Поради педагогічному працівнику

1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальну успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше ставатиме переможцем. А це може викликати неприязнь до неї інших учнів.

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини «вундеркінда». Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей – теж є неприпустимим.

4. Учителеві варто пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються[6, 37].

Педагог повинен бути не просто прикладом для наслідування, а справжнім авторитетом, інколи порадником і навіть другом. Обдаровані діти дуже чутливі, у них часто змінюється настрій. Вони гостро реагують на будь-які зауваження, тому вчитель має бути завжди готовий до клопіткої роботи.

Одна з головних цілей у роботі з дітьми для вчителя - це навчити учнів мислити. Діти завжди повинні знаходитися в пошуку, кожного разу відкриваючи для себе щось нове. У творчій обстановці завжди народжуються нові ідеї, задуми, виникає атмосфера співпраці, яка у свою чергу народжує смак до творчості, робить його привабливим для усіх. Кожен урок – це дослідження, це пошук. Діти вчаться аналізувати, міркувати, відстоювати свою точку зору. Виконується основне завдання школи – розбудити думку кожного учня.

Варто бути уважним і чуйним до учнів, підхоплювати їхні думки і оцінювати їх зразу, підкреслюючи оригінальність, важливість тощо.

Також визначні педагоги, наприклад К. Д. Ушинський, радять підкреслювати інтерес дітей до нового і заохочувати оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання. А тому потрібно вчити дітей систематичній самооцінці кожної думки. Не слід її відкидати. Крім того, учителеві треба виробляти у дітей терпиме ставлення до чужих понять, думок. Оскільки дуже часто обдаровані діти відзначаються великим егоцентризмом і зовсім або погано сприймають інших.

Педагог, що працює з талановитими дітьми, повинен пам’ятати, що у них завжди велика кількість ідей, а тому такі учні часто забувають безліч інших речей. Через це вчитель повинен бути уважним до своїх вихованців і не вимагати від них запам'ятовувати складні схеми, таблиці, формули, якщо це не є вкрай важливим.

Не потрібно забувати і про творчу атмосферу. Учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.

Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість.

Щоб розширити кругозір школярів можна разом переглядати цікаві кінофільми, в яких вирішуються проблеми творчого пошуку тощо.

Слід працювати і над страхом. Учитель повинен виховувати в учнів почуття захищеності і свободи – вільно виголошувати свої думки. Особливе місце посідає свобода творчості. Оскільки лише так обдарована дитина зможе проявити себе у всій повноті.

Хороший педагог завжди буде стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність, підкидати їм цікаві проекти, які можуть захоплювати й допомогти школярам розкрити в собі приховані таланти.

Серед характерологічних особливостей творчої особистості виділяють:

• відхилення від шаблону;

• оригінальність;

• ініціативність;

• наполегливість;

• високу самоорганізацію;

• працездатність [7, 15].

Особливості мотивації діяльності полягають у тому, що творча особистість знаходить задоволення не стільки у досягненні мети творчості, скільки у самому процесі. Найспецифічнішою рисою творця вбачається несамовитий потяг до творчої діяльності. Більшість авторів погоджується з тим, що творча особистість – це індивід, який володіє високим рівнем знань, потягом до нового, оригінального, який уміє відкинути звичайне, шаблонне... Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою дослідники вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально-психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою її успішного виконання. Деякі дослідники не дають прямого визначення творчої особистості, а розглядають певні специфічні її риси (інтелектуальні, характерологічні, особливості мотиваційної сфери тощо) і визначають творчу особистість як таку, якій ці риси в тій чи іншій мірі притаманні. А тому слід забезпечувати усі умови для обдарованих дітей, сприяти посиленню їхнього інтересу під час творчого процесу, створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви, допомагати оволодівати технічними засобами для записів тощо.

Особливу увагу слід приділяти й критичному сприйняттю дійсності. Вчитель повинен прищеплювати своїм учням потребу доводити починання до логічного завершення.

Важливу роль відіграють різного роду заохочення учнів, стимуляція їхньої діяльності.

Варто згадати ще й про поняття педагогічної творчості. У сучасній психолого-педагогічній літературі поняття педагогічної творчості трактується по-різному. В.І. Андрєєв розглядає поняття педагогіки творчості як «науки про педагогічну систему двох діалектично зумовлених видів людської діяльності: педагогічного виховання та самовиховання особистості в різних видах творчої діяльності і спілкування з метою всебічного та гармонійного розвитку творчих здібностей як окремої особистості, так і творчих колективів» [8, 17]. В.С. Шубинський визначає педагогіку творчості як особливу галузь педагогічної науки, яка займається виявленням закономірностей формування творчої особистості.

Мета педагогічної творчості вчителя полягає у створенні сприятливих психолого-педагогічних умов для розвитку потенційних можливостей кожного учня в навчально-виховному процесі. Ефективність розвитку дитини значною мірою визначатиметься освітнім середовищем, скоординованою діяльністю всіх суб'єктів, причетних до її виховання.

Педагогічна творчість учителя – це педагогічна діяльність, спрямована на розвиток потенційних можливостей кожного учня у навчально-виховному процесі для якої притаманні:

• виникнення протиріччя, проблемної ситуації;

• наявність об'єктивних (соціальні, матеріальні) і суб'єктивних (знання, уміння, особистісні якості, мотивація, творчі здібності) умов для творчості;

• об'єктивна чи суб'єктивна новизна й оригінальність процесу та результату;

• соціальна та особиста вага і прогресивність (педагогічна творчість учителя робить певний внесок у розвиток суспільства та особистості);

• діалектична взаємозумовленість впливу на розвиток як дитини, так і самого вчителя зовнішнього і внутрішнього саморуху особистості (виховання й самовиховання, розвиток і саморозвиток тощо) [16, 174].

Отже, творчий учитель – це особистість, яка характеризується високим рівнем педагогічної креативності (креативні риси особистості й додатково сформовані мотиви, особистісні якості, здібності, які сприяють успішній творчій педагогічній діяльності), відповідним рівнем знань предмету, який викладає, набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які, за сприятливих для педагогічної творчості учителя умов, забезпечують його ефективну педагогічну діяльність із розвитку потенційних творчих можливостей учнів. Творчість є необхідною складовою праці вчителя. Без неї неможливий педагогічний процес. Специфічна за своєю суттю творчість педагога має багато спільного не тільки з художнім, але й із науковим. Учитель дає науковим фактам, гіпотезам, теоріям якби нове життя, відкриваючи їм шляхи до розуму і серця своїх учнів. Творчість – необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості, а також розкриття таланту учня, його особистості. Творчість, розвиваючи здібності, формує педагогічну талановитість учителя й впливає на його вихованців.