44. Технології розвитку фонематичних процесів у дітей із вадами звукової сторони мовлення.

Розвиток фонематичних процесів при корекції мовних вад слід починати з найперших етапів роботи.

Фонематичне сприймання: використовуються ігрові вправи, на яких логопед демонструє звуки:

- немовленєві (шурхіт бумаги, стук у двері, музичні інструменти, шелест листя)

-мовленнєві(почин з голосних)

всі звуки даються: тихо-голосно, високо-низько, твердо-мяко, високо-дзвінко.

Потім склади – та-та-та

Слова – тато-мама

фрази

Робота з розвитку фонематичного сприймання передбачає спроможность виконувати дії за мовленнєвими інструкціями: уміння розрізняти слова-пароніми, наслідувати мовні звуки, виділяти склади із заданим звуком серед інших з опорою на слухове сприймання.

Для цього існують ігрові вправи, що розвивають фонематичні уявлення. Їх мета – навчити виділяти спільний звук у запропонованих назвах малюнків, відгадках та ін.

Для розвитку фонематичного аналізу доцільно використовувати їх у такій послідовності:

• визначення першого, останнього звука у слові;

• визначення звука в середині слова;

• визначення послідовності та кількості звуків у слові.

45.Технології сенсо-моторного розвитку дітей із пмр.

Крім традиційних методик, які призначені для безпосереднього Крім традиційних методик, які призначені для безпосереднього впливу на мовленнєву функцію, в логопедії використовують Програми розвитку сенсомоторної сфери дитини з ППФР.

Програма «Дельфіни» (Москва, МДПУ, Семенович А. В., Ланіна Т. Н.) розрахована на три місяці корекційної роботи. Ідеально – 2-3 заняття на тиждень (по 45-60 хв.).

На І етапі діти навчаються відчувати своє тіло і керувати ним. Рухи (загальна, дрібна, артикуляційна моторика) мають синхронний характер.

ІІ етап – ці вправи набувають реципрокного характеру (лат. receptiо - приймаю; прийом інформації за допомогою рецепторів; рецептор – отримати – периферична частина кожного аналізатора).

ІІІ етап – сформовані автоматизми інтегруються у взаємодію з рухами очей: узгоджені, а потім реципрокні координації.

Заняття поділяють на дві частини: у 1-й діти виконують вправи разом із логопедом; у 2-й – працюють із батьками (механічна гімнастика для рук). Під час індивідуальної роботи з дітьми із ЗНМ її (гімнастику) доцільно давати на початку роботи.

Програми ОРС (формування оптимального рухового стереотипу) – це найбільш економний, притаманний індивіду комплекс рухів, який характеризується зовнішньою і внутрішньою гармонією рухів тіла. Програми ОРС спрямовані на нормалізацію м’язового тонусу, на активізацію діяльності нервової системи, на моторно-вісцеріальну оптимізацію, на вирівнювання загальних для сучасних дітей вихідних недорозвинень опорно-рухового апарату (ДЦП – окремо).

Виділяють чотири рівні ОРС, які формуються у розвиваючому предметно-руховому середовищі.

Перший рівень у формуванні ОРС стосується оптимальної статики, постави і постановки стопи. Він пов’язаний із розвитком стійкості рівноваги, орієнтації дитини у гравітаційному полі по відношенню до опорної поверхні.

Другий рівень формування ОРС пов’язаний із основними маніпуляціями і локомоціями: плаванням, повзанням, ходьбою, бігом, побутовими та спортивними рухами.

Другий рівень дуже тісно пов’язаний із розвитком основних рухових якостей – сили, швидкості, координації, спритності, витривалості, гнучкості. ОРС основних маніпуляцій і локомоцій тісно пов’язаний із формуванням статики, постави і рухів.

Третій рівень формування ОРС стосується психоемоційних та музично-ритмічних рухів. Він передбачає оптимальну проекцію емоційних і біоритмічних особливостей особистості в музично-ритмічній сфері предметно-рухового середовища (танець, виразні рухи, хореографія, співи).

Четвертий рівень формування ОРС відноситься до високосоціалізованих рухів, тонкої моторики кисті і артикуляції. Він пов’язаний із розвитком другої сигнальної системи, з соціальною адаптацією особистості.