1. Роль вчителя у формуванні творчої особистості

Під час роботи з обдарованими дітьми постійно виникають педагогічні й психологічні труднощі, обумовлені розмаїтістю видів обдарованості, зокрема віковою та прихованою, безліччю суперечливих теоретичних підходів і методів, варіативністю сучасної освіти, а також малою кількістю фахівців, професійно та особистісно підготовлених до роботи з обдарованим дітьми.

Існує думка, що обдаровані діти не потребують допомоги дорослих, не відчувають потреби в особливій увазі і керівництві. Але насправді такі діти найбільш чутливі до оцінки їхньої діяльності, поведінки і мислення, вони більш сприйнятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини і зв'язки. Обдарована дитина схильна до критичного ставлення не тільки до себе, але і до оточуючого. Тому педагоги, які працюють з обдарованими дітьми, мають бути досить терпимі до критики взагалі і себе зокрема.

Вчитель, який працює з обдарованими дітьми, має добре орієнтуватися у знаннях стосовно психологічних особливостей дітей і перш за все вміти роздивитися в дитині ознаки обдарованості.

Найважливішим в організації роботи з обдарованими дітьми є створення загального «поля креативності», яке сприяє розвитку творчих здібностей учнів, учителів. Виходячи з цього, у районі визначені головні завдання роботи з обдарованими дітьми:

• створення максимально сприятливих умов для розвитку обдарованих дітей;

• розробка й поетапне впровадження нового змісту освіти, інноваційних технологій навчання й виховання;

• створення сприятливих умов для самозростання, розвитку творчого потенціалу вчителів [6, 24].

Але надійним гарантом розвитку творчої особистості може бути лише творча праця вчителя. Учитель мусить бути готовим до постійного самовдосконалення, володіти передовими методиками навчання свого предмета, бути гнучким у спілкуванні, наполегливим, цілеспрямованим.

Кожна дитина – унікальна особистість зі своїми перевагами і недоліками, тому головним є пошук ключа – індивідуального підходу до кожного учня, зокрема учня обдарованого, з вираженою індивідуальністю, незалежністю. Незалежність – риса творчо обдарованої дитини. З такими дітьми, з одного боку, працювати легше, бо вони мають високі розумові здібності, а, з іншого, – важче, оскільки ці діти «знають собі ціну», потребують багато уваги, особливого ставлення.

У таких умовах важливим елементом професійної майстерності вчителя є знаходження індивідуального підходу до обдарованих дітей і вміння запропонувати їм такі види діяльності, які б відповідали їх запитам і здібностям. Для цього вчитель повинен володіти ефективними методами викладання, які мають за мету надання допомоги учневі в оволодінні знаннями; відповідають рівню їх інтелектуального і соціального розвитку; відповідають етапам розвитку пізнавальних здібностей обдарованого учня.

Важливо підхоплювати думки своїх вихованців, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового. Стимулювати і підтримувати ініціативу гуртківців, самостійність. Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви. Розвивати критичне сприйняття дійсності. Вчити доводити починання до логічного завершення. Учитель має надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження), використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят.

Під час опрацювання програмового матеріалу необхідно залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації. Також слід активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.

Методичну роботу з виявлення обдарованості учнів та її розвитку визначають декількома чинниками. Найважливіший з них – особистісний.

Викладач творчий, який сам прагне до досягнення високих результатів, є тим прикладом, що допомагає учневі цілком свідомо, з урахуванням своїх здібностей здійснити розвиток талантів. Вміння педагога методично правильно організувати цей процес згодом дасть учням змогу досягти високих результатів [13, 28].

З іншого боку, формальне ставлення вчителя до своїх обов’язків, лише прояв професійної майстерності і не більше залишає дитину поза межами пізнання свого таланту. У житті такі учні часто обмежуються рамками особистих стереотипів, сформованих дорослими. І часто молоді люди не можуть зіставити свої бажання із здібностями.

Викладач-особистість та середовище – це ще два найважливіші зовнішні чинники, які відіграють, на нашу думку, провідну роль у виявленні та розвитку талантів і здібностей особистості.

У психолого-педагогічній літературі виокремлюють чотири стратегії навчання академічно обдарованих дітей, що можуть застосовуватися в різних комбінаціях, а саме:

• Прискорення (проходження інтенсивних курсів навчання за спеціальними програмами);

• Поглиблення (більш глибоке вивчення тем чи дисциплін певних галузей знань);

• Збагачення (вихід за рамки вивчення традиційних тем за рахунок установлення зв'язків з іншими темами, проблемами чи дисциплінами). Це може здійснюватися в рамках традиційного освітнього процесу, а також через участь учнів у дослідницьких проектах, використання спеціальних інтелектуальних тренінгів розвитку тих чи інших здібностей тощо.

• Проблематизація (стимулювання особистісного розвитку учнів з використанням оригінальних пояснень, переглядом наявних відомостей, пошуком нових значень і альтернативних інтерпретацій) [17, 59].

Вчитель для навчання обдарованих дітей повинен оволодіти належними предметними, психолого-педагогічними і методичними знаннями; мати високий рівень інтелекту, широку ерудицію, творчий світогляд. Він також має постійно самовдосконалюватись, вчити і вчитись сам; бути ентузіастом, цілеспрямованим, наполегливим, впевненим у своїх силах, принциповим у важливих питаннях і водночас гнучким, коли йдеться про другорядне. Йому потрібно мати організаційні здібності для створення атмосфери творчості, розкутості, вільного ділового спілкування, спонукання до творчості, уміння слухати.

Важливо володіти даром навіювання, вміти аргументовано переконувати; бути неупередженим, справедливим, емоційно врівноваженим, тактовним, щоб не вплинути негативно на прагнення дитини до творчості, на її етичні вчинки; бути здатним до самоаналізу, самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків; налагоджувати з учнями партнерські стосунки; надавати дітям свободу вибору і прийняття рішень; володіти високим рівнем пізнавальної і внутрішньої мотивації, адекватною самооцінкою тощо. Як відомо, лише особистість може виховати особистість і тільки талант може виростити новий талант.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми.

1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4. Мати широке коло інтересів.

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.

7. Мати живий та активний характер.

8. Володіти почуттям гумору.

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду свої поглядів і до постійного самовдосконалення.

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

12. Володіти емоційною стабільністю.

13. Уміти переконувати.

14. Мати схильність до самоаналізу [6, 35].

Компетенція вчителя є важливим фактором у використані спеціальних методів навчання. Саме вчитель створює атмосферу, яка може надихати учня або руйнувати його впевненість у собі, заохочувати чи пригнічувати інтереси. Щоб створити таку атмосферу, педагог повинен використовувати такі творчі методи:

• стимулювати бажання учнів працювати самостійно;

• заохочувати до роботи над проектами, запропонованими самими учнями;

• переконувати учнів у тому, що вчитель є їхнім однодумцем;

• заохочувати до максимальної захопленості у спільній діяльності;

• виключати будь-який тиск на дітей, створювати розкуту атмосферу;

• надавати дитині свободу вибору галузі застосування своїх здібностей.

Формуванню творчої особистості сприяє дотримання вчителем під час організації навчальної діяльності таких принципів:

• принцип розвитку (передбачає врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів);

• принцип самодіяльності (має на меті діяльнісний підхід, за якого учні відчувають себе співучасниками навчального процесу, а ідеї вчителя повністю оволодівають ними);

• принцип самоорганізації (передбачає спонукання учнів до організації свого робочого місця, планування роботи по виконанню навчального завдання, здійснення самоперевірки).