18. Букварний період

У сучасній методиці навчання грамоти відбулося скорочення одного етапу букварного періоду. Наразі він ділиться не на три, а на два етапи.

І етап. На першому етапі букварного періоду учні спочатку вивчають ряд букв, які позначають голосні звуки: а, о, у, и, і, е. Найголовніше завдання цього етапу — сформувати в першокласників уміння читати прямі склади. Прямий склад, злиття приголосного з голосним школярі із самого початку читають у двох варіантах — «пг», «пґг», бо крім букв а, о, у, и, вводиться буква і.

Паралельна робота з твердими і м’якими приголосними звуками сприяє усвідомленню складового принципу українського письма. Відповідно до цього тема уроку на опрацювання нової літери формулюється в такий спосіб: «Звуки [н], [н' ], позначення їх буквою «ен». Протягом букварного періоду учні поступово ознайомлюються з алфавітними назвами літер і вчаться називати звуки, позначувані ними. Паралельно зі звуковим аналізом учні виконують і звуко-буквений аналіз нескладних слів, написання яких відповідає вимові. Порядок розміщення і вивчення літер у сучасних букварях відбувається з урахуванням частотності їх в українському письмі. У побудові текстів на першому етапі букварного періоду у складі речень можуть подаватися предметні малюнки, які замінюють слово, якого учні ще не можуть прочитати. Якщо зміст речення досить прозорий, то замість малюнка на місці пропущеного слова ставиться лінія — знак слова, застосовуваний у добукварний період.

Методика формування вміння читати прямі склади

Формування в першокласників уміння читати прямі склади має спиратися на спостереження за артикуляційними особливостями звуків. Механізм утворення прямого складу з різними голосними дитина може легко усвідомити, якщо спостерігатиме за артикуляційними укладами складів ма, мо, му, ми без подання голосу. Школярі помічають, що підготовка мовних органів, у даному разі губ, до вимовляння різних складів здійснюється по-різному, тому що різниця в артикуляційному укладі губ залежить не від приголосного, який в усіх складах залишається одним і тим самим, а від голосного, що в кожному складі змінюється.

Опрацювання звуків і букв на другому етапі букварного періоду

На другому етапі букварного періоду учні ознайомлюються з іншими способами позначення на письмі м’яких приголосних буквами ь, я, ю, є), що буква «йот» («ій») позначає на письмі м’який приголосний звук [й], який не має парного твердого; засвоюють звукове значення букви «ща» [шч]; відпрацьовують літературну вимову і вміння позначати на письмі звуки (африкати) — [дж], [дз], [дз' ], ознайомлюються з роллю апострофа в українській графіці. Отже, на другому етапі букварного періоду значно ускладнюються завдання, пов’язані з формуванням у першокласників початкових відомостей про фонетичну і графічну системи рідної мови в їх взаємозв’язку. Водночас з’являються додаткові можливості навчати дітей розрізнювати звуки і букви, усвідомлювати спільне і відмінне в них. Одним із найскладніших елементів української графіки є букви я, ю, є та їх подвійна графічна роль в українському письмі. На другому етапі букварного періоду вчитель має приділяти більше уваги формуванню в учнів орфоепічного читання відповідно до норм української літературної вимови. Важливим завданням другого етапу букварного періоду є поступовий перехід до складового способу читання слів зі збігом приголосних: гвоздика, виноград, гніздо. Для опрацювання кожної букви на цьому етапі програмою відводиться від двох до чотирьох уроків. На одному з уроків учні ознайомлюються з новою буквою, її звуковим значенням, оволодівають початковим умінням читати її в складах (злиттях) і словах, а протягом наступних уроків ці знання і вміння закріплюються, узагальнюються.

Структура уроку читання на ознайомлення з новою буквою

Загальна структура уроку на опрацювання нової букви має відповідати сформульованій темі, наприклад: «Звуки [с], [с' ], позначення їх буквою «ес». Тобто в ній повинен відображатися провідний принцип аналітико-синтетичного методу

навчання грамоти — від звука до букви. Основна частина уроку, на якому учні

ознайомлюються з новою буквою, може складатися з таких етапів:

І. Підготовчі артикуляційно-слухові вправи.

1. Виділення звуків зі скоромовки

2. Активне вимовляння виділених звуків, спостереження за їх артикуляційними особливостями.

3. Віднесення виділених звуків до приголосних; зіставлення твердого і м’якого звуків на слух та за способом вимовляння; позначення їх фішками (—, =).

4. Вправи на впізнавання звуків у заданих учителем словах.

5. Самостійний добір учнями слів зі звуками у різних позиціях.

6. Аналітичні і синтетичні вправи зі звуками та з різними голосними (на утворення й аналіз cкладів-злиттів).

II. Ознайомлення з буквою.

1. Учитель повідомляє, що звуки позначаються на письмі буквою, показує малу і велику літери.

2. Зіставлення малої і великої літер.

3. Ознайомлення з місцем букви у касі розрізної азбуки.

III. Вправи з читання.

1. Читання таблиці складів з буквою с (променеподібної чи лінійної):

2. Читання слів, поданих в аналітико-синтетичній формі:

3. Читання слів у колонках з опорою на виділені злиття (з дошки, таблиці).

4. Читання колонки слів за букварем.

IV. Ознайомлення з текстом.

1. Вступна бесіда на тему тексту з використанням ілюстрації в букварі.

2. Читання тексту вчителем.

3. Колективне читання-аналіз речень, побудованих зі слів і предметних малюнків.

V. Підсумок уроку.