Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MK2_ukr_mova.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
47.53 Кб
Скачать

1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування

Спілкування – 1) це природна потреба людини, необхідна для взаємодії з іншими людьми та суспільства в цілому; 2) Це процес обміну інформацією між людьми, основна мета, якого забезпечення розуміння необхідною інформацією; 3) Це активна взаємодія людей, тобто оцінювання дій один одного; 4) Це пізнання себе та іншого.

Комунікація є складовою ланкою спілкування тому, що в процесі спілкування відбувається обмін інформацією, тобто комунікація.

Комунікація буває: вербальною; невербальною ( міміка, жести).

Складовими комунікативного процесу є:

- відправник – особа, яка передає інформацію;

- повідомлення;

- канал передавальної інформації;

Найбільш поширеними функціями спілкування є:

- інформаційна;

- регулятивна – коригування власної поведінки;

- афективна – характеризує сферу людини, в свою чергу спілкування впливає на емоційний стан людини.

2. Види професійного спілкування.

Види спілкування:

1. За специфікою суб’єктів:

- міжособистісне – спілкування між 2 особами;

- між групове – спілкування між особистістю та групою;

- міжсоціумне – спілкування суспільства.

2. За кількістю учасників:

- само спілкування;

- міжособистісне ( 2 людини);

- групове (від 2 до 5);

- публічне ( від 20 осіб);

- спілкування масове.

3. За тривалістю:

- постійне;

- періодичне;

- короткотривале;

- довготривале.

3. Типи і форми професійного спілкування.

Типи спілкування:

- вербальне ( усне, словесне);

- невербальне ( обмін інформацією між людьми за допомогою тіла).

Залежно від способу сприймання інформації, кількості учасників, форми спілкування можна поділити на такі види: контактне (безпосереднє), дистанційне (телефонне, селекторне), діалогічне (з одним співрозмовником), монологічне (доповідь, промова), міжперсональне (нарада, колоквіум), масове (збори, мітинг), офіційне, або функціональне (пов’язане зі службовою діяльністю), приватне, або інтимно-сімейне (у невимушеній, неформальній обстановці), анонімне (між незнайомими – вулиця, транспорт)..

4. Етапи спілкування

Перший етап - підготовка до спілкування – підбір та збирання матеріалу, схема та план.

Другий етап - орієнтація в ситуації і встановлення контакту. Це початок спілкування. Якщо проігнорувати цей етап, зустріч може закінчитися і не розпочавшись (через образу, брак часу тощо).

Третій етап - обговорення проблеми. Цей етап передбачає аргументацію своєї позиції та контраргументацію позиції співрозмовника.

Четвертий етап - прийняття рішення.

П'ятий етап - вихід із контакту. Вихід із контакту не менш важливий, ніж його початок, бо від цього може залежати продовження співробітництва у майбутньому.

6. Ораторське мистецтво, його функції та закони

Ораторське мистецтво — це мистецтво впливу на слухачів. Оратор впливає на людину всебічно: на її розум, почуття, орієнтацію, настрої, бажання, вчинки та дії.

Ораторська мова – це систематизована сукупність мовних засобів граматичного, лексичного та фонетико-орфоепічного рівнів, дібраних відповідно до потреб стилю, підстилю, жанру і організованих у живий (промову) або писаний текст за законами риторики.

Ознаками ораторської мови є наявність у ній: логосу. етосу ,пафосу.

Ораторська мова характеризується такими особливостями:

– за тематикою вона є суспільно важливою і проблемною;

– за формою реалізації – писемно-усною;

– за відношенням до форми – книжно-розмовною;

– за функціональним типом мовлення – синтезом усіх елементів розповіді, опису, роздуму, доказу, спростування;

– за характером реалізації – підготовчо-імпровізаційною.

Предмет ораторського мистецтва розкривається через низку законів: аудиторії, стратегії, тактики, мовного (мовленнєвого), ефективної комунікації (динаміки діяльності оратора) та контрольно-аналітичного (рефлексії).

Сутність закону аудиторії є наступна: не існує безадресних промов. Тобто, кожна промова має свого певного, конкретного адресата, аудиторію, і чим краще оратор знає свою аудиторію, чим ретельніше він окреслить її портрет, тим ефективнішою буде його промова.

Закон стратегії своїм змістом має розробку основних напрямків промови програми діяльності з урахуванням характеристики аудиторії.

Під тактикою оратора розуміється сукупність принципів, способів і засобів (прийомів) реалізації стратегії, тобто розгортання й доведення тези.

Мовний закон має змістом положення про те, що не можна говорити однаково в різних аудиторіях. Кожна аудиторія потребує як певної лексики і певного стилю.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]