Лекція №6 Тема: Правове регулювання безготівкових розрахунків План лекції:

1. Характеристика розрахункових відносин.

2. Поняття безготівкових розрахунків.

3. Форми безготівкових розрахунків.

4. Поняття, види та порядок оформлення розрахункових документів, які використовуються при проведенні безготівкових розрахунків.

5. Поняття та види платіжних систем.

Література:

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.

3. Закон України «Про банки i банківську діяльність» від 07.12.2000 р.

4. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 р.

5. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затверджено Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року.

6. Положення про здійснення операцій з використання спеціальних платіжних засобів: 3атверджено Постановою Правління НБУ від 30.04.2010 року.

7. Ващенко Ю.В. Банківське право / Навчальний посібник. - К.: "Центр учбової літератури", 2006 р.

8. Гетьманцев Д.О., Шуклiна Н.Г. Банківське право / Навчальний посi6ник – К.: "Центр учбової літератури", 2007 р.

Зміст лекції:

1. Характеристика розрахункових відносин.

В Україні, як і в інших державах світу, багато уваги приділяється організації грошових розрахунків, створюються особливі розрахунково-платіжні системи, у центрі яких знаходяться банки як спеціалізовані грошово-кредитні установи.

В залежності від форми використання грошових коштів розрізняють дві сфери розрахунків:

1. сфера готівкових розрахунків, яка обслуговується законними грошовими знаками держави;

2. сфера безготівкових розрахунків, яка обслуговується платіжними засобами в депозитній формі та в формі комерційних боргових зобов’язань (вексель, чек тощо).

Головним чином, готівкові кошти обслуговують рух доходів і витрат населення, приватних громадян, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, приватних підприємців. Безготівкові розрахунки використовуються між підприємствами, установами, організаціями та дедалі більшою мірою населенням.

Між обігом готівкових і безготівкових коштів існує тісний зв’язок. Так, безготівкові кошти підприємств конвертуються в готівку при видачі заробітної плати працівникам. Останні обмінюють одержану зарплату в підприємствах торгівлі та сфери побуту на товари і послуги. Після цього виручка, одержана в касу підприємств, знову надходить на їх поточні рахунки і далі рухається у безготівковому порядку. Таким чином, обороти готівкових і безготівкових коштів взаємно доповнюють і обумовлюють один одного.

Термін «розрахунки» розглядають в декількох зна­ченнях. По-перше, під розрахунками розуміють будь-який спосіб припинення зобов'язань (як грошових, так і негрошових) між сто­ронами, в тому числі виконання зобов'язання в натурі та зарахування однорідних зустрічних (послідовних) вимог (широке значення терміна «розрахунки»). По-друге, під поняттям «розрахунки» розу­міють саме грошові зобов'язання (обов'язки) сторін, платежі (вузь­ке значення терміна «розрахунки»). У цьому значенні поняття «роз­рахунки» нерідко обмежують сферою безготівкових розрахунків, які здійснюються суб'єктами господарювання через фінансово-кредитні установи. Терміни «розрахунки» та «розрахункові право­відносини» не є тотожними. Розрахункові правовідносини — це врегульовані нормами права відносини, які виникають у процесі здійснення безготівкових розрахунків через установи банків або небанківські фінансові установи. Тобто, обов'язковим суб'єктом цих правовідносин є банк або небанківська фінансова установа.

Підставою правового регулювання розрахункових відносин є ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» 2001р.

Основний зміст розрахункових правовідносин розкривається в принципах, на яких ґрунтується організація безготівкових розрахунків, зокрема:

1) усі підприємства та організації зобов’язані зберігати свої кошти — як власні, так і позикові — на рахунках в установах банку, за винятком залишків готівки в їх касах у межах встановленого банком ліміту;

2) розрахунки між підприємствами й організаціями здійснюються, як правило, безготівковим способом через банки;

3) безготівкові розрахунки проводяться за діючими формами розрахунків;

4) суб’єкти господарювання мають право вільного вибору умов про попередню оплату товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, закріплених у законодавстві;

5) платежі проводяться за рахунок коштів платника або за рахунок банківського кредиту;

6) списання коштів з рахунків клієнтів здійснюється тільки за їх розпорядженням, або за їх згодою (акцепта);

7) при проведенні розрахункових операцій банки контролюють додержання підприємствами, організаціями розрахункової та договірної дисципліни. До господарюючих суб’єктів, які порушують правила розрахунків, банки застосовують відповідні санкції.

У відносинах, що виникають між установами банків і власниками рахунків під час розрахунків, беруть участь, як правило, три суб’єкти (продавець, покупець-платник і банк).

Отже, розрахункові правовідносини регулюються як цивільно-правовими, так і фінансово-правовими нормами. Договірні відносини і відносини між продавцем і покупцем, які укладають договори про продаж продукції, надання послуг або виконання робіт, при проведенні розрахункових операцій, а також відносини з приводу відкриття рахунків у кредитній установі регулюються цивільно-правовими нормами. Відносини, що виникають внаслідок діяльності кредитних установ, регламентація прав і обов’язків власника рахунка і банку регулюються фінансово-правовими нормами і мають імперативний характер, що не дає змоги сторонам чинити за своїм волевиявленням.