1918 Р. Повстанні і два курені Легіону усс, що прибули з Буковини. Згодом

до них приєдналися робітники, студенти і навіть патріотично налаштована

молодь із Наддніпрянщини. Найбільшою проблемою для УГА став брак

старших офіцерських кадрів, особливо штабних, які б мали вищу військову

освіту і досвід планування операцій.

Перші військові частини створювалися стихійно. Вони мали напів-

партизанський характер і самостійно дбали про забезпечення особового

складу продовольством і боєприпасами. Однак на початку січня 1919 р.

було проведено реорганізацію збройних сил ЗУНР у регулярну армію. Всі

військові формування були зведені у три корпуси. Кожний мав по чотири

бригади, що складалися з піхотних куренів, полку артилерії, кінної сотні,

сотні зв’ язку, технічної сотні і допоміжних одиниць. Загальна мобілізація і

формування нових військових частин відбувалися швидко та організовано,

ідо весни 1919 р. у складі УГА було 126 тис. вояків (52 тис. з них мали фронтовий

досвід).

Таким чином, боротьба західноукраїнського населення за самовизначення

завершилася створенням власної національної держави. До її

будівництва активно залучилися політичні партії, громадські рухи і різні

соціальні верстви.__

18. Західноукраїнські землі до закінчення Першої світової війни входили до складу Австро-Угорської імперії. Напередодні її поразки національно-визвольний рух пригнічених народів посилився. Українські політичні діячі почали готуватися до створення власної держави. 19 жовтня 1918 р. вважається днем проголошення на західноукраїнським землях держави, що пізніше дістала назву Західноукраїнська Народна Республіка. Наміри українських політиків суперечили планам поляків, котрі вели підготовку до утворення польської держави, до складу якої планували включити західноукраїнські землі. В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські військові з'єднання, що були в складі австро-угорської армії, взяли під контроль Львів, наступного дня — інші міста Галичини.  Керівниками нової влади були Євген Петрушевич та Кость Левицький діячі поміркованого, ліберально-демократичного спрямування, які прагнули Демократичних реформ із збереженням класового миру в суспільстві. Було запроваджено 8-годинний робочий день, оголошено про початок аграрної реформи. Національні меншини дістали широкі права, їхнім представникам у майбутньому парламенті було обіцяно 30% депутатських місць. Йдучи назустріч загальнонародному прагненню возз'єднання всіх українських земель у межах незалежної держави, керівники ЗУНР і УНР пішли на переговори про створення єдиної держави. 22 січня 1919 р. у Києві на площі біля Софійського собору було проголошено Акт Злуки УНР і ЗУНР. ЗУНР дістала назву Західна область УНР (ЗО УНР) і одержала повну автономію. Зовнішня політика ЗУНР, як і внутрішня, була надзвичайно складна. З перших днів свого існування Республіка опинилася в стані війни з Польщею. Спроби добитися міжнародного визнання ЗУНР закінчилися невдачею. Представники Антанти натомість визнали права Польщі на окупацію Східної Галичини. Під натиском польських військ в кінці травня Галицьких уряд спочатку переїхав до Тернополя, а потім — до Станіслава і нарешті змушений був податися в напрямі до р. Збруч, що розділяла Галичину й Велику Україну. Нарешті президент Петрушевич дав наказ своїй армії перейти р. Збруч і з'єднатися з частинами військ Директорії. Це сталося 16 липня 1919 р. Таким чином, через 9 місяців свого існування ЗУНР була ліквідована, а народ опинився в польській неволі, далеко гіршій за австрійську. Як і УНР, ЗУНР формувалася в надзвичайно несприятливій зовнішній обстановці. З перших днів свого існування вона опинилася в стані війни з Польщею, яка прагнула встановити контроль над Західною Україною. 21 листопада, після тритижневих боїв, українські війська залишили Львів. Столицю ЗУНР перенесли до Тернополя, а потім до Станіслава. Одночасно йшла організація регулярного війська ЗУНР, яке дістало назву Українська Галицька Армія (УГА). Деякий час УГА стримувала наступ поляків. Але сили були нерівні. ЗУНР опинилася в міжнародній ізоляції. Антанта погоджувалася на передачу Галичини Польщі, щедро допомагаючи їй озброєнням і спорядженням, перекидаючи в Західну Україну найбоєздатніші польські війська. В 1919 р. УГА була проведена блискуча наступальна операція, що ввійшла до історії як Чортківська офензива. 25 тис. українських солдатів і офіцерів примусили відступати 100-тисячну польську армію. Проте наприкінці червня українські війська відступили до Збруча, де з'єдналися з частинами армії УНР. ЗУНР увійшла до історії як героїчний епізод у боротьбі українського народу за незалежність, вільний, демократичний розвиток.

19. -------

20. У січні — лютому 1919 р. українські збройні формування розпочали

активні бої за визволення Львова від поляків, які утримували його щ,е з

осені минулого року.

Для цього була спланована Вовчухівська операція, що почалася 16 лютого

1919 р. Через три дні українські формування взяли місто в облогу. Для

поляків склалася критична ситуація. Але у справу втрутилася Антанта.

Вона відправила до Львова місію для переговорів з українським урядом.

Делегація вимагала від українців припинити наступ і укласти перемир’ я

на фронті. Керівництво ЗУНР, виступаючи за мирне розв’язання польсько-

українського конфлікту, погодилося на це. Однак у подальшому місія в

ультимативній формі стала наполягати на розмежуванні західноукраїнських

земель так, идоб до Польщі відійшло 40 % території Східної Галичини,

зокрема Львів і Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн. Українська

сторона відкинула загарбницькі пропозиції і відновила наступ на фронті.

У кривавих боях українські підрозділи розгромили поляків у районі

Вовчухова. Однак на цьому їх успіх закінчився. Поляки вдало скористалися

перемир’ям, перегрупували свої війська і зробили контрнаступ. Виснажені

тривалими боями українські частини відступили. Звільнити Львів вони так

і не змогли.

У квітні 1919 р. до Польщі з Франції прибула добре озброєна армія генерала

Ю. Галлера, що мала 100 тис. вояків. Вона призначалася для боротьби

з більшовиками, але польський уряд використав її проти Галицької армії. 15 травня Польща розпочала наступ по всьому фронту. Українська

Галицька армія поступалася полякам і відступила на схід. 24 травня в тил

українським воякам ударили румунські війська. Вони окупували Покуття

разом із Коломиєю і Снятином. УГА опинилася затиснутою біля Чортко-

ва на південному сході Галичини. У цей критичний момент президентові

Є. Петрушевичу були надані надзвичайні права диктатора. Він зумів навести

порядок у військах і припинив анархію. Галицька армія здійснила

Чортківську наступальну операцію і заволоділа Тернополем, а згодом Ожи-

довом і Белзцем. Але наступальні бої вичерпали останні сили галичан,

до того ж вони постійно відчували дефіцит зброї. УГА перейшла до оборони.

Поляки перекинули на цю ділянку фронту кілька нових, добре озброєних

дивізій і прорвали український фронт. Українська Галицька армія змушена

була переправитися па лівий берег річки Збруч, де згодом об’ єдналася

з Армією У HP. Уся територія ЗУНР була окупована Польщею.