17. Проблеми розвитку ринку державних цінних паперів

Невикористання акумулятивного потенціалу та неефективний перерозподільний ефект на фоні нерозвиненості національного фондового ринку стримує зростання економічної системи, блокує структурну пере­будову економіки та становлення якісних соціальних стандартів, знижує загальний імунітет від наднаціональних кризових явищ. Розвиток ринку державних цінних паперів в Україні гальмується рядом проблем, які і розглянемо далі.

Другою інфраструктурною проблемою є проведення більшості операцій організованого ринку торговельними системами за умов великої кількості бірж.

Низький рівень знань, інформованості населення з питань фун­кціонування фондового ринку є наступною проблемою. На сього­дні не має ба­зових знань щодо процесів, які відбуваються на фондовому ринку, мінімально необхідної інформації щодо подій на ньому. Воно не обізнане із законодавством, яке регламентує поведінку учасників ринку, з власними правами, які реалізуються при купівлі-продажу цінних паперів. Це призводить до низької активності на ринку дер­жавних цінних паперів фізичних осіб, які в розвинених країнах є одними з головних інвесторів.

Недостатньо активно залучаються до операцій на ринку держа­вних цінних паперів і портфельні інвестори. Ця перспективна у віт­чизняних умовах група інвесторів є носієм постійно зростаючого ресурсу, значна частина якого за світовою практикою спрямовуєть­ся на ринок державних цінних паперів.

18. Державне запозичення коштів з міжнародного фінансового ринку

Держ зовнішній борг складається із зобов'язань держави перед нерезидентами щодо повернення залучених коштів, отриманих на умовах строковості, зворотності та пла­тності, відсоткових платежів за користув кредитними ресурса­ми, термін сплати яких настав, та суми боргу за гарантованими державою кредитами під час настання гарантованого випадку.

Державний зовнішній борг являє собою заборгованість за кре­дитами, залученими з іноземних джерел. Він виступає у вигляді зовнішніх фінансових зобов'язань держави перед нерези­дентами. Отже, до складу державного зовнішнього боргу входять:

1)прямий держ зовнішній борг, що формуєт через залучення інозем кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава, та випуск держ цінних паперів у вигляді зо­внішніх держ позик;

2)умовний держ зовнішній борг, який форм за рахунок інозем кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії.

До зовніш держ боргу,належать борги,платежі за якими провод в іноз валюті або в товарах, послугах які вплив на платіжний баланс.

Кредити та позики міжнародних фінансових організацій нада­ються на пільгових умовах, тобто є середньо - та довгостроковими, передбачають пільговий період та невисокі відсоткові ставки.

На розміри зовніш держ боргу вплив залучення коштів за рахун зовн держ позик, кредитів міжнарод­них фін-кредитних організацій, урядів окремих держав та обсяги надання державних гарантій.

Зовн позики надають держ можливість ін­вестувати і споживати понад те, що виробляє її економіка. Ефекти­вне використ зовнішніх запозичень для фінансув капіта­л вкладень стимулює ек прогрес. Зовнішні запози­чення мають продуктивно використовуватися і спрямовуватися на розширення виробничих потужностей, що створить можливості для зростання обсягів експорту продукції, забезпечення майбутнього фінансування відсоткових та амортизаційних виплат за зовнішнім державним боргом.