26. Робота над текстом у 3-4 класах

У 3—4 класах поглиблюються, розширюються лінгвістичні уявлення молодших школярів про текст, його характерні ознаки, формуються відповідні вміння й навички, вдосконалюються набуті раніше. Учнів ознайомлюють з поняттями тема і мета тексту. У процесі аналізу зв’язних висловлювань школярі визначають, про що йдеться в тексті (яка його тема), задля чого (з якою метою) він написаний. Зіставляючи тексти різних типів, у яких є спільний предмет висловлювання, учні доходять висновку, що залежно від поставленої мети (хочемо описати предмет, розповісти щось про нього, з’ясувати причини), ми говоримо по-різному: складаємо текст-опис, розповідь чи міркування. Удосконалюються вміння молодших школярів добирати до тексту заголовки. Розширюючи уявлення учнів про будову текстів, варто звернути їхню увагу на те, що структура тексту визначається типом мовлення. Якщо, наприклад, метою тексту є дати уявлення про певний предмет, то зміст усіх речень тексту буде підпорядкований цій меті. Для тексту-розповіді (ставимо до нього питання що відбулося?) характерною є така будова: початок дії (події), її розвиток, кінець. Текст-міркування відповідає на загальне питання чому? Цей текст має таку побудову: твердження; доказ; висновок. Спостерігаючи за структурою текстів різного обсягу, з’ясовуючи, як і чому текст поділено на абзаци, встановлюючи підтеми логічно завершених частин, добираючи до них заголовки, учні, таким чином, вчаться складати план тексту. Для молодших школярів доступним є елементарне розмежування стилів. Учні початкових класів спостерігають за найістотнішими ознаками художніх, науково-популярних і ділових текстів. У 4 класі розширюються уявлення учнів про засоби міжфразового зв’язку. Доступними для засвоєння молодшими школярами є використання вмотивованого лексичного повтору слів з метою емоційного підсилення вивченого; ознайомлення зі сполучниками, числівниками, прислівниками (займенниковими та обставинними) як засобами зв’язності тексту.

27. Значення знань із синтаксису в початкових класах

Вивчення елементів синтаксису в початкових класах набуває особливого значення. Це пояснюється метою уроків української мови — допомогти школярам оволодіти нормами граматичної структури рідної мови, збагатити мовлення різноманітними формами і способами висловлення думки, піднести рівень розвитку зв’язного мовлення. А одиницею зв’язного мовлення є речення. Важливість систематичної роботи над реченням пояснюється і тим, що на фоні речення учні засвоюють лексичне значення слова, словотвір, фонетику, орфоепію і орфографію, морфологічні форми слів та їх синтаксичну роль, пунктуацію. Вивчення в школі синтаксису, має на меті поступово формувати в дитини правильне уявлення про мову як особливу сферу дійсності, сприяти одержанню певного обсягу лінгвістичних знань;, всемірно підвищувати рівень розвитку мовлення школярів. Напрями роботи:

1. Практичні спостереження за синтаксичною будовою та інтонаційним оформленням речень.

2. Формування уявлень про одиниці синтаксису — словосполучення, речення, текст.

3. Засвоєння структури речення і найважливіших синтаксичних понять: зв’язок між словами в реченні; граматична основа речення; головні і другорядні члени речення; головні члени — підмет і присудок; однорідні члени речення.

4. Поглиблення знань і вмінь із синтаксису під час опрацювання несинтаксичних тем.

5. Формування в учнів уміння використовувати у власному мовленні речення за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні) та за інтонацією (неокличні, окличні).

6. Застосування набутих знань і вмінь із синтаксису у практиці зв’язного мовлення.