2. Цінність інновацій. Творчий потенціал особистості

Креативний потенціал являє собою складну підсистему, яка тісно переплітається з іншими структурними складовими психіки, з елементами, що детермінують творчі процеси. Креативний потенціал виявляється у здатності особистості ставити і вирішувати нові завдання у сфері своєї діяльності, підходити до вирішення конкретної справи нестандартно, самостійно.

Дослідники акцентують увагу на різних складових процесу креативності, або виділяють як пріоритетну одну складову, чи будують складну систему взаємодіючих процесів. Дж. Гілфорд, П. Торренс описують креативність у термінах мислення, розуміючи творче мислення «як процес відчуття труднощів, проблем, прогалин в інформації, елементів, яких не вистачає, перекосів у чомусь, побудови здогадок і формування гіпотез, що стосуються цих недоліків, оцінки й тестування цих гіпотез, можливості їх перегляду, перевірки та узагальнення результатів».

Д. Гілфорд виділив чотири основних параметри креативності:

Оригінальність — здатність продукувати незвичайні відповіді;

Семантична гнучкість — здатність запропонувати нове використання об'єкта;

Образна гнучкість — здатність бачити в об'єкті нові ознаки.

Спонтанна гнучкість — здатність продукувати різноманітні ідеї в нерегламентованих ситуаціях.

До параметрів креативності Дж. Гілфорд відносить:

Здатність до виявлення і постановки проблеми;

Здатність до генерування великої кількості ідей;

Гнучкість — здатність продукувати різноманітні ідеї;

Оригінальність — здатність відповідати на подразники нестандартно;

Здатність удосконалити об'єкт, доповнюючи деталі;

Здатність вирішувати проблеми, тобто здатність до аналізу і синтезу.

Натомість П. Торренс на основі особливостей подання відповідей респондентами на тестові запитання запропонував такі основні параметри креативності:

легкість, яка оцінюється швидкістю виконання тестових завдань;

гнучкість, що оцінюється як кількість переходів з одного класу об'єктів на інший у ході відповідей;

оригінальність, оцінюється як мінімальна частота даної відповіді по відношенню до однорідної групи респондентів.

Концепція Дж. Гілфорда передбачає два різновиди мислення: конвергентне — це мислення, при якому всі зусилля концентруються на пошуку єдиного правильного рішення, і дивергентне — це «віяло подібний» пошук рішення за всіма можливими напрямами з метою роздивитися якомога більше варіантів, які призводять до оригінальних рішень. Креативність він пов'язує із продуктивністю, оригінальністю, унікальністю і селективністю.

Кульчицька до особливостей творчого мислення відносить:

легкість і продуктивність мислення — тобто те, наскільки швидко індивід може створювати певні продукти творчості: ідеї, думки, об­рази тощо;

гнучкість — здатність до швидкого переходу від однієї пробле­ми до іншої або їх об'єднання;

оригінальність — своєрідність мислення, незвичність підходу до проблеми, її нове вирішення;

точність (відповідність) — чіткість операцій мислення щодо проблеми, вибір адекватного рішення, відповідного до поставленої мети.

Барташнікова, О. Барташніков розкривають основні показники творчого мислення: швидкість, гнучкість, оригінальність, допитливість, сміливість. Л. Хомик називає такі особливості творчого мислення, як пластичність, швидкість та оригінальність. Кожен із авторів для пояснення творчого мислення використовує різноманітні поняття, наприклад— параметри творчого мислення, особливості творчого мислення, показники творчого мислення, ознаки творчого мислення, не надаючи їм специфічного тлумачення. Можна припустити, що у будь-якому випадку йдеться про особливості творчого мислення.

Едвард де Боно вважає, що творчим людям властива ще й «непокірність духу».

У психології існує поняття конформізм — прийняття індивідумом правил поведінки групи, до якої він належить. Ще зі шкільної лави діти із притаманною їм вродженою «хитрістю» засвоюють схеми схвальної поведінки і одержують особисту вигоду: як сподобатися вчителеві і якнайменше сидіти за підручниками. Пізніше це повторюється у вищому навчальному закладі, на роботі. Однак з-поміж них зустрічаються бунтарі-нонконформісти, які кидають виклик громадськості. Саме із них найчастіше формуються творчі особистості, адже для того, щоб плисти проти течії, необхідні сміливість та енергійність. Це, мабуть, первинна креативність. Потім конформісти підхоплюють ідеї, якщо суспільство вирішує, що новації потрібні (вторинна креативність), а нонконформісти знову відходять від загальноприйнятих ра­мок і шукають нестандартних рішень.

Е. де Боно доводить, що виникає парадокс переходу творчого потенціалу від бунтарів до конформістів. Отже, творчість не належить виключно опозиціонерам, а й конформістам. Якщо порівнювати японську модель менеджменту з європейською, то японці вже в школі при­вчають дітей до розвитку творчих навичок і виховують думку, що саме вони будуть світовими лідерами, аналогічно як у 70-х роках минулого століття вони випереджали інші країни щодо управління якістю.

Надзвичайна складність проблеми психологічного дослідження творчості стає зрозумілою, якщо розглядати все розмаїття спеціальних видів творчості, які можна розрізняти за предметом творчої діяльності (наукова, технічна, художня, соціальна, управлінська, політична, економічна, педагогічна, побутова), за віковими, культурними, національними та іншими ознаками. Творче мислення відбувається на таких рівнях, як операційний, предметний, рефлексивний та особистісний. Вони утворюють систему складових компонентів пізнавальної діяльності. А пошук людиною вирішення творчого завдання є рухом її думки по ієрархічно підпорядкованих рівнях. Верхівку цієї ієрархії утворюють особистісний і рефлексивний рівні, а основу — предметний та операційний. У процесі мислення вони функціонують як динамічна система.

А. Лук виділяє в творчій особистості такі характерні якості: готовність до ризику, імпульсивність, незалежність суджень, нерівномірність успіхів при вивченні різних навчальних предметів, почуття гумору, самобутність, пізнавальна скрупульозність, неприйняття на віру, критичний погляд на такі речі, які вважають «священними», сміливість уявлення та мислення.

У результаті розгляду особливостей креативного процесу й основних ознак творчості особистості можна виділити наступні основні ри­си, що характеризують розвинену творчу особистість: глибина і широ­та знань, уміння застосовувати їх у різних ситуаціях, сформована стійка потреба до постійного відновлення знань і набуття нових; цілеспрямоване прагнення до істини, здатність глибоко проникати в сутність проблеми, виявляти зв'язки між явищами, тобто здатність до аналізу та синтезу, уміння самостійно систематично працювати, нездоланне прагнення до самовдосконалення і самореалізації; конструк-тивний критицизм і самокритичність, уміння відмовитися від застарілих звичок і поглядів, погоджувати нове з колишнім особистісним досвідом і досвідом інших; науковий світогляд.

Отже, креативність виявляється у швидкості, точності, гнучкості, оригінальності мислення, багатій уяві, схильності до високих естетичних цінностей, ступеня деталізації проблеми, прояву наполегливості, цілеспрямованості, рішучості, працелюбності, систематичності у роботі.