62

Вступ

Обдарованість – це специфічне поєднання здібностей високого рівня, а також інтересів, потреб, що дозволяє виконувати певну діяльність на якісно високому рівні, відмінному від умовного «середнього рівня».

Дитяча обдарованість – складне і багатоаспектне явище. Існує безліч підходів до визначення обдарованості, точок зору на проблему обдарованості. Виникає гостра необхідність в особливих, науково обґрунтованих методах роботи з дітьми з різними видами обдарованості.

Проблема обдарованості в наш час стає все більш актуальною. Це насамперед пов'язано з потребою суспільства в неординарних творчих особистостях. Вона являє собою комплексну проблему, в якій перетинаються інтереси різних наукових дисциплін. Основними з них є проблеми виявлення, навчання і розвитку обдарованих дітей, зокрема на уроках технічного навчання.

Раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей є одним із головних завдань удосконалення системи освіти.

Розгляд унікального за своєю природою явища дитячої обдарованості вимагає підходу, що враховує як здібності, так і особливості особистості обдарованої дитини.

Мета нашої роботи спрямована на з’ясування та виокремлення особливостей технічної обдарованості, а також встановлення основних форм, методів та прийомів, що допомагають формувати творчу особистість на уроках трудового навчання.

Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:

• провести бібліографічну роботу щодо виявлення публікацій, які присвячені висвітленню проблеми дитячої обдарованості;

• з’ясувати особливості та види обдарованості;

• визначити умови формування технічно творчої особистості;

• проаналізувати роль вчителя у формуванні творчої особистості

• схарактеризувати основні форми, методи та прийоми роботи на уроках технології;

• скласти план-конспект уроку з трудового навчання на тему: «Оздоблення виробів із фанери та ДВП».

Цій проблемі присвятили свої дослідження: Веремійчик І.М., Волобуєва Т.Б., Дмітрієва О. А., Киричук В.О., Моляко В. О., Рибалка В.В. та інші.

Об’єктом дослідження є технічна обдарованість учнів.

Предмет дослідження – форми, методи і прийоми формування творчої особистості.

Практичне значення дослідження. Одержані результати мають значення для подальшого теоретичного осмислення категорійного апарату, який стосується технічної творчості в контексті вивчення проблеми технічної обдарованості та шляхів розвитку здібностей учнів на уроках трудового навчання. Матеріали роботи можуть бути використані в підготовці планів-конспектів вчителями середньої школи, написанні рефератів, а також у навчанні студентів. Також набутки роботи мають значення у подальшому дослідженні цієї теми.

У роботі використано такі методи дослідження:

• пошуковий – пошук інформації, її систематизування та узагальнення;

• порівняльний, за допомогою якого порівнювались задатки, нахили, здібності, обдарованість;

• синтетичний – надання характеристики видів обдарованості, здібностей тощо, виокремлення спільного;

• моделювання – при складанні плану конспекту уроку з трудового навчання.

Обсяг і структура дослідження. Робота складається з вступу, двох розділів, відповідно у першому розділі два підрозділи, а в другому – три; загальних висновків, списку використаної літератури. Структура роботи визначена особливістю теми.

Розділ 1. Технічно обдарована особистість. Її особливості

1. Поняття «обдарованість». Технічна обдарованість

Багато вітчизняних дослідників та вчених з інших країн вважають, що обдарованість людини – це сукупність природних здібностей та її особистісних характеристик, що проявляються на високому рівні та забезпечують успіх при виконанні певного завдання.

Більшість тлумачать обдарованість як складне і багатозначне поняття. Так, одні вчені розглядають його як загальні здібності, що зумовлюють широкі можливості людини для різних видів діяльності, інші – як комплекс задатків, що є своєрідними природними передумовами здібностей. Іноді цим терміном позначають індивідуальну характеристику пізнавальних можливостей і здібностей до навчання.

У словнику психологічних термінів подається таке визначення обдарованості – генетично обумовлений компонент здібностей, що розвивається у відповідній діяльності або деградує при її відсутності.

Вперше це поняття було вжито А. Треєм у розумінні слова «геній». У праці Хуана Уарте «Дослідження здібностей до наук», опублікованій у 1575 році, визначено види обдарування, які притаманні людському роду, мистецтва і науки, які відповідають кожному обдаруванню та ознаки за якими можна впізнати відповідне обдарування» [24, 25].

Як про психологічний чинник про обдарованість заговорили в середині ХІХ століття. Англійський науковець Ф. Гальтон висунув припущення про можливість існування загальної обдарованості. Пізніше у цій галузі почали працювати й інші вчені.

Зокрема, Карл Юнг, виступаючи з доповіддю «Феномен обдарованості» на з’їзді працівників середньої школи в місті Базель у 1942 році, зазначив, що обдарований – це той, хто несе світоч і обраний він для цього природою.

Німецький психолог В. Штерн вважав обдарованістю загальну здатність індивіда свідомо орієнтувати своє мислення на нові вимоги. Практично це загальна здатність психіки пристосовуватися до нових завдань і умов життя на якісно новому рівні. Кожна людина отримує в спадок комплекс природних якостей, які певним чином впливають на неї, її уподобання та дії.

Обдарованість є функцією всієї системи умов життєдіяльності в її єдності, функцією особистості. Вона нерозривно пов’язана з усім життям особистості й тому виявляється на різних етапах її розвитку. виявляється лише через свою співвіднесеність з умовами, в яких відбувається конкретна діяльність людини. З її допомогою реалізовуються внутрішні задатки й можливості індивіда, тобто внутрішні психологічні умови діяльності в їхньому співвіднесенні з вимогами, які ставить ця діяльність.

Це поняття означає особливо сприятливі внутрішні передумови розвитку дитини, внутрішню установку, спрямованість особистості, яка розвивається. Разом з тим, це й індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.

За Б. Тепловим обдарованість – це якісно своєрідне поєднання здібностей, від якого залежить можливість досягнення більшого чи меншого успіху у виконанні тієї чи іншої діяльності. Зі слів Л. Слободянюка, обдарованість – це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а ще й сукупність її особистісних характеристик. А ось на думку В. Чудновського і В. Юркевича обдарованість трактується як високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей [37, 12].

Сьогодні більшість психологів визнає, що рівень і характер розвитку обдарованості – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігрової, навчальної, трудової). У той же час не можна ігнорувати і роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального обдарування.

Важливе місце посідає і креативність, або творчий потенціал людини. Учені розглядають її як один з найважливіших і певною мірою незалежний фактор обдарованості. Американський психолог П. Торренс визначив креативність як процес, який породжується сильною потребою людини в знятті напруги, що виникає в ситуації невизначеності та дефіциту інформації.

Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну (розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності.

У сучасній науці загальна обдарованість (англ. general aptitude, gift) – рівень розвитку загальних здібностей, що визначає діапазон діяльностей, у яких людина може досягти великих успіхів. Вона є основою розвитку спеціальних здібностей, але сама являє собою незалежний від них фактор [7, 34]. Загальне розумове обдарування виявляється в опануванні всіх видів діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості.

Хоча Т. Циген навпаки стверджує, що загальної здібності інтелекту або обдарованості взагалі не існує.

Спеціальна обдарованість визначається співвіднесенням внутрішніх психічних умов із вимогами спеціальних видів діяльності. Це співвіднесення є не тільки абстрактним, а й реальним зв'язком, що зумовлює формування обдарованості. Спеціальні здібності визначаються нахилом до окремих спеціальних різновидів діяльності. Всередині тих чи інших спеціальних здібностей проявляється загальна обдарованість індивіда, що співвідноситься з більш загальними умовами провідних форм людської діяльності.

Спеціальні здібності визначаються тими об'єктивними вимогами, які ставить перед людиною певна галузь виробництва, культури, мистецтва тощо. Кожна спеціальна здібність – це синтез певних властивостей особистості, що утворюють її готовність до активної й продуктивної діяльності. Здібності не тільки проявляються, а й формуються в діяльності. Спеціальні здібності становлять продукт розвитку спеціальних видів діяльності, які мають провідне значення в загальному розвитку особистості. Продуктом же загального розвитку є обдарованість, яку С.Л. Рубінштейн називає загальною здібністю [11, 56].

Загальна обдарованість проявляється по відношенню до різних видів діяльності і виступає в якості основи їхньої продуктивності. Психологічним ядром загальної обдарованості є розумові здібності (або загальні пізнавальні здібності), навколо яких вибудовуються емоційні, мотиваційні та вольові якості особистості. Загальна обдарованість визначає, відповідно, рівень розуміння того, що відбувається, глибину емоційної сфери та мотиваційного залучення в діяльність, ефективності та саморегуляції.

Спеціальна обдарованість виявляє себе у конкретних видах діяльності і може бути визначена лише стосовно окремих галузей діяльності (музика, живопис, спорт і т.д.).

Загальна обдарованість пов’язана із спеціальними видами обдарованості. Зокрема, під впливом загальної обдарованості (показників ефективності пізнавальних процесів, саморегуляції і т.д.) прояву спеціальної обдарованості виходять на якісно вищий рівень освоєння конкретної діяльності (в галузі поезії тощо). У свою чергу, спеціальна обдарованість впливає на виборчу спеціалізацію загальних психологічних ресурсів особистості, підсилюючи тим самим індивідуальне своєрідність і самобутність обдарованої людини.

За особливостями вікового розвитку можна диференціювати ранню та пізню обдарованість.

Прикладом ранньої обдарованості є діти, які отримали назву «вундеркіндів». Вундеркінд (дослівно – «чудова дитина») – це дитина, як правило, дошкільного або молодшого шкільного віку з надзвичайними, блискучими успіхами в якому-небудь певному виді діяльності – в музиці, малюванні, співі і т.д. [11, 59].

За формою прояву можна виокремлюють явну та приховану обдарованість.

Явна обдарованість проявляється в діяльності дитини досить яскраво і чітко («сама по собі»), в тому числі і при несприятливих умовах. Досягнення дитини настільки очевидні, що його обдарованість не викликає сумніву. Тому фахівцю в галузі дитячої обдарованості з великим ступенем ймовірності вдається зробити висновок про наявність обдарованості або про високі потенційні можливості дитини. Він може адекватно оцінити «зону найближчого розвитку» і правильно намітити програму подальшої роботи з такою «перспективним дитиною». Проте далеко не завжди обдарованість виявляє себе настільки явно [11, 63].

Прихована обдарованість проявляється в діяльності дитини в менш вираженою, в замаскованій формі. Внаслідок цього з'являється небезпека помилкових висновків про відсутність обдарованості такої дитини. Його можуть віднести до числа «неперспективних» і позбавити допомоги і підтримки, необхідної для розвитку її здібностей.

Причини прихованої обдарованості багато в чому пов'язані з наявністю особливих психологічних бар'єрів. Вони виникають на шляху розвитку та інтеграції здібностей і істотно спотворюють форми прояву обдарованості. Приховані форми обдарованості – це складні за своєю природою і часто непередбачувані за характером прояву психічні феномени. Масштаб обдарувань дитини з прихованою обдарованістю досить важко.

За ступінем сформованості обдарованості можна виділити актуальну і потенційну обдарованість.

Актуальна обдарованість – це психологічна характеристика дитини з такими готівкою (вже досягнутими) показниками психічного розвитку, які проявляються в більш високому рівні виконання діяльності в конкретній предметній області в порівнянні з віковою і соціальною нормою. У даному випадку, безумовно, мова йде не тільки про навчальну, а про широкий спектр різних видів діяльності.

Потенційна обдарованість - це психологічна характеристика дитини, який має лише певні психічні можливості (потенціал) для високих досягнень в тому чи іншому виді діяльності, але не може реалізувати свої можливості в даний момент часу в силу їх функціональної недостатності. Розвиток цього потенціалу може стримуватися поруч несприятливих причин (важкими сімейними обставинами, недостатньою мотивацією, низьким рівнем саморегуляції, відсутністю необхідної освітнього середовища і т.д.)

У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).

За видом діяльності обдарованість класифікують:

• практична

• теоретична (пізнавальна)

• художньо-естетична

• комунікативна

• духовно-ціннісна [18, 27].

У практичній діяльності, зокрема, можна виділити обдарованість у ремеслах, спортивну та організаційну обдарованість. У пізнавальній діяльності знаходить реалізацію інтелектуальна обдарованість різних видів. У художньо-естетичної діяльності виділяються, наприклад, хореографічна, сценічна, літературно-поетична, образотворчий і музична обдарованість. У комунікативній діяльності, перш за все, слід виділити лідерську обдарованість. І, нарешті, в духовно-ціннісній діяльності ми відзначаємо обдарованість у створенні нових духовних цінностей та смислів, служіння людям.

Кожен вид обдарованості передбачає одночасне включення всіх рівнів психічної організації з переважанням того рівня, який найбільш значущий для даного конкретного виду діяльності.