85. Ігрова технологія навчання на уроках правознавства.

Ділові ігри дають можливість студенту закріпити і комплексно застосувати знання, одержані при вивченні різних дисциплін (адміністративне та кримінальне право, кримінальний процес), сформувати чітке уявлення про судочинство, засвоїти особливості колективної професійної діяльності в правоохоронних органах, набути навичок взаємодії з іншими учасниками процесу в майбутній роботі. Ігрові заняття можна розподілити на не імітаційні, що реалізуються на традиційних видах занять, та імітаційні, ігрові, застосування яких пов’язане з використанням нових форм занять. При не імітаційних методах активізація навчального процесу досягається в результаті постійно діючих прямих і зворотних зв’язків між викладачем та студентами.

Простішим, порівняно з діловою грою, імітаційним методом навчання є розігрування ролей, яке вимагає менше часу та засобів на розробку і впровадження.

Основними ознаками методу «розігрування ролей» є такі:

• наявність складного завдання або проблеми і розподіл ролей між учасниками;

• взаємодія учасників гри зокрема шляхом активної участі в розгляді конкретної юридичної справи, в судових або політичних дебатах;

• відмінність інтересів учасників; введення викладачем в процесі гри корегуючи умов; оцінювання результатів і підбиття підсумків гри викладачем.

Для проведення ділових ігор необхідно чітко визначити, який навчальний матеріал доцільно вивчати за допомогою такого методу; як пов’язати ділову гру з іншими методами викладання. Ділові ігри не повинні заміняти традиційні методи навчання, а раціонально їх доповнювати.

З метою посилення політичної та громадянської активності доцільно проводити ділову гру «Вибори в Миколаївську міську раду». В сценарії даного заходу суворо дотримано принципів виборчого права (все загальність, право обирати, рівність виборчих прав), тобто хід гри відповідав основним етапам проведення виборів на підставах сучасного законодавства. Кандидати виступали перед виборцями із передвиборчими програмами, в яких піднімалися злободенні проблеми нашого життя: політичні, соціально-економічні, культурні тощо. Серед команд-виборчих дільниць була створена творча атмосфера, толерантні взаємовідносини між учасниками, відповідне інформаційне забезпечення. Це було основою для готовності студентів до колективної співпраці, формувались потреби у знанні законодавства. Отже, проведення таких ділових ігор сприяє формуванню правового та політичного мислення. У розв’язанні проблем виховання та формування соціально-правової зрілості молоді центральне місце має процес перетворення особистості з об’єкта виховання в суб’єкт діяльності і пов'язаний з цим процес формування наукового світогляду як важливого елементу духовної культури.

Як зазначає Г.Х.Яворська, у процесі ділової гри вирішуються такі завдання:

• професійна і психологічна адаптація студента, що виступає в ролі оперуповноваженого карного розшуку;

• навчання курсантів творчому моделюванню, заданого конкретною оперативною обстановкою, її оцінка;

• прогнозування можливих варіантів дій злочинця відповідно до визначення тактики застосування сил і засобів оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ;

• прийняття студентами рішень щодо конкретної оперативної ситуації з подальшим її моделюванням на макеті.

При створенні ігрових макетів враховувалася специфіка кожної з досліджуваних тем курсу. Так, у курсі «Кримінальне право України» із загальної частини було виділено теми, інформаційний зміст яких давав можливість створювати типові оперативні ситуації, що найчастіше зустрічаються у практиці боротьби із злочинністю і піддаються моделюванню. Наприклад, з теми «Особистий розшук» після теоретичних занять проводилася ділова гра з використанням макета по відпрацюванню тактики застосування особистого розшуку при затриманні кишенькових злодіїв у громадському транспорті. За запропонованими викладачем вступними завданнями студенти, виступаючи у ролі оперуповноважених карного розшуку, моделювали в професійній «квазіситуації» тактику прийому і ведення спостереження за кишеньковими злодіями під час посадки в салоні пасажирського автобуса, уміння визначити об’єкт крадіжки і ймовірний спосіб її здійснення, дію із затримання злочинців «на гарячому». Приймаючи рішення, студент, відповідно до завдання, погоджував його з діями рухливої оперативної групи, завдання якої полягало у забезпеченні ситуації, необхідної для затримання злочинця.

Умови вступних завдань містили і деякі обов’язкові вимоги й умови застосування власного розшуку, саме те, що повинен засвоїти під час вивчення теорії той, кого навчають. Методика проведення гри передбачала аргументацію певних положень теорії під час ухвалення рішення. Нарешті, зміст і побудова вступних завдань, кожна з яких частина (етап) єдиного сюжету, вибудовувались на основі дотримання принципу «від простого до складного», тобто шляхом поступового ускладнення оперативної обстановки. При подачі матеріалу викладач, включаючись у гру, виступав у ролі злочинця, пропонував варіанти можливих дій, спонукаючи студентів оцінювати оперативну ситуацію, яка виникла, відповідно змінювати свою тактику. Усе це в цілому наближало гру до реальних умов практики боротьби з цим видом злочинництва. Приймаючи рішення, студенти доповнювали, уточнювали дії (гравців), пропонували інші варіанти дій. Під час розбору кожного наступного завдання викладач відповідав на питання, підбивав підсумки і демонстрував модель рішення, підготовлену на кафедрі.