54. Загальні мовні особливості говорів

55. Діалектна лексика на території України

56. Особливості методики вивчення частин мови

У програмах початкових класів вивчення граматики посідає чільне місце, бо саме в цих класах учні ознайомлюються з будовою рідної мови, оволодівають навичками практичного її вживання. У початкових класах вивчається матеріал, який є базовим для свідомого оволодіння мовою в середніх класах. Так, за час навчання в 1—4 класах учні повинні одержати відомості про будову слова і роль морфеми, ознайомитися з частинами мови (іменником, прикметником, дієсловом, займенником, прислівником, числівником) та їх граматичними категоріями (роду, числа, відмінка, часу, особи та ін.), засвоїти елементи синтаксису (загальне поняття про словосполучення і речення, речення розповідні, питальні, спонукальні, головні та другорядні члени речення (без уживання термінів), звертання у спонукальних реченнях, однорідні члени речення).Елементи морфології і синтаксису вивчаються в кожному з початкових класів. Матеріал розташований у порядку наростаючої складності. Наприклад, у період навчання грамоти школярі ознайомлюються зі словами, що є назвами предметів, ознак і дій (без уживання термінів «іменник», «прикметник», «дієслово»). У наступних класах учні будуть вивчати такі частини мови, як іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово, прислівник та їх граматичні категорії.

57. Етапи і методика формування граматичних понять

У молодшому шкільному віці формується початкова система граматичних понять. Здійснюється це не одразу. Одні граматичні поняття засвоюються учнями за кілька уроків (наприклад, поняття про корінь, суфікс чи пре фікс). Інші (іменник, прикметник, дієслово) формуються протягом усіх чотирьох років навчання дітей у школі. Ця робота складається з таких компонентів, як сприймання окремих однорідних мовних явищ, абстрагування, виділення істотних для певної групи явищ ознак, узагальнення їх у спеціальному слові-терміні. Граматичні поняття можна засвоїти, спираючись тільки на логічну роботу мислення. Так, у початкових класах учні вивчають морфемну будову слова, частини мови, речення. У зв’язку з цим засвоюють поняття «корінь», «суфікс», «префікс», «за кінчення», «іменник», «прикметник», «займенник», «діє слово», «прийменник», «підмет», «присудок» тощо. Щоб оволодіти цими поняттями, учням потрібно здійснити складну розумову роботу: вичленувати (абстрагувати) істотні ознаки, об’єднати (узагальнити) їх в одну групу, засвоїти (осмислити) спеціальну термінологію.

Процес формування граматичного поняття «частини мови» умовно можна поділити на чотири етапи

Перший етап формування граматичних понять поля гає в аналізі мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття. Виконанням таких розумових операцій, як аналіз і синтез, на цьому етапі учні абстрагуються від лексичного значення слів і виділяють граматичні ознаки, типові для даного мовного явища. Зокрема, для формування поняття «частини мови» слід розвивати в учнів уміння абстрагувати ся від конкретного лексичного значення слів і об’єднувати їх за спільними граматичними ознаками, тобто здатністю відповідати на однакові питання (що? або що робить?, що? або який?).

Другий етап формування граматичних понять полягає в узагальненні істотних ознак, установленні зв’язків між ними та у введенні терміна. Після того як учні навчилися, наприклад, ставити питання до окремих частин мови і визначати групи слів як такі, що є узагальненими назвами предметів чи дій, тобто виділяти істотні ознаки кожної частини мови, вводяться спеціальні терміни — «іменник», «прикметник», «дієслово». Своєчасне ознайомлення учнів з терміном веде до швидкого виділення, уточнення і міцного засвоєння поняття, але вводити термін потрібно тільки після того, як учні усвідомлять його значення на конкретному матеріалі.

Третій етап формування граматичних понять полягає в уточненні суті ознак поняття і зв’язків між ними. Наприклад, учні усвідомили важливу ознаку поняття «частини мови»: щоб визначити, до якої частини мови належить слово, потрібно знати не тільки його лексичне значення, а й на яке питання слово відповідає. Водночас із цим учні засвоюють і окремі граматичні ознаки частин мови: рід і число іменників та прикметників, час дієслів; опановують інші істотні ознаки частин мови — здатність іменників і прикметників змінюватися за відмінками і числами, а дієслів — за особами і числами, наявність родових форм у цих частин мови.

Четвертий етап формування граматичних понять по лягає в конкретизації вивченого поняття завдяки виконанню вправ, які вимагають практичного застосування одержаних знань.

Кожне самостійне слово становить єдність двох значень — лексичного і граматичного. Граматичним називається таке додаткове абстрагуюче значення, яке виражає різні відношення слова, що супроводять його лексичний зміст. Якщо кожне слово має окреме лексичне значення, то граматичні значення характерні не для одного слова, а для цілої групи, розряду слів. Граматичних значень у слова може бути декілька. Формування в молодших школярів окремих граматичних понять розпочинається з 1 класу і продовжується протягом усього початкового навчання, поступово розширюючись і поглиблюючись.

Програмою для середньої загальноосвітньої школи (1—4 класи) передбачено поступове поглиблення знань про граматичні ознаки кожної частини мови:

1 клас: ознайомлення зі словами — назвами предметів, ознак, дій, постановка до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять?.

2 клас: формування початкового уявлення про частини мови; про те, що слова поділяються на групи залежно від того, на яке питання вони відповідають; слова, які відповідають на питання хто? що? (іменники); слова, які відповідають на питання який? яка? яке? які? (прикметники); слова, які відповідають на питання що робити? що зробити? що робив? що буде робити? (дієслово); службові слова, до яких не ставлять питань, але без яких майже неможливо побудувати речення:

3 клас: формування узагальненого поняття про частини мови (іменник, прикметник, дієслово); ознайомлення із сукупністю граматичних та лексико-граматичних ознак, властивих кожній частині мови: роль у мовленні, узагальнене лексичне значення, категорії, функції в реченні.

4 клас: поглиблення знань про морфолого-синтаксичні особливості кожної частини мови (іменник, прикметник, дієслово): змінювання іменників та прикметників за відмінками, дієслів — за особами і числами, у минулому часі — і за родами; загальне уявлення про числівник як частину мови; поняття про займенник як частину мови; особові займенники; поняття про прислівник як частину мови.

Слід пам’ятати, що засвоєння частин мови, уміння розпізнавати їх у ряді різних лексем чи в тексті ґрунтується передусім на усвідомленні учнями: 1) їх лексичних ознак (іменник — назва предмета; прикметник — назва ознаки; дієслово — назва дії); 2) на вмінні правильно поставити до слова граматичне питання; 3) на врахуванні формально-граматичних показників кожної частини мови (характерні закінчення, суфікси, зв’язок з іншими частинами мови в словосполученні і реченні).

Тому, опрацьовую чи кожну частину мови, учні з’ясовують такі питання:

1. Що ця частина мови означає?

2. На яке питання відповідає?

3. Як (за чим) змінюється?

4. Яким членом речення найчастіше виступає?

5. З якою частиною мови вступає в зв’язок?

6. Як найчастіше утворюється?