуть досягати 10 м², їх закладають рівномірно в межах зарості. На облікових ділянках підраховують всю кількість рослин, які вивчаються, а потім визначають їх середню кількість, поділивши кількість рослин на кількість ділянок.

Вибирають (визначивши модельний зразок) середній зразок за розмірами, збирають якісну сировину та зважують.

Перемноживши масу зібраної сировини з модельного зразка на середню кількість зразків з облікових ділянок, одержують урожайність сировини.

Якщо кущ, або дерево велике й зібрати сировину із всього зразка складно (наприклад, дерево липи), за модельний зразок приймають гілку, або пагін (наприклад, малина).

Перемноживши масу сировини, що є показником урожайності, на загальну площу вираховують біологічний запас. Далі вираховують експлуатаційний запас та можливу щорічну заготівлю, користуючись розробленими рекомендаціями.

З навчальною метою для визначення запасів сировини метод модельного зразка можна здійснити на невеликій площі зарості дерев, або кущів.

Підрахувавши їх загальну кількість, вибирають середній зразок з якого збирають. Далі ведуть розрахунки біологічного запасу, щорічної заготівлі.

Приклад: Визначення запасів плодів горобини звичайної.

1. Поряд з учбовою ділянкою ЛР фармколеджу росте 20 дерев горобини звичайної.

2. На одному дереві – 5 великих гілок. Всього на 20 деревах – 100 гілок.

3.З середньої гілки маса сировини становить 0,5 кг (сирої).

4. Біологічний запас 0,5 ×100 – 50 кг.

5. Вихід сухої сировини 25 % тобто 12,5 кг.

6

34

. Експлуатаційний запас 25% тобто 3,1 кг

пров'ялюють протягом 1 - 2 днів і сушать при температурі 40-45 °С. Урожайність сухого кореня від 150 до 300 г/м².

Насіння починають збирати, коли загальний колірний фон ділянки стане жовтувато-зеленим. Це приблизно відбувається на 15-17-й день після масового цвітіння. Насінники зрізають, в'яжуть у невеликі снопики, ставлять під навісом з гарною вентиляцією і на 5-7-й день проводять обмолот. Врожайність насіння до 10 г/м². Термін зберігання сухого кореня – три роки.

Ехінацея пурпурова

Ехінацея (стара назва – рудбекія пурпурна), є багаторічним рослиною. Види ехінацеї містять значну кількість біологічно- активних речовин : похідні кавової кислоти ( caffeic acid) , полісахариди, ефірну олію, ізобутиламіди, полііни, полієни, тригліцериди вищих жирних кислот, фенольні речовини, низку ферментів та мінеральних речовин.

Основним показником якості лікарської сировини ехінацеї зараз вважається наявність і кількість цикорієвої кислоти. Найбільший вміст цикорієвої кислоти в листі - 4.6 ± 0.6 %, суцвіттях - 3.4 ± 0,9 % ; найменший - в стеблах - 1,5 ± 0,5 %,  в корінні -  2,4 - 3,16 %. Вміст цикорієвої кислоти в надземній частині рослини найбільший в фазі першої половини масового цвітіння ( 3,4 - 3,9 % - липень) - це оптимальний час для заготівлі сировини. Максимум цикорієвої кислоти в коренях ( 2,8 - 3,2 % ) в фазі відростання і ( 2,8 - 2,9 % ) - в фазі плодоношення, це, відповідно, квітень і жовтень. У виробництві більш виправдано збирати сировину на другому році життя рослини.

Листя слід збирати тоді , коли воно вже цілком розвинулося і досягло свого нормального розвитку - до початку в'янення. Найкращим часом для збирання листя вважається період початку цвітіння. Збирати листя до початку цвітіння не рекомендується, бо це призводить до виснаження рослини і знижує якість сировини. Корені найкраще збирати в ту фазу  розвитку, коли вони стають найбільш м'ясистими ( незадовго до переходу в стан зимового спокою після в'янення надземної частини рослини). Але  в цей

15

період рослини вже важко розпізнаються, тому збирання проводять раніше.Корені ехінацеї вузьколистої ( e. angustofolia ) менше розгалужені і більш вертикально напрямлені, тому їх легше мити і копати.При сушінні сировини ставлять завдання якомога швидше призупинити роботу ферментів, але так, щоб дієві речовини рослини при цьому не постраждали. Сушіння ефіроносів проводять в товстому шарі при температурі 30 - 35 С , бо при 40 - 50 С ефірні олії швидко випаровуються. Готовий висушений продукт має містити вологи не більше 10 - 15 % .Встановлено, що порівняно з розсадним способом вирощування, при посадці насіння в грунт в корінні накопичується більша кількість біологічно- активних речовин.

М’ята перцева

М'ята перцева — багаторічна трав'яниста рослина. М'яту вирощують на одному місці 2-3 роки підряд, тому розміщують її у спеціальних сівозмінах. Кращими попередниками для неї є озимі зернові, зернобобові, просапні овочеві, багаторічні бобові трави. ісля просапних, овочевих поле орють на глибину 27-30 см. Після інших поперед тиків є можливість провести одне-два лущення. Рано навесні проводять передпосівну культивацію на глибину 10-12 см в два сліди. Під м'яту вносять органічні і мінеральні добрива. Перед оранкою рівномірно розкидають 20-40 т/га гною та фосфорні і калійні (Р_45-50 К_60-70) добрива. Азотні (N_60-70) вносять під весняну культивацію. Якщо гній не вносять, норму мінеральних добрив збільшують до N_90-120 Р_90-120 K_90-120. М'ята перцева майже не формує насіння, тому розмножують її вегетативно кореневищами, зрідка - розсадою. Технологічний процес садіння включає нарізку борозен культиватором КРН-4,2 на глибиггу 8-Ю см. Ширина міжрядь при садінні - 45-70 см. Кореневища садять одночасно зі сівбою ранніх ярих культур. Запізнення із садінням знижує врожай. Осінні строки садіння (жовтень) можуть привести до вимерзання ослаблених кореневищ,. Найбільш продуктивні відрізки кореневищ довжиною 15-20 см. Загортають борозни культиватором КРН-4,2 на глибину 6-8 см при садінні навесні і на 10-12 см -восени. Норма садіння - 15-20 ц/га кореневищ. Кореневища для садіння одержують внаслідок поздовжньої і поперечної

4. Сітка 1 м² поділена на комірки, одна комірка складає 0,01% і дорівнює 1 дм ² площі зрізаємо якісну траву чебрецю, зважуємо m₁ = 9,0; m₂ = 4,0; m₃ = 7,0; m₄ = 6,0;

m₅ = 6,5.

Середня маса сировини з комірок дорівнює:

m₁+ m₂ + m₃ + m₄ + m₅ 32,5

5 = 5 = 6,5

5. Вихід сухої сировини 25%. Середня маса сухої сировини, або «ціна» комірки становить: 1, 6 гр.

6,5 – 100%

х– 25%

6,5×25

х = 100 = 1,6 гр/дм²

6. Урожайність це добуток «ціни» комірки на середній відсоток покриття облікової ділянки.

6,5 – 100%

х– 50%

1,6×50

х = 100 = 0,8 гр.

Урожайність «комірки» становить 0,8 гр.

7. З площі 1 м² можна зібрати: 0,8×100=80 гр/м², а при покритті 50% - 40 гр/м².

8. Біологічний запас на площі 500 м² становить: 40 гр/м²×500 м² = 20000 гр = 20 кг.

9. Експлуатаційний запас 40%:

20 – 100%

х– 40%

20×40

х = 100 = 8 кг

10. Щорічні заготівлі згідно рекомендацій через 4 роки.

Вони становлять: 8

4+1 = 1,6 кг

З

16

33

аповнюємо карту обліку ресурсознавчих робіт та розробляємо екологічно виправдані рекомендації.

Облікову ділянку ділять на сто комірок, розміром кожна 1 дм². Одна комірка становить 1% облікової ділянки.

Визначають середні показники: середній відсоток покриття лікарською рослинною сировиною площі на зарості та середню масу сухої сировини на площі 1 дм² – «ціну» 1% облікової ділянки. В комірці зрізають якісну сировину та зважують. Так повторюють на кожній закладеній обліковій ділянці.

Урожайність (щільність) дорівнює добутку середнього відсотку покриття на «ціну» комірки.

Біологічний запас дорівнює добутку урожайності на загальну площу з урахуванням відсотка покриття рослиною площі в зарості.

Експлуатаційний запас вираховується з умовою додержання відсотка заготівлі.

Можливі щорічні заготівлі з урахуванням років періодичності необхідних для відновлення популяції рослини.

Результати розрахунків заносять у картку ресурсознавчих робіт для розробки наукового виправданих рекомендацій щодо раціональної заготівлі ЛРС у даній місцевості.

Методика практичного визначення запасів трави чебрецю

1. Загальна площа – 500 м²; прямокутник.

2. Росте плямами; стояння рослин щільне. Загальний відсоток покриття чебрецю на площі – 50 %.

3. Закладаємо п’ять облікових ділянок площа 1 м² на різній відстані з різною щільністю росту рослин і на кожній візуально визначають відсоток покриття, а після цього середній відсоток покриття.

І ділянка – 80%;

ІІ ділянка – 20%;

ІІІ ділянка – 40%;

ІV ділянка – 50%;

V ділянка – 60%.

80+20+40+50+60

С

32

ередній відсоток = 5 = 50% - середній відсоток покриття облікової ділянки.

культивації маточників. Можна використовувати кар-топлекопалки.

Нагідки лікарські

Нагідки лікарські (календула) – однорічна трав’яниста рослина родини айстрові. Нагідки лікарські – світлолюбна, не вибаглива до кліматичних умов рослина. Розмножується тільки насінням. Найкращі попередники для неї – чистий і зайнятий пари, присипані культури, озимі зернові.

Під оранку вносять органічні і мінеральні добрива. Сіють нагідки одночасно з ранніми ярими культурами. Сходи з’являються через 10-15 днів, фаза бутонізації настає через 30-35, початок цвітіння – через 40-50 днів, технічна зрілість насіння – через 100-120 днів.

Догляд зо посівами до розростання рослин полягає в знищенні грунтової кірки та бур’янів у міжряддях та рядках. Глибина розпушування грунту при першому і другому обробітках – 4-5, а наступних – 6-8 см.

Для отримання насіння відводять кращі за родючістю площі, де немає багаторічних бур’янів.

Під час масового цвітіння виполюють слаборозвинені з немахровими суцвіттями рослини. Насіння нагідок дозріває в процесі розвитку рослин нерівномірно, тому збирати його починають у період масового побуріння кошиків. Після обмолоту насіння підсушують, очищають і упаковують у мішки. Воно зберігає схожість 3-5 років.

Квітки нагідок як лікарську сировину заготовляють під час цвітіння вручну або механізовано. За вегетаційний період можна вручну збирати сировину 15 разів і більше.

Розторопша плямита

Расторопша - це оригінальне, красиве, декоративне рослина, яка може досягати висоти 120-150 см. Її великі листи не схожі ні на які інші. Вони довгасто-овальні, темно-зелені з поперечними хвилястими блискучими білими плямами і розводами. Нижні листя зібране в розетки. Краї листя незграбно-лопатеві, з жовтими, дуже гострими шипами. Такі ж шипи є й на нижньому боці листя по жилах. Саме звідси й походить народна назва цієї рослини.

17

Цвіте расторопша з середини літа і до осені. Суцвіття у неї великі, поодинокі, розташовуються на кінцях стебла і бічних пагонів,

вони теж мають колючки. Всі квіти трубчасті, рожеві, фіолетові або білі, зібрані у великі кошики. При дозріванні сім'янки обсипаються і швидко проростають, саме тому расторопша дуже добре розмножується самосівом.

Останнім часом расторопшу стали культивувати як декоративну рослину, а також використовувати для створення абсолютно непрохідних для людей і тварин живоплотів.

При цьому в культурі расторопша невибаглива і практично не вимагає ніякого догляду. Любить вона сонячні місця з легкої грунтом, але переносить і півтінь. Вона холодостійка і посухостійка.

Розмножувати її найпростіше посівом насіння або розсадою. Сіяти її можна навесні або на початку літа, а також восени. Перед посівом насіння бажано замочити на 8-10 годин. Для вирощування розсади насіння висівають за місяць до її посадки в грунт. Перед посадкою в кожну лунку бажано внести по 1 ст. ложці золи. Сходи розторопші з'являються через 12-15 днів після посіву. Молоді розетки виносять заморозки до -6 ° С.

Зростання розеток стимулює пухка живильний грунт, а освіта квітконосів - фосфорна і калійна підживлення. При цьому вона зацвітає часто в рік посіву.

Расторопша зацвітає в кінці липня. Коли кошички почнуть жовтіти і з них здадуться пушинки - рознощики насіння, головки зрізають і протягом тижня їм дають підсохнути. Після цього їх лущаться, щоб отримати насіння - лікувальна сировина. Але лікувальними властивостями володіють і листя, і коріння розторопші.

Расторопша вважається лікарською рослиною. У лікувальних цілях використовують її плоди-сім'янки (без чубчика). Вона здавна застосовується в народній медицині при захворюваннях печінки і входить до складу деяких лікарських препаратів, які застосовуються для лікування гострих і хронічних гепатитів, цирозу печінки.

18

(m₁+ m₂ + m_n) × n 600

Щільність = ———————— = —— = 60,0 сирої сировини.

n 10

Вихід сухої сировини 25%, тобто щільність становить 15 гр/м².

Біологічний запас на площі 1 га дорівнює:

15×10,000 = 150,000 = 150 кг

Експлуатаційний запас для багаторічних трав’янистих рослин становить 40%.

150 кг – 100%

х – 40%

х – 60 кг.

Періодичність заготівлі для багаторічних рослин становить 1 раз у 4-6 років. Чистотіл – бур’ян, тому беремо періодичність 4 роки, додаємо рік заготівлі:

60

——

4+1 = 12 кг

На основі цих розрахунків оформляється картка ресурсознавчих робіт та додаються рекомендації щодо раціональної заготівлі ЛРС.

ІІ. Метод проективного покриття.

Використовується для визначення запасів сировини дрібних ЛР. Наприклад листків брусниці звичайної, трави чебрецю плазкого та ін.

Визначається загальна площа зарості де планується заготівля ЛРС. Ці рослини часто ростуть нерівномірно, утворюючи окремі плями серед рослинного угрупування. Облікові ділянки площею 1 м² закладають у заростях і на них візуально оцінюється відсоток проективного покриття рослиною, що визначається. Дивлячись зверху, визначають яку частину площі займають надземні частини досліджуваної рослини при щільному стоянні.

31

повинно поміститися не менше п’яти дорослих зразків, тому площа ділянки може бути 1 м², 2 м², 5 м² і більше.

З кожної із закладених облікових ділянок збирають якісну сировину, згідно вимог АНД. Всю зібрану зважують, ділять на кількість ділянок, переводять по таблиці на суху сировину. Цей показник (m/м²) маса сировини на одиницю площі носить назву щільності, запасу рослинної сировини, або урожайності.

Далі визначають біологічний запас сировини. Це вся маса сировини, яку можна зібрати на площі зарості без врахування відновлення. Вираховується як добуток урожайності на всю площу масиву.

Експлуатаційний запас – кількість сировини для заготівлі з площі зарості з урахуванням відновлення запасів.

Тому збирати сировину рекомендується у такій кількості:

1. Сировина з трав’янистих рослин – 30%, 40%, 50%;

2. Сировина з дерев, кущів, напівкущів – 25%;

3. Підземні органи трав’янистих рослин – 10%-25%;

4. Підземні органи дерев – 10% від біологічного запасу.

Можливі щорічні заготівлі визначаються з урахуванням періодичності експлуатації ділянки і дорівнюють частці від експлуатаційного запасу ЛРС на періодичність заготівель.

Розроблено і пропонується така періодичність заготівлі:

1. Однорічні трав’янисті рослини - 1 раз у 2 роки;

2. Багаторічні трави – 1 раз у 4-6 років;

3. Підземні органи – 1 раз у 5-15 років;

4. Плоди – щорічно.

Приклад визначення запасів трави чистотілу методом облікових ділянок на конкретній зарості.

1. Загальна площа зарості 10 000 м² – 1 га (прямокутник 50 м × 200 м).

2

30

. Визначення щільності (урожайності) запасу сировини 10 облікових ділянок пл. 1 м² у різній густині заростей (закладають конвертом). Якісна сировина з кожної ділянки дорівнює масі: m₁ = 90,0; m₂ = 55,0; m₃ = 0; m₄ = 95; m₅ = 70,0; m₆ = 0; m₇ = 65,0; m₈ = 68,0; m₉ = 82,0; m₁₀ = 75,0

Ромашка лікарська

Під ромаш­ку лікарську відводять чисті від бур'яну ділянки, тому що посіви її невисокі і легко заглушаються бур'янами

Найбільш придатними є родючі чорноземні суглинки середнього механічного складу. Найкращі попередники — чистий пар, озимі, що йдуть по чистому пару, просапні та зернобобові культури.

Якщо під ромашку відведено поле з-під ози­мих, то слідом за їх збиранням провадять лущіння, а у вересні— оранку на зяб на глибину 22—25 см з одночасним боронуванням. При появі бур'янів провадять 1—2 культивування на глибину 5— 7 см. Якщо попередниками були просапні культури, то орють від­разу після Їх збирання.

Під основну оранку або частіше під попередню культуру вносять ЗО—40 т/гагною. Якщо в господарстві гною мало, то добрі результати одержують при одночасному внесенні органічних і мінеральних добрив з розрахунку 15—20 т/га гною і по 45 кг/га дію­чої речовини фосфорних добрив. Навесні підживлюють азотними доб­ривами (25—ЗОл-г/го).

Ромашку можна сіяти в три строки: рано на­весні, за один — півтора місяці до настання морозів (озимий посів)

або за кілька днів до заморозків (підзимній посів). Найкраще сіяти в озимий строк, але непогані результати одержують і при підзимній сівбі.

Норма висіву — 2,0—2,5 кг/га; для підзимньої сівби—3 кг/га. Глибина загортання насіння — 0,5—1,0см; при підзимній сівбі його не загортають. Посів провалять рядковим способом з міжряддями 45 см.

Квітки ромашки збирають на початку цві­тіння за допомогою спеціальних залізних гребінок-совків або вруч­ну, захоплюючії квітки між пальцями правої руки і одночасно лівою рукою обриваючи довгі стебла і квітконіжки. Гребінками збирати квіти значно швидше, але якість сировини краща при ручному зби­ранні.

Спочатку квітки збирають через кожні один-два дні, а пізні­ше—через чотири-п'ять (до шести разів за літо).

19

Синюха блакитна

Синюха – вологолюбна рослина, стійке проти низьких температур. До високих температур і посухи синюха дуже чутлива, особливо в початковий період розвитку. У перший рік вегетації утворює потужну розетку з прикореневих листя. На другий рік після перезимівлі відростає дуже рано. Фази росту і розвитку проходять швидко, і вже до кінця травня – початку червня рослини зацвітають. Насіння дозріває на початку або середині липня.  Щоб виростити синюху блакитну, її обробляють на низинних ділянках з неглибоким заляганням грунтових вод, на структурних родючих грунтах легкого механічного складу. Непридатні для неї запливають, сильно кислі і засолені грунти.  Кращими попередниками є чисті або зайняті пари, озимі та просапні культури . Не рекомендується проводити повторні посіви синюхи на одному п тому ж полі: це різко знижує врожай. Обробку грунту виробляють так само, як і для інших просапних культур.  Сіють синюху під зиму і ранньою весною. Підзимовий посів дає хороші результати на рівних ділянках з незапливающімі грунтами. Посів проводять сухим насінням, восени при температурі повітря 2 – 3 ° і постійних нічних заморозків. Навесні синюху висівають якомога раніше, поки поверхневий шар грунту досить вологий. Норма висіву при підзимовому посіві 10 – 12 кг, а при весняному 8 – 10 кг на 1 га. Сіють рядовим способом з міжряддями 45 – 60 см, глибина загортання насіння 1 – 2 см.  Догляд за плантаціями полягає в розпушуванні грунту в міжряддях, прополці, підгодівлі рослин, боротьбі з хворобами та шкідниками. Посіви протягом усього вегетаційного періоду підтримують в рихлому і чистому стані. Їх систематично, до змикання

р

20

ослин у міжряддях, культивують. Всього за вегетаційний період проводять 3 – 4 прополки і 4 – 5 спушень.  Забирають синюху на сировину в кінці першого або другого року вегетації. Коріння виорюють однокорпуспим плугом або картоплекопач. При збиранні на другий рік рослини вершка, а в кінці вегетації скошують всю надземну масу.

видової популяції рослини, охорону місць зростання, збереження від знищення, пошкодження та виснажливого використання.

Охорону рослин світу затверджує конституція України, та цілий ряд законів: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про рослинний світ України», «Про природно-заповідний фонд України», тощо.

Для забезпечення споживачів ЛРС та для раціональної заготівлі і збереження її запасів, науково дослідні організації проводять ресурсознавчі роботи – складають карти ареалів та ресурсів ЛР для всіх кліматичних зон України. На територіях, де виявлені зарості ЛР та можлива заготівля, практично визначають запаси ЛРС, складають карти та розробляють наукові рекомендації щодо можливої експлуатації дикорослих заростей.