22. Особливості уроків навчання грамоти у малокомплектній школі

У процесі планування уроку грамоти в умовах класу-комплекту вчителеві необхідно продумати кілька видів роботи, яку першокласники зможуть виконувати самостійно в той час, коли він буде зайнятий з іншим класом. Такими видами роботи можуть бути: розгляд сюжетних ілюстрацій і придумування зв’язної розповіді за їх змістом; заштриховування або розфарбовування контурних малюнків (у зошитах з письма на друкованій основі); викладання звукових моделей слів за допомогою фішок під заданими предметними малюнками; викладання слів із букв розрізної азбуки; викладання слів із букв з наступним поділом їх на склади і визначенням наголосу; самостійне читання слів у колонках з виконанням різних завдань вибіркового характеру (наприклад, знайти слова з буквою п на початку, в середині і в кінці або знайти слова з буквою п, які складаються з двох складів, тощо); повторне самостійне читання вже опрацьованих разом з учителем тек-стів; напівголосне парне читання: один учень читає, другий стежить і контролює його, а потім навпаки; «друкування» слів за зразком або самостійно, за даними предметними малюнками; читання додаткових текстів із дидактичних матеріалів; робота з деформованим текстом (відтворення смислового порядку речень у них); виконання різноманітних словниково-логічних вправ; добір і викладання («друкування») слів із заданим звуком (буквою); складання різноманітних слів із заданими на дошці буквами тощо. Під час самостійної роботи першокласників учитель знаходить можливість стежити за ними, короткими вказівками, порадами, зауваженнями спрямовувати їхню роботу, надавати індивідуальну допомогу найслабшим. Великого значення в роботі з класами-комплектами останнім часом набули технічні засоби навчання, зокрема лінгафонне обладнання. У класі, обладнаному лінгафонним устаткуванням, учитель має можливість заздалегідь записати на магнітну стрічку матеріал для учнів одного з класів, які сприймають його в навушниках і поетапно виконують відповідні завдання, розпорядження, а в цей час учитель працює з іншим класом.

23. Особливості методики вивчення розділу «Мова і мовлення»

Відповідно до вимог програми в учнів початкових класів мають формуватися деякі уявлення про мову і мовлення:

1) мова є найважливішим засобом спілку вання між людьми;

2) найважливішими одиницями мови є звуки, слова, сполучення слів, речення, текст; кожна з них має своє призначення: із звуків утворюються слова, зі слів — словосполучення і речення, з речень — зв’язні висловлювання;

3) мова пов’язана з мисленням (за допомо гою речень висловлюються думки);

4) українська мова — мова українського народу;

5) українська мова близькоспоріднена з російською і білоруською мовами;

6) знання з мови застосовуються у практичному мовленні; щоб оволодіти мовленням, потрібно знати слова і вміти поєднувати їх;

7) існує дві форми мовлення — усна й писемна;

8) усне мовлення має допоміжні засоби увиразнення: інтонацію, міміку, жести; своєрідними допоміжними засобами спіл кування є зорові умовні знаки і звукові сигнали.

Навчальний матеріал на уроці не може бути просто викладений учителем. Основою роботи має стати підручник, головними методами — спостереження мовних явищ і бесіда, у проведенні якої слід постійно спиратися на мовні знання і мовленнєвий досвід учнів, поступово збагачуючи його. Однак учитель повинен постійно спрямовувати бесіду, роз’яснювати наведене в підручнику, за потреби — доповнювати новими фактами. У ході роботи доцільно відзначити, що слів у мові дуже багато (при цьому показати словники), що словниковий запас мови весь час поповнюється. Важливо, щоб діти усвідомили, що у світі є багато мов, що кожен народ має свою мову. У початкових класах дітям прищеплюється любов до рідного слова, до мови батьків, до рідного краю, Батьківщини. Діти мають усвідомити, що українська мова є мовою українського народу, що обов’язком кожного українця є знання і збагачення її. В учнів мають сформуватись уявлення про спорідненість української мови з російською і білоруською, іншими слов’янськими мовами. У процесі опанування грамоти учні дізнаються, що є дві форми мовлення — усна й писемна. Учитель повинен постійно стежити за тим, щоб учень, відповідаючи або звертаючись, не обривав речення, а закінчував їх, доводив до логічного і граматичного завершення, не повторював одних і тих самих (або зайвих) слів, не підмінював їх надмірним жестикулюванням. Якщо усним мовленням діти практично оволодівають ще в дошкільному віці, то писемне мовлення формується тільки в результаті навчання. Вимоги, які висуваються до писемного мовлення, діти усвідомлюють поступово. Уже в 2—3 класах учні засвоюють, що писемна форма мовлення, на відміну від усної, не має допоміжних засобів увиразнення. Усі відтінки змісту необхідно передавати словами. Тому вона складніша.

На спеціально відведених уроках у кожному з початкових класів учні засвоюють найважливіші вимоги куль тури мовлення й етики мовного спілкування:

1) вислов лювання мають бути правильними, точними, виразними. Для цього необхідно добирати потрібні для вираження думки слова, уміло будувати з них речення і пов’язувати їх між собою;

2) слова потрібно правильно наголошувати;

3) в усному мовленні не можна замінювати слова жестами, мімікою, вигуками;

4) щоб висловлений зміст добре сприймався іншими людьми, в усному мовленні слід виразно вимовляти слова, уміло користуватися інтонацією, а в писемному — розділовими знаками;

5) у спілкуванні з іншими людьми прийнято вживати слова ввічливості (під час зустрічі і прощання, для вираження запитання, прохання, подяки тощо);

6) слова ввічливості слід добирати залежно від того, кому вони адресовані (товаришам, батькам, учителям, знайомим чи незнайомим людям);

7) у розмові слід уміти вислухати до кінця співбесідника, не перебиваючи його без потреби, а якщо є така необхідність, то попросити ви бачення.