70. Поглиблення знань учнів про морфемну будову слова та словотворення під час вивчення основних частин мови

Знання з морфеміки і словотвору, засвоєні учнями на уроках з розділу «Будова слова», закріплюються і поглиблюються під час вивчення частин мови. Школярі усвідомлюють специфіку творення слів різних лексико-граматичних розрядів. Працюючи над словотвірними засобами кожної з основних частин мови, вони осмислюють системність словотворення, органічний взаємозв'язок між морфемною структурою слова і способом його творення, лексичним значенням та комплексом граматичних ознак похідного слова. Важливим засобом повторення матеріалу, закріплення й удосконалення аналітичних умінь учнів є мовний розбір (морфемний з елементами словотвірного). Він не тільки тренує дітей у членуванні структури слів різних лексико-граматичних розрядів, а й сприяє відтворенню ними максимального обсягу відомостей з цього розділу мовознавства.

Узагальнення знань учнів про морфемну будову слова є результативним, якщо вчитель постійно дбає про розвиток пізнавальних здібностей дітей, озброює їх умінням виділяти найголовніше з вивченого матеріалу. Оскільки в основі логічного мислення лежать операції порівняння, класифікації, узагальнення, а також аналізу і синтезу, вчитель поступово відпрацьовує в учнів уміння використовувати їх у навчальній діяльності. Важливими навичками молодших школярів є групування мовних фактів та виявлення принципу, за яким здійснюється їх класифікація. Бажано, наприклад, частіше визначати, за якою ознакою слова, записані на дошці, об'єднано в групи: учительський, шахтарський, школярський; прибити, приклеїти, прибігти, при­гвинтити, припливти.

Вправи у групуванні споріднених слів доцільно завершувати визначенням лексико-граматичного розряду кожного слова. Наприклад, виписавши з тексту слова зелений, зелень, зеленіють, школярі не тільки доводять, що ці слова мають однаковий корінь зелен- (зелень), а й те, що вони є різними частинами мови.

Важливо постійно наголошувати на тому, що корінь зберігається в усіх споріднених словах, а за допомогою префікса і суфікса утворюються нові слова, які належать або до тієї самої частини мови, або ж до іншої (друг — дружити, дружба, дружний, дружній, подруга, подружитись).

Ураховуючи те, що знання учнів про формальні ознаки частин мови дуже обмежені, слід якомога частіше показувати їм граматичну значущість закінчення. Наприклад, дібрати іменники жіночого роду із закінченнями -а, -я; прикметники в множині із закінченням -і; дієслова теперішнього часу із закінченням -е. Таким чином, школярі поступово засвоюють граматичне значення закінчення як частини слова. Вони оволодівають умінням добирати і вживати в мовленні різні граматичні форми змінюваних слів. Це готує учнів до повноцінного засвоєння понять про словосполучення і речення. Цікавими й корисними для учнів є завдання «одягнути» корінь, щоб одержати слова різних частин мови. Наприклад: риб- (рибина, рибалка, риболовля, рибалити, рибний, риб'ячий).

У процесі виконання різноманітних завдань школярі мають практично засвоїти, що найпоширенішим способом творення похідних іменників є суфіксальний. Причому іменники можуть творитися як від самих іменників, так і від прикметників та дієслів. Прикметники ж найчастіше творяться від іменників за допомогою суфіксів (хліборобський), а також від прикметників (негарний). Дієслова в сучасній українській мові творяться як від основ інших частин мови (іменників, прикметників), так і від дієслів. Віддієслівне творення за допомогою префіксів дає можливість передати різні відтінки в значенні дії. Отже, учні мають усвідомити, що префікс змінює лексичне значення слова, що приєднанням префікса можна утворити нові слова (розсипати, написати).

Доречно звернути увагу учнів на такі мовні явища, як перехід слів з однієї частини мови в іншу (синій — синіти), творення іменників жіночого роду від іменників чоловічого роду (школяр — школярка), заміна словосполучень ім. + ім. словосполученнями прикм. + ім. (портфель зі шкіри — шкіряний портфель).

Ознайомлення з морфологічним способом словотворення на уроках української мови має пропедевтичний характер.