19. Робота над іншими видами мовленнєвої діяльності в період навчання грамоти

Розвиток умінь слухати і розуміти висловлювання (аудіювання)

Уміння учнів слухати і розуміти словесну інформацію є однією з важливих вимог.

У сучасних методичних рекомендаціях з аудіювання роботу над цим видом мовленнєвої діяльності пропонується проводити за такими трьома напрямами:

1. Аудіювання під час пояснення нового матеріалу, коли особливо інтенсивно формуються звукові образи нових мовних елементів, понять. Під час такої роботи значна увага має приділятися не тільки розумінню почутого, а й усвідомленому сприйняттю фонетико-акустичних особливостей цих мовних одиниць.

2. Аудіювання як елемент діалогічного мовлення. Робота за цим напрямом відбувається, коли формуються вміння говорити і виникає обумовлена необхідність: без аудіювання неможливе спілкування.

3. Аудіювання як спеціальний різновид навчальних вправ. Ідеться про сприйняття мовлення вчителя або диктора, яке містить як діалоги різних осіб, так і монологічні єдності (розповіді, читання текстів, міркування над їх змістом тощо).

Робота з аудіювання в школі має бути спрямована, з одного боку, на розвиток мовленнєвого слуху, його різних складових і характеристик, а з другого — на розуміння почутого.

Розвиток мовленнєвих умінь (говоріння)

Однією з найважливіших складових характеристик дитячої особистості є її мовленнєвий розвиток — уміння висловлюватися в різноманітних життєвих і навчальних ситуаціях. Мовленнєвий розвиток дитини-школяра є досить широким поняттям, яке охоплює рівень сформованості звуковимовляння, його відповідність загальноприйнятим орфоепічним нормам української мови, обсяг словникового запасу та граматичну організацію мовлення. Тому для успішної навчальної діяльності першокласників приділити першочергову увагу слід саме цим трьом важливим складовим їхнього мовленнєвого розвитку.

Удосконалення звуковимови, розвиток мовленнєвого слуху

Вади дитячої звуковимови можуть мати дві основні причини: 1) органічні розлади мовленнєвого апарату; 2) вплив іншої, сусідньої, мови та наявність місцевих діалектів.

Голосні звуки в українській мові здебільшого вимовляються чітко, повно-голосо як у наголошеній, так і в ненаголошеній позиціях. В українській мові взаємно наближаються у вимовлянні тільки голосні звуки [е] та [и] у випадках, коли вони не під наголосом: с[еи]ло.

У системі приголосних звуків слід взяти до уваги таку важливу рису української звуковимови, як зберігання дзвінкого, неоглушеного вимовляння дзвінких приголосних звуків в усіх позиціях. Тільки в окремих випадках допускається і є нормативним «оглушування» дзвінкого звука [г] перед наступним глухим: ле[х]ко.

Увага африкати (злиті) звуки [дж], [дз] і [дзґ] та задньоязиковий проривний звук [ґ]. Відпрацювання правильної вимови цих звуків відбувається переважно шляхом наслідування вимови вчителя. У роботі над правильною вимовою голосних і приголосних звуків доцільно використовувати різноманітний фольклорний матеріал — скоромовки, потішки, промовлянки, закликанки, насичені відповід-

ними звуками.

Збагачення, уточнення й активізація словникового запасу учнів

Найголовнішим джерелом поповнення словника першокласників є передусім сама навчальна діяльність: учні засвоюють цілу низку слів, пов’язаних із назвами шкільних приміщень, шкільного обладнання, власне навчального процесу; величезна кількість

слів надходить в активний словник дитини зі сторінок підручників. Важливо, що дитячий словник збагачується не тільки кількісно, але і якісно. У процесі збагачення мовлення учнів новими словами, тлумачення й уточнення значень відомих дітям слів учитель використовує різні відомі в методиці прийоми, серед них:

1) показ натуральних предметів або предметних малюнків із зображенням певного процесу, дії, якості предмета;

2) елементарне логічне визначення предмета через вказівку на видову або родову назву та його істотну ознаку

3) добір до слова одного або кількох синонімів;

4) добір до слова протилежних за значенням;

5) добір родової або видових назв;

6) введення нового слова в речення;

7) вказівка на слово, від якого пішло те, яке пояснюється, або добір спорідненого;

8) переклад російською мовою;

9) використання ілюстрації в букварі.

Успішна робота над збагаченням словникового запасу першокласників може бути забезпечена шляхом застосування цілого ряду спеціальних, відомих у методиці початкового навчання мови, вправ, з-поміж яких найпродуктивнішими, на наш погляд, є словниково-логічні вправи.

Робота над граматичним ладом дитячого мовлення

Уже в період навчання грамоти в першокласників необхідно розвивати вміння вступати в діалог на доступні для них теми, а також зв’язно висловлюватися. Матеріалом для цього є насамперед тексти діалогічної побудови. Основою для розвитку в дітей діалогічного й монологічного мовлення є робота над інсценізацією добре відомих дітям казок. Окремої уваги вчителя вимагає проблема формування в дітей культури мовлення і культури спілкування. Важливим завданням учителя 1 класу є прищепити учням звичку вживати у своєму мовленні слова ввічливості, етикетні форми в процесі спілкування з дорослими і ровесниками. Учитель має стежити, щоб засвоєні слова етикету та форми звертання (кличного відмінка) вживалися учнями в їхньому щоденному спілкуванні — навчальному і ситуативному. Важливе завдання полягає в тому, щоб навчити учнів будувати речення, правильно пов’язуючи в них слова граматично і за змістом, розташовуючи їх у такий спосіб, щоб речення звучало природно, як у живому мовленні. Однак немає потреби вимагати від дітей так званих повних відповідей у процесі живої, емоційної бесіди на тему, близьку й цікаву для дітей. Відповіді повними поширеними реченнями в такій бесіді знижуватимуть її емоційність, безпосередність, призводитимуть до певних штампів у дитячих висловлюваннях. Аналітико-синтетична робота з реченням у букварний період здійснюється у двох напрямах: складання речень за сюжетними малюнками, добір речень, які відповідали б заданим схематичним зображенням, і навпаки — побудова схем за реченнями, складеними учнями або даними вчителем. Важливим умінням, яке потрібно виробляти в першокласників уже в цей період, є правильне поєднання речень у зв’язному висловлюванні. Формування в першокласників монологічних висловлювань відбувається на прикладі всіх типів висловлювань: розповіді, опису і міркування.

Навчання письма як виду мовленнєвої діяльності

Протягом першого року навчання в учнів мають сформуватися технічні навички письма, графічні навички, а також початкові орфографічні навички. Учитель, який навчає шестирічних школярів, повинен враховувати психофізіологічні особливості дітей цього віку. Недостатня розвиненість дрібних м’язів кисті руки, низька витривалість до навантажень є причинами більш повільного і менш стійкого письма в шестирічних дітей порівняно із семирічними. Навичка письма за своєю природою і структурою є синтетичною. Вона складається із цілого ряду вмінь. До них належать уміння: писати вивчені букви з дотриманням правильного зображення всіх їх елементів; з’єднувати букви між собою, враховуючи графічні особливості кожної пари сусідніх літер; виконувати звуковий аналіз слова, правильно встановлюючи послідовність у ньому звуків; переводити звукові образи слова у графічні. Ураховуючи складність для шестирічних дітей такого комплексу дій, виконуваних майже одночасно, слід окремі з них, наприклад звуко-буквений аналіз слова, запроваджувати як вправи підготовчого характеру. Робота над звуковою структурою слова в зіставленні з графічною (перекодування звукових одиниць мови у графічні знаки) має бути обов’язковим компонентом усіх уроків письма в період навчання грамоти. Основною одиницею діяльності має стати склад у формі злиття приголосного звука з голосним. Складовий принцип української графіки має бути покладений в основу формування графічної навички письма, що забезпечить не тільки його каліграфічність, а й грамотність. У період навчання грамоти першокласники вчаться писати не тільки в зошиті, а й на дошці. Основними видами роботи з письма в період навчання грамоти є списування, письмо під диктовку і самостійні види роботи з елементами творчості. Наприкінці 2 класу, починаючи з II півріччя, учитель поступово переводить дітей на письмо в зошитах в одну лінію. Остаточно цей перехід завершується у 3 класі. Відповідно до змін розліновки зошитів має змінюватись і розліновка класної дошки. Для забезпечення відповідного нахилу вчитель з перших уроків має подбати про правильну позу дитини під час письма, положення лівої і правої рук на парті та інші гігієнічні правила. Навчальний рукописний шрифт, який запроваджено в Зошитах з письма, призначених для шестирічних першокласників, прийнято в нашій початковій школі в результаті багаторічної дослідної роботи з організації навчання шестирічних дітей у підготовчих та в перших класах загальноосвітніх шкіл.

Види робіт з письма в букварний період

1. Підготовчі вправи, завданням яких є навчити дітей аналізувати графічну будову нової літери (з яких елементів вона складається), за допомогою зразка з додатковими орієнтирами (стрілочками) визначати послідовність накреслення всіх складових елементів. 2. Вправи, спрямовані на вироблення ритмічного письма в темпі, доступному для всіх учнів класу.

3. Списування з дошки, з букваря або спеціальних індивідуальних карток друкованих літер, складів, слів і найпростіших речень.

4. Вибіркове списування застосовується з метою закріплення опрацьованих літер.

5. Писання літер, складів і найпростіших за звуко-буквеною будовою слів під диктування.

6. Запис складів і слів з пам’яті

7. Вправи на перевірку виконаних записів.

Структура уроку письма на вивчення нової букви I. Звукові аналітичні і синтетичні вправи зі звуками [з], [з' ].

1. Упізнавання цих звуків у заданих учителем словах з визначенням місця їх звучання.

2. Доповнення складу зі звуками [з], [з' ] для утворення слів

3. Утворення складів типу злиття зі звуком [з], [з' ]

II. Показ зразка писаної літери з у сітці зошита (збільшеної у 20 разів).

III. Аналіз будови букви з переліком її елементів.

IV. Засвоєння конфігурації літери з.

1. Показ написання букви на дошці з поясненням послідовності зображення її елементів.

2. Писання учнями букви в повітрі з орієнтацією на показ учителя.

3. Аналіз зразка букви в зошитах, усне пояснення порядку зображення елементів.

V. Вправи з письма:

1. Писання літери за пунктирними або легко наведеними зразками в зошиті.

2. Писання трьох літер. Зіставлення написаних літер зі зразком. Аналіз помилок.

VI. Фізкультхвилинка.

VII. Дописування рядка літери з. VIII. Звуко-буквений аналіз слова візок з побудовою схеми фішками і викладанням з букв розрізної азбуки.

IX. Динамічна пауза.

X. Писання другого рядка букви (друга частина рядка — письмо під такт).

XI. Звуковий аналіз слова зима з наступним записом за зразком.

XII. Добір слів зі звуком [з], які відповідають на питання що робити?

XIII. Складання з одним зі слів речення.

XIV. Підсумок уроку.