29. Дефолт. Методи врегулювання боргової кризи

Дефолт — стан у кредитних відносинах, що настає, коли позичальник не виплачує свої борги або платежі, порушення платіжних зобов'язань позичальника перед кредитором, нездатність проводити своєчасні виплати за борговими зобов'язаннями або виконувати інші умови договору позики. Цим терміном позначають будь-які види відмови від боргових зобов'язань, але, як правило, його використовують вужче, маючи на увазі відмову центрального уряду або муніципальної влади від своїх боргів.

Для врегулювання боргової кризи, крім реструктуризації, можуть застосовуватися такі методи, як списання боргів, їхній викуп та конверсія. У світовій практиці списання боргів застосовується лише для країн, де спостерігається перевищення граничних показників, що характеризують рівень заборгованості: відношення зовнішнього боргу до ВВП, відношення зовнішнього боргу до експорту, відсоток витрат на погашення і обслуговування зовнішнього боргу до річного експорту у відсотках.

Викуп боргу як метод управління державним боргом застосовується при наявності можливостей нарощування необхідних обсягів золотовалютних резервів. Викуп боргових зобов'язань можливий, по-перше, при наявності застережень щодо розміщення боргових зобов'язань про можливе дострокове погашення цих зобов'язань. 

Конверсія як метод управління державним боргом може розглядатися з точки зору зміни прибутковості позики. Держава може змінювати розмір відсотків на позику, як у бік зменшення, так і у бік їхнього збільшення.

Конверсія використ і як метод управління держа боргом, що передбачає обмін держа боргових зобов'язань на акції національних підприємств. При відсутності достатніх коштів для здійснення своєчасних та повних розрахунків за зобов'язаннями, що формують державний борг, конверсія може бути одним із дієвих методів оперативного управління державним боргом.

30. Формування оптимальної стратегії управління державними запозиченнями

Боргова стратегія України повинна ґрунтуватися на наступних принципах: безумовність —забезпеч режиму безумовного виконан­ня Д всіх зобов'язань перед зовн кредиторами; мінімізація ризиків — розміщення і погаш позик таким чином, щоб макс знизити вплив коливань кон'юнктури сві­тового фін ринку; оптимальність —підтримання оптимальної структури дер­жавного боргу щодо строків погаш, валюти, кредиторів тощо;— забезпечення фінансової незалежності—дотримання опти­мал співвіднош зовн і внутрішніх запозичень;— ефективність—залучення фін ресурсів для реаліза­ції програм розвитку;—прозорість—дотримання відкритості при випуску позик, по­внота та достовірність інформації про економічний стан держави;—    стабільність — забезпечення сталого розвитку ринку держа­вних боргових зобов'язань.

Боргова стратегія Укр може здійсн за 2 можливими напрямками: 1)повна відмова від нових зовн держав запозичень;2)здійсн нових зовнішніх запози­чень в безпечних розмірах на інвестиційні цілі.

Повна відмова від державного зовнішнього запозичення немож­лива, оскільки необхідно забезпечувати обслуговування і погашен­ня накопиченого державного боргу, підтримку платіжного балансу, збереження валютних резервів, забезпеч стабільного економі­чного зростання. Тому для України більш прийнятним є здійснення нових зовн запозичень у безпечних розмірах для інвестицій­них цілей.

Стратегічною метою державної боргової політики України по­винно стати залучення фінансових ресурсів для ефективної реалі­зації програм інституційного та інвестиційного розвитку із одноча­сним забезпеченням стабільного співвідношення державного боргу до ВВП. Неефективним і неприпустимим спеціалісти вважають бо­ргове фінансування статей бюджету споживчого спрямування. Ви­користання запозичених коштів на такі цілі не сприяють забезпе­ченню отримання в майбутньому необхідних доходів для погашен­ня заборгованості та виплати відсотків.