24. Облік державного боргу та операцій з його обслуговування

Державний борг складається з державного внутрішнього боргу та державного зовнішнього боргу й не включає боргу місцевих органів влади та державних підприємств.  Облік державного боргу дозволяє визначити розміри фактичних надходжень і платежів на касовій основі. За допомогою обліку державного боргу можна встановити обсяги емітованих боргових зобов'язань, їх структуру, терміни обі­гу та погашення. Використовуються три наступних методи обліку боргу: касовий метод, метод на основі графіків платежів і метод нарахування.

До операцій, пов'язаних з державним боргом, відносять операції державного бюджету, пов'язані зі зміною обсягу державного боргу, його обслуговуванням, управлінням та використанням залучених коштів, а саме:

— одержання/випуск;

— обслуговування;

— погашення;

— надання позик;

— повернення основної суми наданих позик;

— плата за користування бюджетними коштами;

— плата за надання позик або гарантій;

— управління державним боргом .

25. Обслуговування і погашення державних боргів

Спроможність у повному обсязі обслугов та своєчасно по­гашати держ борг є одним з показників фінансової стабільно­сті країни, що закріплює за державою імідж надійного позичальни­ка та відкриває перед нею можливості для нових позик на більш вигідних умовах.

Погашення та обслугов держ боргу здійсн шляхом проведення платежів для виконання боргових зобов’язань перед кредитором щодо погашення основної суми боргу, сплати відсотків і супутніх витрат, передбачених умовами випуску держа­вних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.

Погашення державного боргу — це виконання боргових зо­бов’язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу (суми позики, визначеної угодою про позику) або номінальної вар­тості державних цінних паперів. Згідно з Бюджетним кодексом України, платежі з погашення державного боргу є витратами бю­джету.

Обслуговування державного боргу включає сукупні платежі за державними зобов’язаннями перед кредиторами щодо сплати відсотків, комісійних та штрафних платежів. Дані платежі здійс­нюються з Державного бюджету у вигляді видатків. Видатки на об­слуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

Сума коштів державного бюджету, необхідних для погашення та обслуговування державного боргу на рік, визначається і затвер­джується Законом України про Державний бюджет України на від­повідний рік.

Основ джерелами погаш та обслугов держ боргу можуть бути:—кошти, передбачені у державному бюджеті на погашення та обслуговування державного боргу відповідно до закону про Дер­жавний бюджет України на поточний рік;— кошти, які надійшли від приватизації! державного майна;—    внутрішні та зовнішні державні запозичення;—   золотовалютні резерви держави тощо.

26. Механізми врегулювання боргової кризи

Боргова криза— це криза держ заборгованості, яка про­явл в неспроможності країни-боржника обслуговувати внут­рішню та зовнішню заборг у повному обсязі, зокрема здій­сн виплати з обслуговув накопиченої суми боргу відповідно до початкових угод. Результатом борг кризи може бути дефолт—відмова Д від виконан своїх борг зо­бов'язань. Виникн боргової кризи зумовл низкою факторів: слабкою законодав та норматив базою; неоптимальн структурою управл держ боргом; неузгодж фіскальної та монетарн політики; неузгодж фіскальної політики в частині регулюв бюджет дефіциту та політики управління держ боргом; неефективним аналізом використан залучених з зовнішніх джерел коштів тощо.

При анал проблеми борг кризи необхідно розрізняти види борг зобов'язань, за якими країна виявляється неспроможною платити.

Як правило, виділяють наступні:банк позики;облігації, номінов в нац валюті;облігації, номіновані в іноз валюті; борги перед міжнар фін організаціями; двосторон угоди в рамках Паризького клубу кредиторів.

Механізми розв’язання проблем суверенного боргу умовно мо­жна поділити на два типи: узгоджені схеми і ринкові схеми 

Спільним є підхід, який передбачає, що країни, які є неспромо­жними обслуговувати власні борги, повинні здійснити ряд заходів щодо врегулювання боргової кризи. Вихід з боргової кризи перед­бачає стабілізацію розмірів та зміну структури заборгованості, від­строчку сплати боргу або перегляд інших умов його повернення. Всі ці заходи, згідно норм міжнародної статистики, мають назву реорганізації боргу.

Реорганізація боргу визначається як двостороння (за участю як кредитора, так і позичальника) домовленість, яка змінює встанов­лені умови обслуговування боргу. Видами реорганізації боргу є пе­реоформлення, рефінансування, прощення, конверсія і дострокова виплата боргу.