
- •Поняття про методику української мови в початковій школі як науку, її предмет, мета і завдання.
- •Наукові основи і джерела методики навчання української мови в початковій школі.
- •Методи наукового дослідження в методиці навчання української мови в початковій школі як науці.
- •Зміст і побудова курсу методики навчання української мови в початковій школі.
- •Зміст державного стандарту початкової загальної освіти
- •Зміст «Програми з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів (1-4 класи)»
- •Принципи, методи, дидактичні засоби навчання української мови в початковій щколі
- •Урок як основна форма навчально-виховного процесу з рідної мови
- •Нестандартні уроки української мови в поч. Школі
- •Українська мова як навчальний предмет
- •Психологічні і лінгвістичні засади методики навчання грамоти
- •Читання і письмо – основні складові навчання грамоти
- •Засвоєння звукової системи української мови у взаємозв’язку з графічною
- •Короткий огляд історії методів навчання грамоти
- •Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти
- •Основні періоди й етапи навчання грамоти
- •Добукварний період
- •Букварний період
- •Робота над іншими видами мовленнєвої діяльності в період навчання грамоти
- •Післябукварний період
- •Особливості уроків навчання грамоти у малокомплектній школі
- •Особливості методики вивчення розділу «Мова і мовлення»
- •Особливості методики вивчення розділу «Текст»
- •Робота над текстом у 1-2 класах
- •Робота над текстом у 3-4 класах
- •Значення знань із синтаксису в початкових класах
- •Вироблення початкових уявлень про речення і його будову
- •Формування поняття про речення
- •Робота над засвоєнням понять «основа речення», «головні члени речення»
- •Робота над засвоєнням синтаксичного зв’язку між членами речення
- •Вивчення однорідних членів речення
- •Ознайомлення зі складним реченням
- •Види вправ із синтаксису та пунктуації
- •Завдання вивчення лексикології в початковій школі
- •Наукові засади методики навчання елементів лексикології в початковій школі
- •Організація вивчення лексикології на уроках рідної мови
- •Основні принципи опрацювання лексичних тем
- •Види вправ з лексики
- •Поняття про слово
- •Робота над переносним значенням слів
- •Робота з багатозначними словами
- •Робота з синонімами
- •Вивчення антонімів
- •Засвоєння молодшими школярами явища омонімії
- •Методика лексичного розбору
- •Елементи фразеології в навчанні рідної мови
- •Характеристика словника молодшого школяра
- •Словникова робота в початковій школі
- •Методика вдосконалення дитячого мовлення на лексичному рівні
- •Словниково-логічні вправи
- •Методика роботи з діалектизмами
- •Наріччя та говори на території України
- •Загальні мовні особливості говорів
- •Діалектна лексика на території України
- •Особливості методики вивчення частин мови
- •Етапи і методика формування граматичних понять
- •Методика вивчення іменника
- •Методика вивчення прикметника
- •Методика вивчення займенника
- •Методика вивчення дієслова
- •Методика вивчення прислівника
- •Методика ознайомлення з числівником
- •Методика ознайомлення зі службовими словами
- •Особливості методики вивчення розділу «Будова слова»
- •Завдання та етапи вивчення морфемної будови слова
- •Лінгвістичні засади методики вивчення морфеміки і словотвору в початковій школі
- •Пропедевтика словотворчої роботи в 1-2 класах
- •Засвоєння молодшими школярами понять із галузі морфеміки і словотвору
- •Поглиблення знань учнів про морфемну будову слова та словотворення під час вивчення основних частин мови
- •Робота над значущими частинами слова в аспекті розвитку мовлення молодших школярів
- •Особливості методики вивчення фонетики і графіки
- •Ознайомлення з особливостями голосних і приголосних звуків
- •Вивчення теми «Голосні звуки та позначення їх буквами»
- •Вивчення теми «Приголосні звуки. Тверді та м'які приголосні, способи позначення їх на письмі»
- •Вивчення теми «Дзвінкі і глухі приголосні»
- •Вивчення теми «Склад», «Наголос»
- •Звуковий і звуко-буквений аналізи, методика їх проведення
- •Орфографія як предмет вивчення; поняття про орфограму; лінгвістична природа написань
- •Психологічні основи методики навчання орфографії
- •Процес формування орфографічних дій і навичок правопису
- •Умови формування в учнів орфографічної грамотності
- •Правила правопису. Робота над їх засвоєнням
- •Види правописних вправ. Методика їх проведення
- •Орфографічний розбір
- •Методика роботи над фонетичними написаннями
- •Засвоєння молодшими школярами морфологічних написань
- •Особливості засвоєння смислових написань.
- •Запам’ятовування історичних написань
- •Робота над пунктуацією на уроках рідної мови
- •Орфографічні та пунктуаційні помилки. Робота над ними до розділу «методика вивчення орфографії»
Вивчення антонімів
Антоніми — це слова, що мають протилежне значення. Вивчення антонімів у початкових класах має передусім практично-мовленнєве спрямування. Учитель повинен показати дітям, що використання в мовленні антонімів робить його виразнішим, Важливо також показати учням, що антонімами можуть бути ті слова, які належать до однієї частини мови, хоча часом антонімічні лексичні сполучення можуть утворювати не окремі пари слів, а й фразеологізми: працювати — байдики бити, пізно — ні світ ні зоря.
Протилежними за значенням словами діти послуговуються ще в дошкільному віці. Значна кількість таких слів вміщена в сучасних букварях (ліворуч — праворуч, високий — низький, рано — пізно та ін.). У 2—4 класах дітей вчать порівнювати протилежні за значенням слова, розуміти їх, здійснювати спостереження за роллю антонімів в усному і писемному мовленні, використовувати такі лексеми у власному мовленні. Для того щоб навчити дітей розрізняти антоніми і правильно користуватися ними у своєму мовленні, потрібні спеціальні вправи, які залежно від висунутої мети можуть проводитися як на окремих парах слів чи словосполученнях, так і в реченнях і текстах. Серед них найдоступнішими й найефективнішими є такі:
добір антонімів до поданих слів;
виділення з речення чи тексту антонімів і групування їх парами;
заміна в тексті виділених слів їхніми антонімічними парами;
дописування речень словами, що мають протилежний зміст, самостійно дібраними антонімічними парами.
Звичайно, головна увага вчителя має зосереджуватися на виробленні в дітей вміння самостійно вживати антоніми у своєму мовленні. З цією метою вчитель виконує такі варіанти вправ:
а) дібрати антоніми і закінчити речення:
б) до поданих слів дібрати антонімічні словосполучення і скласти з ними речення:
в) дібрати словосполучення і закінчити ними прислів'я:
г) у реченнях замінити виділені слова антонімами. Про що тепер у тексті повідомляється?
д) складання невеличких текстів із використанням у них антонімів (описати двох учнів або учениць свого класу, розповісти про спортивні змагання тощо).
Працюючи з антонімами, учитель має змогу повторити синоніми. Для цього найкраще використовувати комбіновані вправи: учні спочатку добирають до поданих слів синоніми, а потім — антоніми, як от: сумний, зажурений, похмурий — веселий; цікавий, захоплюючий — нудний.
Як видно з наведених прикладів, до кількох синонімів можна дібрати один антонім. За допомогою антонімів можна показати дітям різницю в значенні синонімів. Наприклад, різницю у значенні синонімів плакати й ридати можна показати за допомогою антонімів сміятися й реготати.
Засвоєння молодшими школярами явища омонімії
З інтересом сприймають третьокласники матеріал про існування в нашій мові слів-омонімів (без терміна). Від багатозначних слів вони відрізняються тим, що омоніми називають різні, ні в чому не схожі предмети, ознаки, дії. Між лексичними значеннями цих слів немає спільних елементів смислу. Істотними ознаками омонімів є також приналежність до однієї й тієї самої частини мови, однакові вимова і написання (ключ — ключ від дверей, журавлиний ключ, скрипковий ключ, ключ — джерело).
У мовознавчій літературі певні лексичні факти нерідко трактують неоднаково. Так, у шкільних підручниках з рідної мови до багатозначних слів належать ключ, коса, а до омонімів — омоформи, омофони, омографи, які найчастіше розглядаються як суміжні з омонімією явища (злий, три, ніс, поле, брати, сорок та ін.). Не вдаючись у лінгвістичні тонкощі, зазначимо, що організація спостережень учнів за вживанням у контексті таких слів є вельми корисною для виховання в них лексичного чуття, розвитку інтересу до вивчення рідної мови, збагачення й уточнення словникового запасу дітей.
Засвоєння явища омонімії (термін у початковій школі не подається) вимагає широкого використання різноманітного мовного матеріалу, який би яскраво ілюстрував семантику однакових слів. До того ж учні вправляються в поясненні значень однакових за вимовою й написанням слів, словесно ілюструють їх пари. Важливо привернути увагу школярів до того, що ізольоване слово не може бути омонімом. Це завжди два або більше слів, які зіставляємо. Під час вивчення морфемної будови слова учні тренуються в розмежуванні споріднених слів і слів з омонімічними коренями.
З цією метою їм пропонуються такі завдання:
Чи можна об'єднати слова лівого і правого стовпчиків у групу споріднених слів?
мильний милий
мильниця милуватися
милити милішати
мильце миленький
Які з поданих слів є спільнокореневими? Поясніть:
Випишіть із орфографічного словника всі слова з коренем син-. Чи можна віднести їх до споріднених?
Подібні вправи створюють надійне підґрунтя для успішного вивчення лексикології в основній школі, прискорюють процес кількісного і якісного збагачення словника молодших школярів. Оскільки розпізнавати омоніми, відрізняти їх від багатозначних слів молодшим школярам досить складно, опрацювання цієї лексикологічної теми передбачає загальне ознайомлення з омонімами як мовним явищем, поповнення запасу таких слів, засвоєння сфери їх уживання в мовленнєвій практиці.
Отже, значення засвоєння дітьми лексичного матеріалу полягає в тому, щоб слово було правильно сприйняте школярем у тексті, зрозуміле з усіма його відтінками і забарвленнями, засвоєне, тобто увійшло до активного словника дитини й уживалося школярами самостійно у власних висловлюваннях.