11. Недоліки вимови та способи постановки задньоязикових звуків

Задньоязиковими зімкненими приголосними є [ґ], [к] Задньоязиковий щілинний [х]

Механізм утворення: г, к – губи і зуби набувають положення наступного гол. Кінчик язика при ізол. Вимові відтягується від нижніх різців, в спол з гол і, е набл до передніх різців. А в спол зі зв- кінчик язика посув у рот порожнину. Задня частина спинки язика підтягується вгору до мякого піднебіння і утворює з ним зімкнення. Затвір, який утвор в результаті зімкнення прорив під натиском видих повітря, мяке піднеб підняте, голос складки вібрують г, не вібр к

Недоліки вимови капацизм і гамацизм замість зв х чується характ негол щиголь. Пропуски зв., заміна на пер язикові зв т д або на щілинні к на х г на г або д

Прийоми постановки Імітаційний – просимо наслідув квохкання курки, від кахикання

Механічний спосіб від тя, дя накладаєм шпатель на передню част язика і всередину рота тя-тя-дя-кя-ка.

Недоліки вимови зв х- па рахітизм- заміна щілинного зв на зімкнений х на к

Постановка х виробляється імітацією зігрівання рук видихом пов.

12. Клінічне і психолого-педагогічне обстеження заїкуватих

Обстеж. заїкуватих має бути комплекс. і передбач. психолого-пед. і логопед. вивч. заїкуватого, а також аналіз результ. мед. обстеж. Лікар визнач. сомат., невролог. і психіч. стан заїкуватого. Логопед обстежує стан мови заїкув., особ­лив. його особист., мотор. Починаючи обстеж., логопед має ретельно вивч. мед. і псих.-пед. докум.. Ця докум. може містити дані про стан інтелекту, слуху, зору (висн. фахівців: психоневр., ото­ларинг., офтальм.). Крім того, документ. може охоплювати характер., складені вихователем, учителем, психологом та іншими фахівцями.

Обстеж. зазвичай передб. три ет.:-збир. анамн. даних;-обстеж. стану мови і моторики;

-вивч. особист. особлив. заїкуватого. Анамнест. дані про індивід. особлив. розв. мовл. і мотор. заїкув. дають можливість логопеду прав. оцінити його стан, а потім сплан. роб.Основ. компон. логопед. обстеж. є складаня логопедом на кожного заїкув. характер. мовлен. стану - «мовлен. статусу». Логопед складає цю і характер. перед поч.. корект. роб. із заїкуватим Вивч. особист. особлив. заїкуватого може Проводитися як логопедом, так і психологом.Основи методики логоцедичного обстеження заїкуватих і способи реєстрації його результатів можна подати за такою схемою.

Анкетні дані:

Прізвище, ім'я, по батькові обстежуваного.

Дата народження (рік, місяць, число).

Домашня адреса, телефон.

Де виховується або навчається дитина: вдома, у дитячому Дошкільному закладі, шко^(загальноосвітній або спеціальній), терміни перебування в них. Місце навчання або роботи підлітка 1 дорослого.

Прізвище, ім'я, по батькові батьків, їхній вік, професія, Місце роботи.

Склад родини.

Скарги батьків (вихователів, вчителів або самого заїкуватого).

13. Недоліки вимови та способи постановки шиплячих звуків при дислалії

До групи шиплячих входять такі звуки [ш],[ж],[ч],[дж].

Недоліки вимови:

• міжзубна вимова (кінчик язика просувається між зубами);

• боковий сигматизм (бічні края язика не притискаються до кутових зубів, повітря проходить між зубами та щоками);

• носовий сигматизм (корінь язика примикає до м’якого піднебіння, яке опускається і утворює прохід в ніс для повітря);

• губно-зубний сигматизм (нижня губа підтягується до верхніх зубів утворюється звуження через яке проходить струмінь повітря, утворюється звук [ф]);

• призубний сигматизм (кінчик язика знаходиться на рівні щілини між верхніми і нижніми різцями і заважає вільному проходженню повітря);

• призубний парасигматизм (кінчик язика набуває зімкненого елементу замість щілинного [ш] змінюється на [т], [ж] на [д]);

• шиплячий парасигматизм (свистячі та шиплячі звуки звучать однаково, не чітко);

• свистячий парасигматизм (шиплячі замінюються на свистячі);

• відсутність злиття африкатів.

Недоліки вимови шиплячих усувають шляхом вироблення правильної артикуляції в результаті освоєння способів і місця творення звуків.

На підготовчому етапі діти засвоюють назви органів артикуляції. Артикуляційні вправи спрямовані на те, щоб утворити щілину між кінчиком язика і піднебіння, узгоджувати рухи язика і рухи губ (спосіб за наслідуванням).

Коли звук спотворений, звук [ш] ставиться як не існуючий.

На основі артикуляції звуків [с], [з] постановка звуків [ш], [ж] відбувається поступовим переведенням кінчика язика від нижніх різців за верхні альвеоли. Увага дитини фіксується на вимовлені звуків [с], [з], язик поступово рухаємо вгору. За необхідності здійснюємо контроль за щоками та губами.

Механічний спосіб:

Дитину просимо 2-3 рази вимовити звук [с], при відкритому ротикові підключаємо зонд №5 і з його допомогою переводимо кінчик язика у верхнє положення і регулюємо ступінь його підйому до нормальної вимови звука [ш]. Увага дитини не фіксується на звукові, який ставиться. За допомогою зонда відбувається первинна автоматизація. Просимо дитину вимовляти склади са-со-су і зондом переводимо язик в верхнє положення, якщо фонема вимовляється правильно звертаємо на неї увагу дитини.

Подолання вад вимови звуків [ч], [дж] відбувається після подолання вад вимови [ш], [ж].

Традиційним прийомом постановки є використання сполучень типу адж, атш. Таке сполучення спочатку вимовляється повільно, потім швидше, поки звуки [дж] чи [тш] не зіллються. Постановка пом’якшених африкатів формуються успішніше в сполученні цих звуків з голосним [і].