Психологічний супровід гіперактивної дитини:

1) Чим раніше діагностується гіперактивність у дитини, тим швидше можна досягти позитивного успіху.

2) У разі діагностування гіперактивності обов'язкова взаємодія з лікарем.

3) Фізична реабілітація дитини: спеціальні вправи, займатися спортом, зарядкою, щоб було фізичне навантаження.

4) Поведінкова корекція: правило «носій», яке ефективне в початкових класах, а також застосовувати похвалу до дитини.

5) Змінювати форми заохочення, використовувати середню перспективу. Ні в якому разі не використовуємо гроші як заохочення!

6) Покарання гіперактивної дитини має відбуватися відразу ж після проступку (пояснюємо дитині чому, розкриваємо перспективи, якщо критикуємо дитину, то критикуємо її проступок, а не її особистість).

7) Скласти разом з дитиною список того, що вона зобов'язується робити і те, чого вона не буде робити. Цей список дитина має написати сама і прикріпити його на видному місці, там де знаходиться більше всього.

8) При гіперактивній поведінці постійно акцентуємо увагу на те, що зроблено.

9) Не виявляти гіперопіку та жорсткі вимоги до дитини (вимагати тільки те, що дитина може реально реалізувати, враховувати її можливості).

10) Бажана корекція поведінки батьків (вони мають стримуватися, говорити тихо, не проявляти агресивність, уповільнювати свої рухи та дії).

11) Гіперактивна дитина має дотримуватися правильного режиму (обов'язкова зміна праці та активного відпочинку, вчасно лягати спати, не пізніше 22:00).

12) У школі доцільно посадити дитину з гіперактивною поведінкою на першу парту перед вчителем.

13) В молодшому шкільному віці використовувати фізкульт хвилинки.

14) В процесі уроку доцільно пропонувати певні доручення, які допоможуть дитині виплеснуту енергію (принести крейду, води, полити квіти та ін).

15) Якщо гіперактивна дитина досягла високих досягнень, то обов'язково продемонструвати їх в класі перед усіма учнями.

16) Оптимальна стратегія «домовляння» з гіперактивною дитиною [25].

3. 2 Корекційна робота психолога з дітьми, що мають гіперактивну поведінку та рекомендації

Для проведення корекційно-розвивальної програми було сформовано групу з 10 осіб (учні 4-Б класу), які мають низький рівень концентрації уваги та занижену самооцінку та потребують психокорекційної роботи психолога.

Для корекції гіперактивної поведінки дітей молодшого шкільного віку була використана програма корекційно-розвивальних занять Тетяни Фролової (психолог ЗОШ №95, м. Київа) «Допомога гіперактивним дітям». Додаток 3.

Мета програми: корекція емоційної сфери і поведінки гіперактивної дитини та формування соціально-адаптивної поведінки, навчання навичок саморегуляції.

Завдання програми:

• створити сприятливі умови для розвитку уваги, контролю над імпульсивністю та управління руховою активністю;

• сприяти підвищенню в дітей самооцінки, впевненості у своїх силах через засвоєння нових навичок, покращення успішності у навчанні та повсякденному житті;

• учити дітей поважати близьких людей, розвивати навички ефективної соціальної взаємодії;

• формувати почуття відповідальності за особисті вчинки;

• виховувати культуру мовлення;

• сприяти ефективній взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу.

Програма передбачає 10 занять із гіперактивними учнями по 30-40 хвилин 2-3 рази на тиждень після уроків.

Вік учасників: молодший шкільний вік.

У програмі використані методики, вправи, ігри, дібрані за такими напрямами: • розвиток уваги; • зняття м'язового та емоційного напруження (релаксація); • розвиток навичок вольової регуляції; • закріплення вміння спілкуватися. Форма роботи: групова (до 12 дітей).

Групова психодіагностика відбувалася на базі Навчально-виховного комплексу: Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №34 - Економіко–правовий ліцей «Сучасник» - Дитячо-юнацький центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області. Кількість дітей, що підлягали діагностуванні 10 осіб, учні 4-Б класу. Групова діагностика проводилась з метою дослідити дітей з гіперактивною поведінкою.

Діагностичний інструментарій: методика П’єрона-Рузера: визначення рівня концентрації уваги молодших школярів, методика дослідження самооцінки «Сходинки» Т. Дембо, С. Рубинштейн були отримані такі результати: