Тарас Лутчин

політолог

Сьогодні стабільність у нашому суспільстві бажає бути кращою і спостерігається певний рівень напруженості і незадоволення. А рівень безробіття ще більше «підсолює» усю цю ситуація. За таких умов є великий ризик того, що народ може «зірватися». Як писав Т.Шевченко: «…а майдани, кров почервоніла…». Думаю, такого нам не потрібно.

У цій всій ситуації найкращим показником у цьому питанні має бути рівень психологічного здоров’я нації, щоб засіб для самозахисту не перетворився на засіб для вбивства, зведення рахунків, шантажу, пограбувань, залякування та був додатковим елементом неспокою та нестабільності.

Вислів «більше зброї – менше злочинів» у нас може просто не спрацювати, а може статися навпаки: «більше зброї – більше конфліктів».

Хоча тепер хто хоче, той і так має зброю, незважаючи на законодавство.

Чи може незаможна людина, яка і є найбільш незахищеною, купити собі зброю? Ні. Тому краще звернути увагу на вдосконалення системи захисту прав людини, судочинства, відкритості суспільства – і тоді питання володіння зброєю не буде таким гострим.

Володимир Єшкілєв

письменник

Питання складне. Воно потребує детального вивчення. В тому числі із залученням аналітиків. З одного боку, наявність нарізної вогнепальної зброї у населення буде зупиняти злочинність, яка в Україні поки що не є критичною. З іншого боку, в нас є надзвичайно слабкою система патронажу над неадекватними людьми і людьми із не дуже явними психічними відхиленнями. Окрім відвертих божевільних, є ще люди, в яких неадекватна поведінка.

Також наші люди залишені поза межами регулярного медичного контролю. Тому, враховуючи ще й явище корупції, коли зброя може попадати в руки неадекватних людей завдяки корупційним діянням тих, хто надає дозволи, є певна небезпека, що саме такі неадекватні люди отримають дозволи і будуть відбуватися такі трагічні інциденти, які спостерігаються нині в інших країнах, як от в США. Тут треба дуже детально вивчити ці питання. Напевно, поки система патронажу над людьми із неявними відхиленнями психіки буде на належному рівні, все-таки наявність нарізної зброї в населення не є позитивним фактором.

Василь Кедик

політолог

Одним з основних соціальних показників успішності держави є відчуття громадянами безпеки, комфорту та захищеності, що з одного боку виявляється суб’єктивним фактором, оскільки залежить від рівня доходів, наявності стабільної роботи, власного житла, автомобілю, сімейного затишку. Проте значну роль в цьому відіграє держава з її владними та правоохоронними органами. В Україні ж сьогодні панує тотальна недовіра до владної вертикалі, відповідно – до підпорядкованих владним інституціям правоохоронних органів.

За результатами різних соціологічний досліджень, більш-менш задовільною підтримкою українців в системі правоохоронних органів користується хіба Служба безпеки України. Громадяни і правоохоронці у нас наразі, наче, живуть в різних вимірах. За результатами дослідження проведеного соціологічною службою Центру Разумкова в усіх регіонах України наприкінці 2012 року 22 % респондентів зазначили, що звернувшись до міліції отримали допомогу вчасно та у повному обсязі, натомість близько 70% опитаних висловили скарги щодо роботи міліції.

На мій погляд, узаконення володіння вогнепальною нарізною зброєю останнім часом перетворилось на елемент публічної гри деяких політичних гравців, які прагнуть використати відчуття незахищеності, невпевненості у завтрашньому дні пересічного українця для того, щоб заробити додаткові політичні бали. Для непідготовлених людей нарізна короткоствольна зброя є не лише захисником, але водночас загрозою не тільки для їх оточення, а й для них самих. Тобто тим, хто ратує за легалізацію зброї варто також мати на увазі, що на них лягає відповідальність за тисячі життів їхніх співгромадян.