- •1. Сутність і класифікація державного боргу
- •2. Розвиток теорії державного боргу
- •3. Сутність і складові системи управління державним боргом
- •4. Суб’єкти системи управління державним боргом в Україні
- •5. Сутність, завдання та особливості боргового планування
- •6. Контроль у системі управління державним боргом
- •7. Інституційно-правове забезпечення управління державним боргом в Україні
- •8. Законодавча база із запозичення фінансових ресурсів національного фондового ринку
- •9. Правове забезпечення залучення ресурсів українськими суб’єктами господарювання під гарантію уряду
- •11. Макроекономічні та соціальні наслідки державного боргу
- •12. Інструментарій запозичення державою коштів на внутрішньому ринку
- •13. Суб'єкти ринку державних цінних паперів та їх функції
- •14. Національний ринок державних цінних паперів
- •15. Випуск і розміщення внутрішніх державних боргових паперів в Україні
- •16. Вартість (ціна) державних цінних паперів та доходність інвестування
- •17. Проблеми розвитку ринку державних цінних паперів
- •18. Державне запозичення коштів з міжнародного фінансового ринку
- •19. Міжнародні фінансово-кредитні організації
- •20. Фінансові інструменти і фінансова інформація на міжнародному ринку
- •21. Необхідність, сутність і призначення кредитних рейтингів
- •22. Особливості механізму надання державних гарантій
- •23. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями у сфері кредитних відносин
- •24. Облік державного боргу та операцій з його обслуговування
- •25. Обслуговування і погашення державних боргів
- •26. Механізми врегулювання боргової кризи
- •27. Методи реструктуризації державного боргу та їх використання в Україні
- •28. Розмір державного боргу і економічна (валютно-фінансова) безпека держави
- •29. Дефолт. Методи врегулювання боргової кризи
- •30. Формування оптимальної стратегії управління державними запозиченнями
9. Правове забезпечення залучення ресурсів українськими суб’єктами господарювання під гарантію уряду
Залучення ресурсів під гарантію Уряду сприяє формуванню гарантованого державою боргу та визначає необхідність щорічного резервування коштів задля виконання державою обов' язків гаранта. Для забезпечення своєчасності й повноти виплат за державними гарантіями Уряд країни закладає всі затрати (100 %) з обслуговування гарантованого боргу у видатки на обслуговування державного боргу з державного бюджету. Якщо виникають несприятливі обставини і суб'єкт господарювання не може забезпечити своєчасність та/або повноту виплат за власними зобов' язаннями, то держава фінансує всі гарантовані зобов' язання, а в позичальника формується відповідна заборгованість перед державним бюджетом. Однак якщо суб' єкт господарювання самостійно виконує взяті на себе зобов' язання за гарантованим проектом і держава не використовує бюджетних коштів, то це розцінюється як економія бюджетних коштів.
11. Макроекономічні та соціальні наслідки державного боргу
Основні положення, які визначають макроекономічний і макрофінансовий аспекти впливу сфери боргових запозичень держави.
Разом зі значними за обсягами державними запозиченнями спостерігається відволікання з ринку частини фінансових ресурсів, які могли би бути інвестовані у виробництво («ефект витіснення»).
Активне державне запозичення спричиняє зростання процентних ставок на внутрішньому ринку державних цінних паперів, що, у свою чергу, може викликати зростання позикових процентів у інших секторах фінансового ринку.
Наслідком надмірного розвитку сфери державного боргу може бути загальне зменшення доступності кредитних ресурсів для позичальників і падіння інвестиційної активності.
Збільшення обсягів державних запозичень веде до значних бюджетних витрат на сплату взятих боргових зобов'язань, що обмежує не лише обсяг ресурсів, які можна було б спрямувати на фінансування потреб економіки, а викликає збільшення податкового навантаження на економіку.
Крім того, негативним наслідком внутрішніх запозичень є інфляція.
Кінцевим соціальним підсумком системи перерозподілу доходів через інструменти державного боргу є те, що життя сучасного покоління покращиться, але тягар наслідків поточного бюджетного дефіциту ляже в основному "на плечі майбутніх поколінь" — вони будуть народжені громадянами країни з меншими потенційними можливостями нагромадження капіталу і великим державним боргом.
12. Інструментарій запозичення державою коштів на внутрішньому ринку
Сучасний фондовий інструментарій державного фінансового менеджменту, зорієнтований на внутрішній ринок, згідно законодавства України складається з наступних інструментів: державних облігацій України та казначейських зобов'язань України.
Найпоширенішим видом державних цінних паперів є облігації державних позик, які на вітчизняному фондовому ринку представлені облігаціями внутрішніх державних позик України (ОВДП) та цільовими облігаціями внутрішніх державних позик України. Цільові облігації внутрішніх державних позик України — облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.
Основним реквізитом цільових облігацій є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів. Кошти, залучені від розміщення таких облігацій, використовуються виключно для фінансування державних або регіональних програм і проектів, фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів, що укладаються між державою в особі Міністерства фінансів України та отримувачем коштів.
Казначейське зобов'язання України — це державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України. Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.
