61. Методика вивчення дієслова

Система вивчення дієслова передбачає ознайомлення молодших школярів із граматичними ознаками цієї частини мови та формування навичок ужи­вання дієслів у мовленні. Дієслово вивчається в усіх класах початкової школи:

1. клас: ознайомлення зі словами — назвами дій; постановка питання що робить? що роблять?; співвіднесення слова і дії;

2. клас: слова, які відповідають на питання що робити? що зробити? що робив? що буде робити? (дієслова);

3. клас: загальне поняття про дієслово як частину мови; зв'язок дієслова з іменником; неозначена форма дієслова; значення дієслова в мові й мовленні; змінювання дієслів за часами; правило написання не з дієсловами; використання дієслів у власних висловлюваннях;

4. клас: узагальнення і розширення знань про дієслово як частину мови; неозначена форма дієслова (початкова форма); змінювання дієслів за особами і числами в теперішньому і майбутньому часі; І і ІІ дієвідміни дієслова; особові закінчення дієслів І і ІІ дієвідмін; дієслова на -ся (літературна вимова і правопис); використання дієслів в усних і письмових висловлюваннях різних типів.

Загальне уявлення про слова — назви дій починає формуватися з добукварного періоду навчання грамоти. Вправи з дієсловами мають органічно включатися в роботу з розвитку навичок мовленнєвої діяльності, засвоєння першокласниками знань про мову та вироблення у них мовних умінь. Діти користуються дієсловами, відповідаючи на запитання учителя за текстом чи малюнком та будуючи запитання, відтворюючи діалоги з прослуханих чи прочитаних казок і розповідей, перека­зуючи невеликі прослухані тексти, повторюючи зразки зв'язних висловлювань, запропонованих учителем, тощо.

Важливо, щоб учні помічали зв'язок між тим, що слово називає дію і відповідає на питання що робить? що роблять?. З цією метою, організовуючи навчальну діяльність дітей за малюнками, сторінками букваря, зошита для письма

1. У 1 і 2 класах важливо навчити учнів правильно ставити питання до різних граматичних форм, які трапляються в реченнях і текстах, і, навпаки, добирати відповідні дієслівні форми до поставленого дієслівного питання: що робити? — копати; що зробив? — скопав; що роблять? — копають; що робитимуть? — ко­патимуть і т. ін. Учитель має брати до уваги те, що дієслова в текстах Букваря вжито в усіх трьох часових формах. Тому, не ознайомлюючи першокласників з граматичними термінами теперішній, минулий, майбутній час, доцільно вчити їх ставити до дієслів різного часу, виду, особи і числа, а в минулому часі — і різного роду граматичні питання що робить? що робила? що зробили? що буде робити? що зробилося? і т. ін.

Працюючи у 3 класі над темою «Змінювання дієслів за часами», учні мають навчитися: розрізнювати часові форми дієслів; ставити питання до дієслів різних часових форм; змінювати дієслова за часами у формах доконаного і недоконаного виду (без уживання термінів) за допомогою питань що робить? що зробить? що робив? що зробив?; розрізнювати часові форми дієслів у тексті, використовувати їх у власних висловлюваннях.

Важливо стимулювати учнів до називання різних дій, які вони виконують у момент мовлення, виконували раніше або ще виконуватимуть. Далі, працюючи з підручником, учні складають речення на основі спостережень за змінами в при­роді про те, що: 1) відбулося вчора; 2) відбувається сьогодні; 3) відбудеться через місяць.

Аналіз мовного матеріалу допомагає учням усвідомити, що дієслова можуть називати різні дії: 1) яка відбувається тоді, коли про неї говорять; 2) яка відбувалася раніше, ніж про неї говорять; 3) яка відбудеться після того, як про неї сказали. Від цього залежить і питання, яке ставимо до дієслова.

У процесі сприймання та первинного усвідомлення вчитель повідомляє учням, що дієслова змінюються за часами (є три часи: теперішній, минулий і майбутній:

У процесі вивчення теми слід працювати над формуванням в учнів умінь правильно використовувати видо-часові форми дієслів у текстах. Ефективними є завдання на зміну форм дієслів у тексті.

У 4 класі доцільно практикувати різноманітні творчі роботи (перекази, творчі диктанти, диктанти із завданням, твори), спрямовані на засвоєння категорії часу. Можна давати учням такі завдання: розповісти про події, що відбулися раніше, вживаючи дієслова минулого часу; прочитати оповідання, в якому розповідається про події, що відбуваються зараз, і переказати його зміст, уживаючи дієслова в майбутньому часі, тощо.

У 3—4 класах школярі вчаться змінювати дієслова минулого часу за родами з опорою на навчальну таблицю та за зразком, ставити дієслова минулого часу в по­трібну родову форму за питанням щоробив(-ла, -ло)?, що зробив(-ла, -ло)?Ознайомлення з цим матеріалом у 3 класі доцільно розпочати з аналізу тексту.

Учням пропонуємо знайти дієслова минулого часу в однині і визначити, з іменниками якого роду вони зв'язані. Діти переконуються, що дієслова мину­лого часу, які означають дію одного предмета, можуть зв'язуватися з іменниками чоловічого, жіночого, середнього роду. Учитель пояснює, що від цього залежить і рід дієслова: якщо дієслово минулого часу зв'язане з іменником середнього роду, то воно теж стоїть у формі середнього роду.

Важливо, щоб учні засвоїли питання та закінчення дієслів різного роду: чоловічий рід — що робив? що зробив?— нульове закінчення; жіночий рід — що робила? що зробила? — закінчення -а; середній рід — що робило? що зробило? — закінчення -о. Матеріал для сприймання доцільно подати у вигляді таблиці.

Роботу над темою «Неозначена форма дієслова» у 3 класі вчитель може розпочати з аналізу запропонованого у підручнику тексту.

Це допомагає учням запам'ятати, на які питання відповідають дієслова в нео­значеній формі та як закінчуються. Робота над визначенням у підручнику поглиб­лює знання дітей: неозначена форма закінчується на -ти або -тися, рідше ть, -ться.

Необхідно, щоб учні сприймали неозначену форму як початкову форму дієслова (4 клас). Слід підкреслити, що саме цю форму дієслів наводять усі словники, з неї потрібно розпочинати розбір дієслова як частини мови.

Спочатку дієслівні форми недоконаного і доконаного видів вводяться у словосполучення і речення, і тільки після цього учням пропо­нуються тексти, насичені обома цими формами.

Саме поняття «неозначена форма» розкривається перед учнями поступово, у процесі вивчення часу, особи і числа дієслів. Зіставляючи неозначену форму з особовими, часовими і числовими, учні переконуються, що вона справді неозначена, бо не вказує ні на час, ні на особу, ні на число, а лише дає узагальнену назву дії.

Відповідно до вимог програми учні 4 класу мають знати:

1) дієслова тепе­рішнього і майбутнього часу змінюються за особами і числами (є 1-ша, 2-га, 3-тя особа однини і множини);

2) усі дієслова поділяються на дві дієвідміни.

У процесі вивчення цього матеріалу необхідно сформувати в дітей такі вмін­ня:

змінювати дієслова за особами і числами в теперішньому і майбутньому часі за зразком (таблицею);

уживати ці дієслівні форми в реченнях і зв'язних ви­словлюваннях;

переконструйовувати навчальні тексти шляхом заміни дієслівних форм відповідно до поставленого завдання;

визначати дієслова, які належать до і ІІ дієвідміни з опорою на закінчення в 3-й особі множини; V використовувати навчальну таблицю для визначення особи дієслів теперішнього і майбутнього часу, їх закінчень у різних особових формах.

Поняття і термін «особа» для учнів не нові, оскільки вони це засвоїли під час вивчення займенника. Знання про особові займенники 1, 2, 3 особи однини і множини стануть опорними для учнів під час вивчення теми «Зміна дієслів за особами і числами».

Для спостереження треба використати таблицю з колонками: число, особа, відповідає на питання, приклади дієслів.

У процесі виконання завдання учні мають можливість узагальнити, що дієслово змінює своє закінчення в однині та множині залежно від особи займенника.

Важливо навчити школярів визначати особу і число дієслова за допомогою займенника, питання та закінчення. Найпростіше учням спочатку добирати займенник до дієслова: пишу — що я роблю? — 1 особа однини;

пишемо — що ми робимо? — 1 особа множини.

Для виконання вправ на добір дієслів у відповідній формі учитель орієнтує дітей на дотримання такої послідовності:

1) дієслово пов'язати з іменником;

2) до іменника підставити займенник;

3) визначити особу і число займенника;

4) вжити дієслово в такому самому числі та особі.

Вивчення змінювання дієслів за особами і числами готує учнів до засвоєння поділу дієслів на дієвідміни («Перша і друга дієвідміни дієслів»).

З метою сприймання та первинного усвідомлення учнями матеріалу слід організувати спостереження за таблицею змінювання дієслів теперішнього і май­бутнього часу в однині та множині:

• Прочитайте дієслова. Порівняйте закінчення. Чим вони відрізняються? (В одних закінченнях є буква и, ї (-иш, -їш, -имо, -їмо, -ите, -їте), а в інших — е, є (-еш, -єш, -емо, -ємо, -ете, -єте). Назвіть закінчення дієслів у 3 особі множини.

Учитель повідомляє, що дієслова залежно від особових закінчень поділяються на дві дієвідміни:

до І дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини мають

закінчення -уть,- ють, а в інших особових закінченнях е, -є;

до ІІ дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини мають закінчення -ать, -ять, а в інших особових закінченнях и, -ї.

Визначити дієвідміну дієслова учням допоможе колективне складання схе­ми:

1) ставимо дієслово у форму 3-ї особи множини;

2) визначаємо закінчення;

3) якщо закінчення -уть, -ють — І дієвідміна; якщо закінчення -ать, -ять —

2. дієвідміна.