
- •Поняття про методику української мови в початковій школі як науку, її предмет, мета і завдання.
- •Наукові основи і джерела методики навчання української мови в початковій школі.
- •Методи наукового дослідження в методиці навчання української мови в початковій школі як науці.
- •Зміст і побудова курсу методики навчання української мови в початковій школі.
- •Зміст державного стандарту початкової загальної освіти
- •Зміст «Програми з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів (1-4 класи)»
- •Принципи, методи, дидактичні засоби навчання української мови в початковій щколі
- •Урок як основна форма навчально-виховного процесу з рідної мови
- •Нестандартні уроки української мови в поч. Школі
- •Українська мова як навчальний предмет
- •Психологічні і лінгвістичні засади методики навчання грамоти
- •Читання і письмо – основні складові навчання грамоти
- •Засвоєння звукової системи української мови у взаємозв’язку з графічною
- •Короткий огляд історії методів навчання грамоти
- •Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти
- •Основні періоди й етапи навчання грамоти
- •Добукварний період
- •Букварний період
- •Робота над іншими видами мовленнєвої діяльності в період навчання грамоти
- •Післябукварний період
- •Особливості уроків навчання грамоти у малокомплектній школі
- •Особливості методики вивчення розділу «Мова і мовлення»
- •Особливості методики вивчення розділу «Текст»
- •Робота над текстом у 1-2 класах
- •Робота над текстом у 3-4 класах
- •Значення знань із синтаксису в початкових класах
- •Вироблення початкових уявлень про речення і його будову
- •Формування поняття про речення
- •Робота над засвоєнням понять «основа речення», «головні члени речення»
- •Робота над засвоєнням синтаксичного зв’язку між членами речення
- •Вивчення однорідних членів речення
- •Ознайомлення зі складним реченням
- •Види вправ із синтаксису та пунктуації
- •Завдання вивчення лексикології в початковій школі
- •Наукові засади методики навчання елементів лексикології в початковій школі
- •Організація вивчення лексикології на уроках рідної мови
- •Основні принципи опрацювання лексичних тем
- •Види вправ з лексики
- •Поняття про слово
- •Робота над переносним значенням слів
- •Робота з багатозначними словами
- •Робота з синонімами
- •Вивчення антонімів
- •Засвоєння молодшими школярами явища омонімії
- •Методика лексичного розбору
- •Елементи фразеології в навчанні рідної мови
- •Характеристика словника молодшого школяра
- •Словникова робота в початковій школі
- •Методика вдосконалення дитячого мовлення на лексичному рівні
- •Словниково-логічні вправи
- •Методика роботи з діалектизмами
- •Наріччя та говори на території України
- •Загальні мовні особливості говорів
- •Діалектна лексика на території України
- •Особливості методики вивчення частин мови
- •Етапи і методика формування граматичних понять
- •Методика вивчення іменника
- •Методика вивчення прикметника
- •Методика вивчення займенника
- •Методика вивчення дієслова
- •Методика вивчення прислівника
- •Методика ознайомлення з числівником
- •Методика ознайомлення зі службовими словами
- •Особливості методики вивчення розділу «Будова слова»
- •Завдання та етапи вивчення морфемної будови слова
- •Лінгвістичні засади методики вивчення морфеміки і словотвору в початковій школі
- •Пропедевтика словотворчої роботи в 1-2 класах
- •Засвоєння молодшими школярами понять із галузі морфеміки і словотвору
- •Поглиблення знань учнів про морфемну будову слова та словотворення під час вивчення основних частин мови
- •Робота над значущими частинами слова в аспекті розвитку мовлення молодших школярів
- •Особливості методики вивчення фонетики і графіки
- •Ознайомлення з особливостями голосних і приголосних звуків
- •Вивчення теми «Голосні звуки та позначення їх буквами»
- •Вивчення теми «Приголосні звуки. Тверді та м'які приголосні, способи позначення їх на письмі»
- •Вивчення теми «Дзвінкі і глухі приголосні»
- •Вивчення теми «Склад», «Наголос»
- •Звуковий і звуко-буквений аналізи, методика їх проведення
- •Орфографія як предмет вивчення; поняття про орфограму; лінгвістична природа написань
- •Психологічні основи методики навчання орфографії
- •Процес формування орфографічних дій і навичок правопису
- •Умови формування в учнів орфографічної грамотності
- •Правила правопису. Робота над їх засвоєнням
- •Види правописних вправ. Методика їх проведення
- •Орфографічний розбір
- •Методика роботи над фонетичними написаннями
- •Засвоєння молодшими школярами морфологічних написань
- •Особливості засвоєння смислових написань.
- •Запам’ятовування історичних написань
- •Робота над пунктуацією на уроках рідної мови
- •Орфографічні та пунктуаційні помилки. Робота над ними до розділу «методика вивчення орфографії»
Правила правопису. Робота над їх засвоєнням
Поняття «орфограма» конкретизується під час вивчення орфографічних правил. До правил учень удаватиметься, розпізнаючи орфограми. Не менш важливі орфографічні правила для організації практичної роботи з метою формування правописних умінь і навичок. Сучасна методична література класифікує всі орфографічні правила на такі типи:
1. Одноваріантні правила, які пропонують для однієї й тієї самої фонетичної чи граматичної ситуації лише один варіант написання
2. Двоваріантні правила містять указівку щодо написання, коли є вибір одного написання з двох варіантів. В українській орфографії таких правил небагато. Це: правила написання відмінкових закінчень іменників (-ою, -ею, -єю; -ом, -ем), прийменників і префіксів, префікса з- (с-), великої букви у словах тощо. Такі правила мають свій алгоритм — не менше двох дій, виконання яких дає можливість здійснити учневі вибір правильного написання, користуючись фонетичними, граматичними чи семантичними орієнтирами.
3. Правила-рекомендації, інструкції щодо виконання дій, пов’язаних із перевіркою написання слова. Приклади — правила перевірки слів з ненаголошеними [е], [и] в корені, дзвінкими й глухими приголосними на зразок просьба, молотьба. Алгоритми цих правил найскладніші. Наприклад, щоб перевірити, яку букву голосного слід писати в слові с…рий (підвал), учневі необхідно вимовити слово відповідно до правил орфоепії, виявити в ньому наголошений склад, перевірити, в якій частині слова ненаголошений голосний звук. А далі слід скористатися рекомендацією правила: змінити або дібрати таке споріднене слово, в якому голосний кореня буде під наголосом (сиро, сирість). Порівняти слова с…рий, сиро, сирість і визначити правильне написання: сирий.
Цілком зрозуміло, що правила зі складними алгоритмами засвоюються молодшими школярами зі значними труднощами. Отже, щоб забезпечити усвідомлення логічної структури двоваріантних правил і правил-рекомендацій, необхідно організувати на уроці ситуацію, коли учні самі виведуть правило індуктивним шляхом, на основі спостережень і аналізу мовних фактів. Готуючись до опрацювання орфографічної теми, учитель, крім аналізу лінгвістичної природи написання, має чітко визначити, які вміння необхідні учням для перевірки орфограми. Так, засвоєння правопису слів з ненаголошеними [е], [и] в корені спирається на вміння швидко й безпомилково визначати місце наголосу в слові, розрізняти наголошені й ненаголошені голосні, вміти правильно знаходити в слові корінь, добирати споріднені слова або утворювати словоформи, свідомо вибирати з низки слів перевірні слова. У такий спосіб учитель з’ясовує вузлові питання теми, які мають перебувати в центрі уваги, суміжні знання і вміння, на які в ході роботи слід спиратися, конкретні труднощі, які доведеться долати. У роботі над орфографічним правилом методисти виділяють етапи:
1) Постановка навчальної задачі шляхом створення проблемної систуації, метою якої є мотивація вивчення правила.
2) Колективне виведення правила.
3) Робота над формулюванням правила й уточненням необхідного способу дії.
4) Первинне закріплення.
Складні орфографічні правила методисти радять розчленовувати, допомагаючи таким чином учням усвідомити їх структуру і запам’ятати. Так, прочитавши правило перевірки слів з ненаголошеними [е], [и] в корені, слід поставити учням низку запитань:
— Зі скількох частин складається правило?
— Про що йдеться в кожній із них?
— Яка з частин, на вашу думку, є головною?
Корисно структуру цього орфографічного правила подати у вигляді схеми:
1. Що потрібно перевіряти? (Букви, що позначають ненаголошені голосні [е], [и])
2. Де потрібно перевіряти? (У корені слова).
3. Як потрібно перевіряти? (Змінити або дібрати споріднене слово).
4. Чим потрібно перевіряти? (Наголошеним звуком).
Такий підхід до правила правопису слів з ненаголошеними [е], [и] в корені створює надійне підґрунтя для вивчення іншого правила з подібною алгоритмічною структурою (про позначення звуків [х], [дь], [зь] у корені (легко, боротьба, просьба). Після його засвоєння слід запропонувати учням зіставити обидва правила і зробити висновок, чим вони схожі і чим відрізняються.
У шкільній практиці навчання орфографії досить поширеними є пам’ятки, які можуть подаватися в готовому вигляді або складатися під керівництвом учителя. У такий спосіб молодші школярі засвоюють технологію користування орфографічним правилом, особливо на початкових етапах роботи за алгоритмом. Ось як виглядає пам’ятка «Вживання апострофа після префіксів»:
1. Вимов і послухай слово.
2. Визнач, чи є в слові префікс.
3. Якщо префікс є, перевір, на який звук він закінчується.
4. Якщо на приголосний звук, виділи перший звук кореня.
5. Якщо корінь починається зі звука [й] (букви я, ю, є, ї), пиши апостроф.
Орфографічні правила, як і визначення мовних понять, учням необхідно запам’ятати. Ідеться не про зазубрювання, а про свідоме запам’ятовування. Під час виконання різних орфографічних вправ учні багаторазово повторюють формулювання правила, яке вивчають, обґрунтовують правильність власної думки, переносять знання на новий мовний матеріал. Отже, засвоєння орфографічного правила є складним і багатоступеневим процесом. Засвоїти правило — означає не тільки знати його формулювання й алгоритм використання, але також уміти застосовувати правило в умовах висловлювання власних думок, у писемному мовленні. Щоб оволодіти безпомилковим письмом як видом мовленнєвої діяльності, орфографічна навичка має стати автоматизованою. А для цього слід багато разів повторити певні дії, виконати велику кількість вправ.